Підопічні Олександра Косенка і у другому матчі плей-офф за вихід на ЧС-2016, який пройде у Колумбії, розгромили свого суперника
Україна – Словаччина – 5:1
Голи: Борсук (8), Журба (16, 19 – з 10-метрового), Шотурма (27, 34) – Доша (29)
Україна: Іваняк (Литвиненко, 21; Ципун, 31) – Д. Сорокін, Овсянніков, Журба, Бондар – Мик. Грицина,
Мих.Грицина,Коваль, Борсук – Шотурма, А. Сорокін
Словаччина: Герко (Оберман, 21) – Вішвадер, Драховскі, Козар, Кійовскі – Доша, Гудек, Шмерічка, Здрахал –
Папайчик, Гудачек, Сербін
Попередження: Бондар (19) – Сербін (16), Доша (35)
Перший матч – 6:0
Початку матчу передувала урочиста церемонія, вінцем якої було синьо-жовте модульне шоу під час виконання оркестром ВМФ Гімну України. На той час трибуни Палацу спорту вже були більш-менш заповнені, хоча вільні місця ще залишалися. Однак, ближче до стартового свистка іспанської бригади арбітрів цих самих вільних місць ставало все менше.
Словаки почали активно, і вже на перших секундах Драховскі завдав неточного удару по воротах Іваняка. У свою чергу, підопічні Олександра Косенка відповіли небезпечним дальнім ударом Журби, після якого Герко довелося вступити в гру. Проте, наших західних сусідів це анітрохи не збентежило. Очевидно, підопічні Маріана Беркі робили ставку на швидкий гол. Але вихід другої четвірки «синьо-жовтих» змусив словаків попрацювати в обороні. Правда, небезпечних моментів біля воріт Герко вона не створила. Зате «залізнична» четвірка, повернувшись на паркет, відразу ж обрушила на ворота словацької збірної шквал атак. Однак, все той же Герко був на висоті. Однак, на 8-й хвилині і він був безсилий, коли Борсук виявився першим на м’ячі після удару Миколи Грицини і в падінні переправив його у ворота. Так рахунок став 1:0. На цьому господарі майданчика не зупинялися. До того ж, одеський Палац спорту, який вже встиг заповнитися під зав’язку, гнав українську збірну вперед.
Словаки спробували відразу відповісти, але удар Драховскі, який був по ходу першого тайму найактивнішим у складі своєї команди (до того ж, майже не змінювався), був неточним. А трохи пізніше 16-й номер словаків ще раз погрожував українським воротам, але на цей раз надійно зіграв Іваняк. Також відзначимо, що по ходу першої половини зустрічі наставник словацької збірної експериментував зі складом, відходячи від структурованої гри четвірками і робив точкові заміни в кожному квартеті, даючи пограти практично всім. У той же час Олександра Косенко продовжував грати двома четвірками, які продовжували нагнітати обстановку біля воріт Герко. І це призводило до того, що словаки змушені були фолити. У цьому плані українці були прикладом для наслідування. Так, станом на 15-ту хвилину у них не було ще жодного фолу.
А на 16-й хвилині рахунок став вже 2:0. Шотурма подав кутовий прямо на ногу Журбі. Той пробив зльоту, і м’яч після рикошету опинився в воротах Герко, якого цей удар застав зненацька. На цьому проблеми підопічних Маріана Беркі не закінчилися. Незабаром вони отримали п’ятий командний фол, А це означало, що їм слід було грати акуратніше, щоб не привезти собі дабл-пенальті. Але на 19-й хвилині вони таки здригнулися, і Журба реалізував 10-метровий, зробивши рахунок 3:0. На цьому перший тайм, власне кажучи, і закінчився.
Однак, хороші події для одеських уболівальників не закінчилися. У перерві відбулося вшанування гравців одеського «Локомотива», які двадцять років тому стали чемпіонами України. Природно, одеська публіка тепло зустріла своїх колишніх улюбленців. І приємно, що в Одесі їх пам’ятають і люблять навіть через двадцять років.
З перших хвилин другої половини зустрічі в складах обох команд відбулися зміни. Так, Оберман замінив Герко в воротах збірної Словаччини. А у «синьо-жовтих» відбулося відразу кілька змін. Литвиненко традиційно змінив у воротах Іваняка, а місця в номінально першій четвірці зайняли Шотурма і Олександр Сорокін, а в номінально другу четвірку влився Кисельов. Але це – деталі. А взагалі після відновлення гри стало видно, що словаки хотіли забити хоча б один гол в ворота українських візаві. Це було видно і по тому, що вони почали частіше загрожувати воротам Литвиненка, і по тому, що в грі словацької збірної при першій же можливості почали проявлятися моменти розіграшу п’ятого польового, яким був Вішвадер. Це призводило до того, що українцям доводилося відпрацьовувати в обороні. Крім того, відбирати м’яч у словацьких опонентів. Проте, на 27-й хвилині українцям вдалося перехопити м’яч і організувати контратаку, після якої рахунок став 4:0 на користь господарів. М’яч на рахунку Шотурми.
Проте, навіть після цього словацька команда не відступила від своєї тактики і продовжували грати з п’ятим. Щось подібне, до речі, було і в Нітрі. І на 29-й хвилині підопічні Маріана Беркі таки домоглися свого – Доша відквитав один м’яч. Це, звичайно, повинно було додати словакам додаткових сил, адже вони, очевидно, хотіли якщо і програти, то більш-менш гідно. Правда, при цьому гості наражали свої порожні ворота на небезпеку, адже у «синьо-жовтих» уже були можливості вразити порожню «рамку» словацьких воріт. Але словаки були наполегливими. Тому, Ципуну, який після 31-ї хвилини захищав ворота нашої збірної, іноді доводилося вступати в гру.
Щоб стримати запал словаків, українці на 34-й хвилині провели зразкову контратаку, яку точним ударом завершив Шотурма. І після цього словаки теоретично повинні були остаточно скласти зброю, але, до їх честі, цього не сталося. Гості продовжили грати з п’ятим і ледь не забили другий гол у ворота збірної України. На щастя, обійшлося. У свою чергу, українці відповіли нереалізованим вільним. Але футзалісти в біло-синій формі продовжували наполегливо шукати щастя біля воріт Ципуна. В принципі, в їх ситуації нічого не залишалося робити, окрім як атакувати.
На останній хвилині матчу українці отримали право на штрафний і, відповідно, залишити за собою останнє слово. Але Бондар пробив повз дальню «дев’ятку». І це, по суті, була остання можливість збірної України забити і ще раз порадувати одеську публіку, яка вже скандувала «Молодці!».
Таким чином, збірна України і в другому матчі виявилася сильнішою словацької команди і підтвердила своє право зіграти на чемпіонаті світу в Колумбії.
Артем Терентьєв, UA-Football
