Юрій Грушкевич: «Спорт вже став частиною життя дітей»

0
125

Тренер ДЮСШ «Сокіл» вікової категорії 2013 р.н. Юрій Грушкевич про важливість ігрових компонентів в тренувальних вправах, складнощі з тим, щоб тримати на тренерові увагу своїх підопічних та як формувався кістяк групи.

– Юрій, з Вашого дозволу, почнемо з сьогоднішнього тренування, на якому було більше десяти дітей. Чому воно було присвячене?
– З понеділка ми вийшли з довготривалих канікул – ми три тижні відпочивали. Перед ними ми закріплювали тактичні дії в нападі, тактичну гру в захисті, і те, що ми виконували перед канікулами, зараз це повторили, удосконалили і закріпили. Далі будемо переходити до інших завдань.

– Чи не є складним для дітей такого віку, по вісім-дев’ять років, сприймати такі поняття, як тактичне заняття? Їм цікавіше, мабуть, щоб більше було якихось ігрових вправ.
– Так більшість тактичних завдань зараз і вибудовуються, щоб вони були ігрового плану. Це не так, що ми сіли монотонно, і я їм на планшеті це все показую. В цьому віці їм важко таке сприймати, і ми приділяємо такій роботі більше часу. Ми так не працюємо, щоб одне тренування було присвячено тактичним діям, а наступне техніці. Протягом одного-двох тижнів ми все напрацьоване закріплюємо, а коли бачимо, що дійсно є результат, все переносимо в ігрову форму, вже на практику. Якщо треба дійсно ще повторити, ми на наступному тижні ще повторюємо, поки діти все це не засвоять, і в подальшому самостійно зможуть виконувати.

– Помітно протягом тренування було, що Ваші підопічні все ж так ще дітки, є відсутність концентрації на тренерові, і деякі іноді перебувають «на своїй хвилі». Як присутність таких моментів зменшувати протягом тренувального заняття?
– В їхньому віці це природньо. Повертаємо їх через свисточок, але дійсно так, буває, коли дитина може кудись задивитися. Це треба спокійно сприймати, бо стануть більш дорослішими, будуть більш сконцентрованими.

– Ще цікаве спостереження. Двоє діток підходили до Вас і питали, а чи будемо грати? Можна припустити, що для них просто пограти в футбол, побігати по майданчику є більш привабливим.
– Ми завжди на тренуваннях приділяємо увагу ігровій формі. Це або двохсторонка, або якісь інші вправи, наближені до ігор. Сьогодні було розраховано, що в кінці тренування 10-20 хвилин піде на ігрові дії, але не впоралися з завданнями, бо виникала велика кількість пауз, доводилося корегувати дії дітей, приділяти увагу помилкам, тому ми сьогодні не встигли виконати весь план тренування до кінця. Але нічого страшного, ми це перенесемо на наступне тренування, закріпимо, і все буде йти за планом.

– Далі питання такого плану, які задавалися Вашим колегам. Ви казали, що три тижні була пауза, а як Ваша група існувала після початку 24 лютого сумних подій?
– Перші дні перелаштувалися на онлайн, підтримували зв’язок, цікавилися тим, хто в якому місті перебуває. Були такі випадки, що дітки з моєї групи виїжджали за кордон, і наразі лише тільки двоє діток перебуває за межами України. Але сподіваюсь, що найближчим часом вони повернуться і приєднаються до тренувального процесу.

– Як підтримуєте з ними зв’язок? Є така проблема серед тих, хто виїхав за кордон, що мамі доводиться йти працювати, а діти залишаються вдома на самоті.
– Можу сказати по тим, хто повернувся. Спорт вже став частиною життя дітей, і, перебуваючи чи в Польщі або в Німеччині, батьки шукали для дітей спортивні майданчики і хоча б індивідуально займалися з м’ячами. Я на зв’язку з батьками, дітки підтримують форму. Можливо, не на тому рівні, який був би потрібним, щоб після повернення вони одразу влилися в наш колектив, одразу сприймали те, над чим ми зараз працюємо. Але добре, що дитина там хоча б мінімально, але займається з м’ячем.

– А чи було, щоб тим часом діти взагалі пішли з групи і припинили заняття?
– На щастя такого немає.

– Що до новачків групи?
– Є дітки з інших міст. З Одеси є гарний хлопчик зі хорошими здібностями, які потрібно розвивати. З Луганської області є хлопчик, який тільки-но перед початком війни почав займатися футболом, з ним теж потрібно працювати. Ми працюємо вже кілька років, і таке буває рідко, що приходить дитина вже з якимось рівнем підготовки, з базовою технікою школи роботи з м’ячем.

– Скільки у Вас дітей, які в групі від самого початку?
– Спочатку було приблизно 19 дітей, зрозуміло, що з часом хтось відсіювався, тому що в такому віці діти ще не можуть визначитися на якомусь одному виді спорту. Потрібно з рік, щоб остаточно прийняти рішення. Тому за три роки сформувався кістяк, з яким ми вже пройшли чимало змагань, і зараз готуємося до повноцінних зборів, які заплановані на серпень.

Прес-служба СК «СОКІЛ»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ