Футзальний сезон за тиждень, що минув, ще на крок наблизився до своєї розв’язки. По-перше, кількість претендентів на перемогу в чемпіонаті звузилася до двох. Це сталося після того, як в Києві «ХІТ» виписав «Енергії» таку ж саму пілюлю у вигляді перемоги 7:2, яку сам проковтнув у Львові в четвертій грі півфінальної серії.
Другою за розкладом минулого тижня була перша гра «бронзової» серії. В ній було помітно, що обидві команди чогось прагнули, але їхні можливості в той день не відповідали їхнім бажанням, тому і бліда нульова нічия 0:0 з серією пенальті на користь «Енергії», яка стала таким собі втішним реваншем за поразку в півфіналі Кубку України.
Матчі, в яких для визначення переможця командам не вистачає основного часу, стали вже ознакою цьогорічного плей-офф, ця тенденція простягнулася і на обидва матчі в Івано-Франківську. В суботу «ХІТ» продемонстрував «Урагану», що він більше розуміється на тому, як грати овертайми, і переміг 2:1. Всього за добу підопічні Максима Павленка показали, що вони вміють вчитися, і хоча в додатковий час не перемогли – нічия 2:2, але в серії пенальті воротар «Урагану» виявився більш майстерним, ніж його візаві з «ХІТа».
При чотирьох не самого високого рівня матчах довелося попрацювати над тим, щоб визначити нашу традиційну десятку фішок, які або були в центрі уваги, або, навпаки, могли пройти повз увагу вболівальників. Що з цього вийшло, далі Вашій увазі.
Помста тижня. Розгром «Енергії» в Києві
Як відмітив після завершення п’ятого півфінального матчу головний тренер «Енергії» Валерій Легчанов: «Ця серія увійде в історію». Чи буде так, покаже час. Але якщо і увійде, то напевне двома факторами. Перший – це три матчі, в яких «ХІТу» та «Енергії» не вистачило для визначення переможця основного часу, а другий – це обмін перемогами в четвертій і п’ятій іграх. Друга з них була з різницею в п’ять м’ячів, а це, вибачте львівські вболівальники футзалу, розгром.
7:2 – це той самий випадок, коли очікування видовища виявилося набагато емоційнішим самого видовища. І дійсно, після перемоги 7:3 «Енергії» у Львові яким тільки не уявлявся перебіг подій в п’ятій грі, і все крутилося навкруги якогось запеклого протистояння аж до визначення фіналіста в затяжній драматичній серії пенальті. Підсумок же можна порівняти з відчуттями з дитинства, коли на афіші цирку величезними буквами написане, що сьогодні будуть ведмеді на велосипеді, по факту ж, виїхав один ведмедик, проїхався одне коло, а після цього з розчаруванням живеш решту дня.
Найприкріше для «Енергії», що «ХІТ» в п’ятому поєдинку не показав якоїсь видатної гри, просто самі «енергетики» наробили таку купу власних помилок, що сім пропущених м’ячів це тільки через якусь примху долі, яка зупинила колапс на цій позначці виключно тому, що стільки ж забила і сама «Енергія» в четвертій грі. Почалося все з того, що Євгеній Жук спокійно прийняв м’яч за спиною у Ярослава Кваснія і забив – це просто дитяча помилка «енергетика». Третій та четвертий голи – це взагалі якийсь караул: Сергій Журба забиває прямим ударом зі штрафного метрів приблизно з 17-ти, а Євгеній Жук з-під Сергія Малишка (на хвилиночку, гравця національної збірної України!!!) мало не з-за воріт.
Тиждень тому в нашому дописі відмічалося, що четверту гру цієї серії можна було спокійно закінчувати на 24-й хвилині, коли рахунок став 4:0. В п’ятій грі адміністратор «ХІТа» не менш спокійно міг на лаві запасних зайнятися справою логістики, як підопічним Олега Лук’яненка зручніше дістатися до Івано-Франківська, також за рахунку 4:0, але ще раніше – на 16-й хвилині. Такою вона виявилася жорстокою «помста тижня». Після неї доречною була думка, що у «Кардинала-Рівнестандарт» в бронзовій серії цілком є реальні шанси, бо «Енергія» виходила на неї спустошеною фізично, а ще більше емоційно.
Бублики тижня. Нулі в Рівному
К матчам чи серіям за третє місце так вже історично склалося існують два прямо протилежних ставлення – від того, що вони потрібні до того, що вони не потрібні. Парадоксально, що з цим немає єдиного підходу в футзалі навіть у однієї організації, і мова про УЄФА. Матчі за третє місце в чемпіонатах Європи серед чоловіків та жінок, в Лізі чемпіонів граються, а на юнацьких Євро – ні. Але це окремі матчі, а щодо серій, то в переважній більшості європейських футзальних національних чемпіонатів їх не грають. В меншості залишаються країни з пострадянського простору, куди входить і Україна, і це є анахронізмом, бо ще з радянських часів повелося, що престижно бути не тільки чемпіоном, але і срібним чи бронзовим призером.
Тому перед першим матчем в Рівному одним з очікувань було, наскільки для «Кардиналу-Рівнестандарт» та «Енергії» бронзові медалі є мотивуючим фактором. Як з’ясувалося, таки є. «Кардинал-Рівнестандарт» за свою історію взагалі ніяких медалей не вигравав, і найближче до них підібрався саме зараз, тим і пояснювалося те завзяття, з яким команда Олександра Бондара діяла на майданчику. А от у гравців «Енергії» завзяття більше було схожим на образу на самих себе за те, яким вони жахливим чином програли півфінал плей-офф «ХІТу», в якому були не гіршими суперника, і не тільки могли розраховувати на перемогу, а фактично самі віддали її киянам. Саме цим можна пояснити невиправдану агресію, яка була присутньою в діях львів’ян.
В першому таймі зірвався Зварич, який невідомо навіщо заштовхнув у ворота Бакінського м’яч, який на пів метра залишив межи майданчика. Судді трохи зі свистком забарилися, але невже Михайло думав, що такий гол зарахують? По перерві Ігор Марциняк не толерантно повівся з Олександром Басичем на половині рівнян, і до цього місця аж зі своїх воріт прибіг Андрій Пітуля. Арбітри, які до цього прагнули стримуватися від розмахуваннями картками, інакше при таких емоціях можна було по парі гравців з обох команд вилучити, всім учасникам тієї події показали жовті, і поступово гра стала грою, а не полюванням гравців один на одного.
Врешті решт, повноцінно до футзалу не дійшло, і два нулі на табло стали закономірним підсумком першого протистояння «Кардиналу-Рівнестандарт» і «Енергії» в основний час. Голи в серії пенальті – це вже не з цієї номінації.
Унісон тижня. Владислав Лисенко та Максим Павленко (коментарі після гри в суботу)
Фактично в унісон пролунали коментарі щодо першої фінальної гри в Івано-Франківську від Максима Павленка та Владислава Лисенка. А лейтмотивом цього унісону була обережність, з якою грали обидві команди, що зашкодило грі стати видовищною.
Максим Павленко: «Поки рахунок не був відкритий, то тривала така досить обережна гра, що ми, що команда «ХІТ» більше діяли від захисту, намагалися шукати дійсно вірного шансу для пресингу, вірного шансу в контратаці, якісно реалізувати свій стандарт. Так тривало довгий час, що дуже акуратно, не зовсім, можливо, видовищна [гра], але кожна з команд розуміла ціну помилки, і тому гра десь тривала до гола нецікавою».
Владислав Лисенко: «Запекла боротьба, команди «обержнічали» трохи, і тому десь не досить видовищний матч вийшов».
Після таких коментарів ніхто не зможе звинуватити автора цих рядків у смаківщині, мовляв, гра була ух яка, на одному диханні, а йому все не так. Не так тут буде лише одне: гра виявилася нецікавою без уточнень «не зовсім» і «не досить», вона була для нейтрального вболівальника нецікавою, на жаль, взагалі.
Гра тижня. Недільна гра в Івано-Франківську
Вкрай непростим завданням було визначення кращої гри тижня. П’ятий півфінал між «ХІТом» та «Енергією» став побиттям однієї команди. Гра в Рівному? Я Вас прошу. Про видовищність першої фінальної гри красномовно розповіли представники «Урагану» та «ХІТа» в попередній номінації.
Недільна гра приблизно хвилин 30 недалеко від неї пішла. А розкачали її, як не дивно це прозвучить, провокативні витівки гравця «ХІТа» Олександра Сметаненка. Є таке в Національній Хокейній Лізі, що коли гра не йде, тренери випускають когось зі своїх тафгаїв, який влаштовує на льоду бійку. Після неї у всіх піднімається адреналін, і гра продовжується зовсім в іншій площині.
Приблизно аналогічне відбулося наприкінці 29-й хвилині (ВІДЕО). Сметаненко після свого удару по воротам відверто штовхнув руками Савенка, і коли воротар «Урагану» побачив, що дії киянина залишилися без реакції арбітрів, сам штовхнув Сметаненка, який рухнув на паркет. Це була класична «гра в картку», адже Савенко влучив Сметаненку в руку, але той малював удар в лице. Ну, а далі почалося таке собі типу штовханини, і «малювання» Сметаненка спрацювало – жовту картку по цьому моменту побачив лише тільки Савенко, а головний провокатор, відлежавшись для проформи деякий час, напевне, в душі порадів, який він молодець. Але карма його згодом наздогнала: Сметаненко і свою жовту карту знайшов, і головне – не забив той самий пенальті, який призвів «ХІТ» до поразки.
Як би там не було на 29-й хвилині, але надалі в грі стало значно цікавіше: і швидкості підвищилися, і моментів побільшало. Овертайм був привабливим тим, що суперники не «сиділи» в очікуванні випадкових моментів, а прагнули їх створювати. Серія ж пенальті взагалі вийшла драматичною. В ній «ХІТ» був неймовірно близьким до перемоги, але на Юрія Савенка зійшло натхнення в найнеобхідніший момент для його команди, і він відбив удари Чернявського, Журби і провокатора Сметаненка. The show must go on, як мінімум, ще дві гри в Києві!
Герої тижня. Євгеній Жук та Юрій Савенко
Чому за минулий тиждень їх одразу два? Все дуже просто. Євгеній Жук відзначився чотирма м’ячами у всіх трьох іграх, які «ХІТ» провів на тижні. Після цього його доробок збільшився до 31-го результативного удару – давно так багато в Екстра-лізі не забивав її кращий голеадор. Щодо Савенка, то про нього детально було трохи вище, і його сейви в серії пенальті цілком можуть стати частиною історії українського футзалу. Але це буде тільки в одному випадку – якщо «Ураган» стане чемпіоном. Якщо ні, про недільні подвиги Савенка швидко забудуть – таке воно футбольне се ля ві.
Гол тижня. Ігор Корсун (недільна гра «Ураган» – «ХІТ»)
16 забитих м’ячів ми побачили в чотирьох іграх минулого тижня, і більше половини з них фіксувалося в п’ятій півфінальній грі між «ХІТом» та «Енергією». Ось де, здавалося б, і пошукати кращий гол тижня, але переважна більшість з них була наслідком жахливих помилок львів’ян. В тій грі уваги вартий хіба що постріл Ігоря Чернявського, після якого м’яч кулею влетів під поперечину. Але і тут не обійшлося без некращих дій Андрія Пітулі, який присів і пропустив м’яч над вухами.
За відсутності голів в Рівному увагу потрібно було перемкнути на Івано-Франківськ, але і там воротарі та дії гравців в захисті були кращими за атаку. І все ж таки один естетський гол ми дочекалися. Ледь розпочався перший овертайм, як блискучу комбінацію, в якій була задіяна вся четвірка польових гравців, організували франківці, а в заключній її фазі, так і напрошується сказати, як по нотах, відпрацювали гравці «Урагану» з номерами 30, 10 та 20.
Розпочалося ж все з Назара Шведа, який від правої бокової лінії переадресував м’яч в центральне коло на Шотурму (ВІДЕО). Від Петра миттєво передача на Артема Фаренюка, який був на позиції стовпа, і він зручно покотив м’яч під удар Ігорю Корсуну. Капітан «Урагану» використав цей момент на всі 100 і низовим ударом прошив Олександра Сухова. Синхронність і злагодженість дій гравців, ідеальне відчуття партнера – це основні чинники того, що цей гол Корсуна став «голом тижня».
Штанги тижня. В першій грі в Івано-Франківську
Відоме негласне правило про те, що вдома і стіни допомагають, повністю було спростоване в суботу в Івано-Франківську. Що точно не допомагало господарям майданчика, так це каркаси воріт, які тричі зіграли не за «Ураган», а за «ХІТ».
Штанги дуже швидко визначилися, на чиєму вони боці. На другій хвилині Микола Микитюк завдав свого фірмового потужного дальнього удару – і це штанга № 1. Ближче до завершення першого тайму «ураганівцям» дуже б знадобився забитий м’яч, але коли після удару Миколи Микитюка, який відбив Олександр Сухов, на добиванні грав Микола Грицина, то вже інша штанга прийняла на себе м’яч. І, нарешті, за кілька секунд до завершення першого овертайму, коли «ХІТ» був попереду 2:1, Микола Грицина видав класну передачу на свого брата, Михайло вже і Сухова поклав на паркет, але з вбивчої позиції спрямував м’яч в стійку.
Колись в дитячому дворовому футболі було таке правило «три корнери – пенальті». От би франківцям ці три штанги обміняти хоча б на один гол, життя було б куди краще. Але це з розряду фантастики, а що за ніч між іграми в суботу та неділю можна було б реально з воротами поправити, так це замінити їх на нові.
«Жувачка» тижня. Паркет в Рівному
Що ще, окрім рідних стін та штанг, може завадити досягнути результату, так це… домашній паркет. Не вірите? Тоді процитуємо післяматчевий коментар головного тренера «Кардиналу-Рівнестандарт» Олександра Бондара. На питання, що особисто йому завадило забити з п’яти метрів і всій команді забити бодай гол, була така відповідь: «Цілий тиждень тренуємося, не знаю, що з паркетом сталося. Взагалі – травмонебезпечний, така, так би мовити, «жувачка». Сьогодні стільки м’яч зажовувався, стільки гравці падали, спотикалися на тому м’ячу. Можливо, цей паркет і дався взнаки».
Тут, як-то кажуть, ані зменшити, ані додати. Заради справедливості, додамо, що «жувачка» в суботній грі заважала забивати не тільки «кардиналівцям», але і їхнім суперникам зі Львова.
Автогол тижня. Ігор Корсун
Вирішальний м’яч в суботній грі «Урагану» та «ХІТа» став результатом автоголу Ігоря Корсуна (ВІДЕО), що, звісно ж, дуже прикро як для самого гравця, так і для всієї команди. Втім, для Корсуна він вдвічі прикріший, адже в цій же грі Ігор забив і у ворота «ХІТа», це той випадок, коли радість і смуток йдуть поруч.
Такий от «дубль» в одній грі, і в чужі, і в свої, в поточному чемпіонаті фіксується не вперше. Подібний негаразд також стався з Михайлом Волянюком («Кардинал-Рівнестандарт»), Тарасом Рибаком («МСК «Харків»), Олександром Колесніком («Рятувальник») та Кирило-Іллею Бабаком («Сокіл»).
Рикошети тижня. Другий гол «ХІТа» в суботній грі
Переможний гол «ХІТа» в суботній грі дав привід для назви номінації, якої ще жодного разу не було цього сезону. Те, що він став наслідком рикошету від ноги Ігоря Корсуна, помітили всі, і це відображено в протоколі гри. Але на повторі з нижньої камери помітно, що до того, як м’яч долетів до Корсуна, стався ще один рикошет, який і зробив політ м’яча непередбачуваним – після удару Ігоря Чернявського першим, в кого влучив м’яч, був Артем Фаренюк.
Дії, так би мовити, «вибігаючого» гравця на кутових та аутах поблизу воріт мають бути дуже відповідальними, окрім того, що, звісно, і своєчасними. В цьому конкретному епізоді Фаренюк запізнився з тим, щоб «накрити» Чернявського, і це призвело до фатальних наслідків для його команди. А щодо відповідальності, то в продовження теми Фаренюка не можна не пригадати його дії в грі попереднього тижня, коли «Ураган» програв «Кардиналу-Рівнестандарт». В ній Фаренюк мало того, що на ауті не встиг «накрити» Олександра Бондара, так ще й відвернувся від м’яча. Саме в той простір, який відкрив Фаренюк, полетів м’яч і на нього не зреагував воротар Тарас Левандівський.
До речі, моментів, коли «вибігаючий» гравець відвертається від м’яча, і це призводить до голів, в футзалі чимало, що є дивним. Невже футзалісти так побоюються м’яча, що заради того, щоб він не влучив в лице чи груди (та нехай навіть і нижче живота!), готові піти на те, що їхня команда пропустить через це м’яч?
Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ
Фото ФБ
