Вогняний футзал, шалені пристрасті, неймовірний карткопад, два нелогічні результати, некомпетентність арбітрів – і все це в Києві, в Івано-Франківську ветерани «Кардиналу-Рівнестандарт» не змогли зачепити перемогу: найцікавіше про перші та другі матчі 1/2 плей-офф

0
605

Після двотижневої паузи в чемпіонаті України, в якій відбувся «Фінал восьми» Кубку України і цей трофей отримав для багатьох неочікуваного володаря, футзальна Екстра-ліга повернулася на майданчики в Івано-Франківську та Києві, де відбулися по два матчі півфінальної серії плей-офф. Якщо пригадати чвертьфінальні матчі, то вони в переважній своїй більшості не потішили прихильників гострих відчуттів, але зрозуміло, що це була тільки прелюдія до головних і найцікавіших подій.

Чи виправдалися очікування, що в протистоянні «Урагану» та «Кардиналу-Рівнестандарт» і «ХІТа» з «Енергією» ми побачимо дійсно запеклі поєдинки? Звісно, що наші очікування – це наші проблеми, але після суботніх матчів на поставлене питання відповідь була скоріше «ні», ніж «так». І це через гру в Івано-Франківську. Версія про те, що гравці «Кардиналу-Рівнестандарт» після перемоги в Кубку України виснажилися настільки, що не встигли відновитися майже через тиждень, відмітається одразу – ну не святкували ж «кардиналівці» своє досягнення безперервно кілька днів поспіль. Ближче до того, що Олександр Бондар вирішив зробити ставку на те ж саме, що дозволило його команді здобути кубковий трофей, але те, що спрацювало в іграх з «Енергією» та «ХІТом», не могло працювати безкінечно. Хоча б через те, що в «Урагані» уважно дивилися кубкові матчі і готувалися до того, що рівняни свою переможну тактику змінювати не будуть. «Кардиналівці» так і не змогли відійти від своєї запрограмованості, і в доволі прісній грі (це про видовищність) програли 1:4.

Якщо у рівнян і були якісь наміри знову зіграти в те, що вони грали у Львові в «Фіналі восьми», то швидко пропущений гол змусив їх вмикати план «Б», і він був в тому, що «Кардинал-Рівнестандарт» вирішив битися в шість польових гравців. Вся молодь на чолі з Малиновським та Скибчиком залишилася на лаві запасних, і в бій пішли виключно досвідчені перевірені бійці. Тягар гри вони витримали, але була одна проблема – воротар Ілля Бакінський всю свою вдачу використав у Львові, і принаймні у двох голах до нього можуть бути питання. Ці два м’ячі склали підсумкову різницю в рахунку 3:5, і «Ураган», маючи перевагу 2:0, в Рівному обов’язково буде налаштований на те, щоб третя гра в цій серії стала останньою.

Апріорі було очевидним, що суперники, які в регулярному чемпіонаті двічі розійшлися по 2:2, в матчах, де переможець має бути визначеним обов’язково, обов’язково «зарубаються». І вже в суботу «ХІТ» та «Енергія» довели, що так і буде. Точніше, довели це першим таймом, який дійсно був вогняним. По перерві підопічні Олега Лук’яненка та Валерія Легчанова почали грати не в футзал, а в шахи, вичікуючи, хто ж першим помилиться. Зробили це гравці «ХІТа» за 20 секунд до завершення другого тайму, але і цього часу їм вистачило, щоб перевести гру в овертайм. В ньому забивав тільки «ХІТ» і переміг 4:3.

В неділю ж все одразу пішло за сценарієм команди Олега Лук’яненка: не пройшло і чотирьох хвилин гри, а на табло вже 2:0. Хто б міг тоді подумати, що цим «ХІТ» і обмежиться? Столична команда змарнувала в першому таймі кілька нагод збільшити перевагу, а по перерві більш наполегливими були львів’яни, які відповіли «ХІТу» не тільки голом з пенальті, а ще й забитим м’ячем під завісу основного часу гри. Гол же під завісу другого овертайму приніс «Енергії» перемогу 3:2. В підсумку ж в цих двох матчах маємо парадоксальну річ: в суботу «ХІТ» виграв гру, яку мав би програти, а вже в неділю «Енергія» виграла гру, в якій більш логічною була б її поразка. В цій півфінальній серії після двох битв нічия 1:1, і маємо дві гарантованих гри, а може й битви, у Львові.

За виключенням першого матчу в Івано-Франківську решта три півфінальних матчі були достатньо насиченими на події, і саме з них Вашій увазі буде представлена наша традиційна десятка фішок ігрового тижня, які або були в центрі уваги, або, навпаки, могли пройти повз увагу вболівальників. Перша ж з них не про те, що відбувалося на майданчиках, ідея її виникла ще в середині минулого тижня, коли Асоціація футзалу України оприлюднила розклад півфінальних матчів, і він не міг не викликати здивування.

«Популяризація» тижня. Одночасне проведення матчів

Асоціація футзалу України витратила купу зусиль та грошей заради популяризації футзалу в рамках «Фіналу восьми» Кубку України, але, виявляється, не здатна зробити елементарних речей заради тієї ж популяризації в чемпіонаті України. Змагання в Екстра-лізі вступили в вирішальну фазу, і, здавалося, що може бути простіше, щоб розвести по часу початок всього лише двох матчів, які проходять в один день. Очевидно ж, що це дало б можливість вболівальникам футзалу в повному обсязі переглянути обидві гри, не пропустивши в них багато цікавого. Але таке завдання виявилося минулого тижня непідйомним для тих в АФУ, хто відповідає за проведення змагань.

От і отримали ми в обидва ігрових дні майже паралельне проведення ігор, одна з яких розпочиналася о 13.00, а друга о 13.30 – ну і як їх, панове з АФУ, повноцінно переглянути? Невже важко було зателефонувати в «Ураган» та «ХІТ» і роз’яснити суть проблеми, що це потрібно більше навіть самим «Урагану» та «ХІТу»? Виявляється, що важко, але, скоріше, як в народі кажуть, це було «по барабану».

«Енергія» в регулярному чемпіонаті свої домашні матчі грала по п’ятницях, тому цього тижня є надія, що принаймні одну гру «Енергії» та «ХІТа» ми подивимося в повному обсязі. А щодо суботи, то враховуючи, що «Енергія» свої домашні матчі розпочинає о 13.00, і також о 13.00 розпочиналися всі домашні матчі «Кардиналу-Рівнестандарт», то перегляд суботніх матчів (а вони можуть бути в кожній парі останніми в півфінальних серіях) для переважної більшості вболівальників буде кастрованим: трошки там подивилися, трошки там, а в цілому повноцінно ніде.

Втім, до п’ятниці ще є час, так, може, все ж таки на другому поверху Будинку футболу в когось дійдуть руки, щоб знайти в цьому в принципі елементарному питанні компроміс, який всіх влаштує.

Гра тижня. Недільна гра «ХІТ» – «Енергія»

Обидві київські гри за своєю драматургією переважали те, що відбувалося в Івано-Франківську. Тому серед них і потрібно було зробити вибір в цій номінації. Хоча, за великим рахунком, він очевидний на користь недільної гри.

В вступному прев’ю до наших фішок вже відмічалося, що в суботній грі в другому таймі «ХІТ» та «Енергія» відмовилися від відкритої гри, намагаючись зловити один одного на помилці. По разу це вдалося, але це жодним чином не наситило барвами неемоційне видовище. В неділю ж обидва тайми київської гри були рівноцінними, плюс коли таке можна було побачити, щоб у ворота господарів майданчика, в даному випадку «ХІТа», пробивалися аж три 10-тиметрових. А заради повного отримання задоволення, так суперники неодноразово були близькими до того, щоб побитися. Щоправда, цим пахло і в суботній грі, але адреналіну більше було в неділю, тому її і визнаємо «грою тижня».

Числа тижня: 13 та 24

Вперше в сезоні така номінація, і обумовлена вона рекордними показниками «ХІТа» з фолами. 13 – це стільки фолів підопічні Олега Лук’яненка отримали в недільній гри. А 24 – це загальна кількість в обох іграх з «Енергією», причому в кожному з чотирьох таймів у гравців «ХІТа» було, як мінімум, п’ять порушень.

І тут потрібно додати, що якщо б в суботу арбітри були уважнішими і свистіли те, що є, а не пристосовувалися до ситуації, то фолів було б ще більше. Згадаємо хоча б три епізоди. Перший – це коли Чернявський в середині першого тайму збив Теряєва, а це, якби арбітри зафіксували порушення, тягнуло б і на червону картку. Епізоди два і три – це непризначені два пенальті у ворота «ХІТа» за гру руками Завертаного та Шеремети, але про ці руки нижче.

«Не руки» тижня (і поки що всього сезону). Владислав Завертаний і Руслан Шеремета

Після перегляду обох епізодів виникає тільки одне питання, ну якщо ці руки, вочевидь відставлені від тіла і такі, які збільшують його об’єм, не варті того, щоб бути покараними, то якою ще повинна бути гра рукою?

Якщо руки Завертаного (ВІДЕО) та Шеремети (ВІДЕО) не пенальті, то за що тоді Михайло Волянюк був покараний червоною карткою в домашній грі «Кардиналу-Рівнестандарт» проти «Енергії»? А що то було, коли Микола Сохорук з «Сокола» в грі проти «Кардиналу-Рівнестандарт» отримав жовту карту від арбітра Ноєва за те, що м’яч йому влучив в руку, яка була притиснута до грудей?

Вкотре доводиться констатувати, що представники футбольної, а від неї і футзальної Феміди, так вже прокомпостували мозок вболівальникам розпливчатим трактуванням контактів руки та м’яча, що вже мимоволі, коли бачиш біле, починаєш сумніватися, чи справді воно біле? Це про те, що коли м’яч летить безпосередньо у ворота, як було у випадку з Завертаним, і Завертаний зупиняє м’яч виставленою рукою, то це, виявляється, просто ігровий епізод, не вартий уваги.

Цікаве тут і таке. В суботній грі на гру Шеремети рукою, якою він перервав простріл з кутового, арбітри соромливо заплющили очі, а от в неділю, коли один в один м’яч після прострілу з кутового влучив у руку Сірого (ВІДЕО), то був призначений пенальті, а Сірий ще й отримав жовту карту.

Швидкі голи тижня. Артем Фаренюк і Євген Сірий

Ця номінація є постійною в наших дописах, адже швидкі голи дуже важливі в футзалі, і який тренер не мріє про те, щоб такий швидкий гол одразу зламав супернику всі його плани на гру. Особливо, коли ти розумієш, що суперник вийде на майданчик одразу з наміром закритися, і якщо його швидко не вскрити, то це в подальшому може стати взагалі нерозв’язною проблемою.

В неділю голи на перших хвилинах фіксувалися в обох іграх. В Івано-Франківську Артем Фаренюк відзначився на 49-й секунді, а в Києві Євген Сірий відкрив рахунок секундою пізніше. Загалом, це далеко не найшвидші голи, вони навіть ближче до найпізніших з голів на першій хвилині. Як Фаренюк та Сірий змінили рейтинг таких м’ячів, пропонуємо переглянути його нижче:

1. Сьома секунда. Назар Швед, 15 тур, гра «Ураган» – «Рятувальник»
2. 18-та секунда. Владислав Моспан, 11 тур, гра «Сокіл» – «CLUST»
3. 20-та секунда. Максим Чеберяк, 10 тур, гра «CLUST» – МСК «Харків»
4. 28-ма секунда. Сергій Кравчук, 24 тур, гра «Кардинал-Рівнестандарт» – «Черкасиобленерго»
5. 31-ша секунда. Андрій Хамдамов, 10 тур, гра «Кардинал-Рівнестандарт» – «Сокіл»
6. 40-ва секунда. Артем Фаренюк, 24 тур, гра «Ураган» – «Рятувальник»
7. 41-ша секунда. Микола Микитюк, 8 тур, гра «Сокіл» – «Ураган»
8. 43-тя секунда. Михайло Волянюк, 2 тур, гра «Кардинал-Рівнестандарт» – «Енергія»
9. 45-та секунда. Олександр Сухов (автогол), 6 тур, гра МСК «Харків» – «ХІТ»
10. 49-та секунда. Артем Фаренюк, друга гра 1/2 плей-офф «Ураган – «Кардинал-Рівнестандарт»
11. 50-та секунда. Євген Сірий, друга гра 1/2 плей-офф «ХІТ – «Енергія»
12. 57-ма секунда. Назар Швед, друга гра 1/4 плей-офф, «Ураган» – «Рятувальник».

Зверніть увагу: з дванадцяти м’ячів в цьому списку п’ять (!) на рахунку гравців «Урагану». Не може не виникнути думка, що це не просто так і не випадково – в «Урагані» напевне над цим працюють і приділяють увагу. Тому, добра порада «Кардиналу-Рівнестандарт», і тій команді, з якою франківці будуть грати або в фіналі плей-офф, або в серії за третє місце: будьте уважними з перших секунд!

Гол тижня. Андрій Цілик

Загалом в чотирьох півфінальних іграх на минулому тижні було забито 25 м’ячів, що дуже непогано. Чимало з них було дійсно якісними і майстерними, але вибір в цій номінації зробимо на тому диві, яке за три секунди до завершення основного часу в недільній київській грі сотворив гравець «Енергії» Андрій Цілик (ВІДЕО).

Подібні удари зазвичай називають «удар відчаю», коли вже часу немає, а бити якось потрібно, але у Цілика удар вийшов просто шедевральним. Тут потрібно віддати належне траєкторії польоту м’яча, по якій він опинився в дев’ятці воріт Олександра Сухова. В цьому голі не обійшлося без того, що Євген Сірий трошки присів, коли м’яч пролітав над його головою, хоча, якщо підстрибнув би, то, можливо, і завадив м’ячу опинитися у воротах. Але це деталі – численних плюсів цьому голу додає те, що якби не він, то це була б друга поразка «Енергії» в Києві, і вибратися з 0:2 в протистоянні з «ХІТом» – це, скоріш за все, нереально. А по факту того, що відбулося, от раптом так станеться (чи не раптом), що «Енергія» виграє чемпіонат України, то тоді «гол тижня» від Андрія Цілика стане просто безцінним. Але заради цього і самому Андрію, і його партнерам по команді ще ой як потрібно попрацювати.

Енігма тижня. Гол Олександра Бондаря

Для тих, хто не в курсі, «enigma» англійською це загадка. Але це слово більше використовується, якщо треба сказати про щось таємниче, невимовне, дещо незрозуміле. Саме таке сталося на 25-й хвилині недільної гри в Івано-Франківську, коли Олександр Бондар прямим ударом з кутового вразив ворота такого досвідченого воротаря, як Юрій Савенко (ВІДЕО). Це ж якою має бути траєкторія, щоб м’яч з кутової позначки залетів до сітки?

Автор цих рядків, треба зізнатися, полюбляє на майданчику побавитися тим, щоб з кутового правою або лівою ногою, внутрішньою або зовнішньою стороною стопи спрямуватися м’яч у ворота. Тому може стверджувати, що за наявності воротаря це неможливо – це ж не великий футбол з його великими воротами і, головне, з пристойною відстанню від кутової позначки до воріт.

Тому, повертаючись до цього голу, було б зрозумілим, якби арбітри зафіксували автогол Савенка. Тим не менше, в протоколі цей гол записаний на Олександра Бондаря. Мабуть, арбітри були настільки вражені таким ударом, що вирішили таким чином віддати належне граючому тренеру «Кардиналу-Рівнестандарт».

До речі, в активі Олександра Бондаря вже є один м’яч, який він забив у ворота «Черкасиобленерго» (ВІДЕО) майже з нульового кута. От тепер це «майже» можна спокійно викидати: кут, з якого він вразив ворота Савенко, абсолютно нульовий.

Герой тижня. Олександр Сухов

По мірі того, як розгорталися події в перших та других півфінальних іграх, було кілька претендентів на перемогу в цій номінації. Зараз їх згадувати немає сенсу, адже після завершення всіх ігор у воротаря «ХІТа» Олександра Сухова немає конкурентів.

Давайте називати речі своїми іменами – якби не Сухов, то не бачив би «ХІТ» перемоги в суботній грі, як своїх вух. Головні його подвиги припали на перший овертайм, коли Олександр спочатку не дозволив Цілику відзначитися з 10-тиметрової позначки. Потім, майже одразу, розігнав атаку «ХІТа», яка завершилася голом Ігоря Чернявського – він в підсумку став переможним. А ще за рахунку 4:3 нейтралізував (щоправда, з допомогою Сметаненка), вихід трьох гравців «Енергії» на його ворота.

Феєрив Сухов і в недільній грі, коли відбив три 10-тиметрових. Причому було таке враження, що у «енергетиків» Теряєва, Марциняка та Буня, коли вони пробивали, ноги відмовляли для якісного удару, настільки на них впливала магія Сухова. Загалом же, в двох неймовірно драматичних і напружених іграх чотири (!) відбитих дабл-пенальті – це найвищий пілотаж.

Епікфейл тижня (а, можливо, і всього сезону). Арбітри Євген Гордієнко, Олександр Білащенко, Євген Диннік не знають правила гри в футзал

Для початку пропонуємо читачам переглянути посилання на ВІДЕО з суботньої гри «ХІТа» та «Енергії». На перший погляд нібито нічого незвичного. 6,7 секунд до фінальної сирени, Валерій Легчанов при рахунку для його команди 3:4 бере тайм-аут. Але «нічого незвичного» дійсно на перший погляд. Є маленька деталь: Валерій Легчанов бере тайм-аут не перед фінальною сиреною до основного часу, а перед завершенням другого овертайму. І ця маленька деталь тягне на далекоглядні і жахливі висновки, які супроводжують назву номінації: арбітри Євген Гордієнко, Олександр Білащенко, Євген Диннік не знають правила гри в футзал!

Що ж ми маємо згідно них. Відкриваємо «Правило 7 – тривалість матчу», де є пункт 3 «Тайм-аут», в якому чорним по білому написане:
• Тайм-аути не надаються у додатковий час, якщо такий призначений.

Добре, Валерій Легчанов міг бути не в курсі, що навіть попри те, що він в другому таймі не використав свій тайм-аут, він НЕ ПЕРЕНОСИТЬСЯ на овертайм, і в додатковий час він права на хвилину не мав. Але ж арбітри ПОВИННІ це знати!!! І вони мали заборонити Валерію Легчанову брати тайм-аут.

Цього сезону арбітр АФУ Олексій Фесенко проколовся на тому, що не знав того, що якщо м’яч в нього влучив в той момент, коли він знаходився на майданчику, то призначається не аут (як це зробив Фесенко), а спірний м’яч (ВІДЕО). Але цей фейл – це фейл однієї людини, в півфінальній же грі свою некомпетентність дружно і разом показали три арбітри, і це тільки посилює весь жах такої помилки.

Риторичне питання: як арбітри, які досконало не знають «Правила гри в футзал», виходять не просто судити, а судити головні матчі сезону? І воно, звісно, не до Фесенка, Гордієнка, Білащенка та Динника. Питання це до того в АФУ, хто їх призначає, так і хочеться сказати «в продочистку», як у відомому фільмі радянських часів, але все ж таки скажемо «обслуговувати матчі професійної ліги», а саме до Сергія Кравцова, який і був суддівським спостерігачем на обох іграх в Києві.

Додамо, такі от епікфейли роблять їхніх авторів посміховиськом для всього футзального середовища, і як можна надалі сприймати за правильні їхні рішення на футзальному майданчику. Ситуація з жахливою помилкою трьох арбітрів очевидна була одразу після гри, логічним і зрозумілим було б рішення, щоб в недільній грі всіх трьох замінити на інших арбітрів. І це не через те, щоб суворо покарати. Люди грубо помилилися, тому просто потрібен час, щоб зробити паузу і переосмислити, як же так сталося.

Якщо ж Гордієнко і Диннік вийшли в неділю, знаючи про свою помилку (Білащенка в неділю вже не було), чи адекватним у них був внутрішній стан, щоб якісно відсудити. Ось з цим є великі сумніви. За гру вони нароздавали дев’ять жовтих карток, це ще не враховуючи жовті картки Олегу Лук’яненку, Владиславу Лисенку та дві жовті Володимиру Фелишину. Що ж є першопричиною такого карткопаду? Це гравці обох команд разом зі своїм керівництвом опинилися в стані, коли себе не контролювали, чи все ж таки їх до такого стану своїми рішеннями довели арбітри?

Кожний може дати свою відповідь, але в цю ж тему прохання згадати ЧС-2006 з футболу і ті 18 жовтих карток, які гравцям збірних Португалії та Нідерландів нароздавав російський арбітр Валентин Іванов. Реакція футбольного світу на такий арбітраж була одностайною, і на ЧС-2006 Іванов більше не судив.

Питання тижня. Валерій Легчанов: «Що ж руйнує наш футзал?»

Після поразки в суботній грі головний тренер «Енергії» дуже цікаво підбив підсумок гри, зазначивши, що найголовнішим в другій грі буде виконати установку і «не піддаватися тому всьому зайвому, що руйнує наш футзал». На жаль, інтерв’юер не розвинув цю тему далі, і ми не почули від Валерія Легчанова, що саме він мав на увазі. Але найважливіше, що виявляється, щось таке, що «руйнує наш футзал», існує.

Це точка зору, на хвилиночку, не просто головного тренера «Енергії», а і асистента тренера національної збірної України. Незабаром вже міжсезоння, і це той зручний час, коли тим, хто зацікавлений в тому, щоб руйнування не було, сісти і розібратися з причинами і витоками тих негативних явищ, які йому сприяють. Але цього точно не буде: перемоги на міжнародній арені йдуть одна за одною, і в стані сп’яніння і ейфорії від них тверезо на реальне життя дивитися неможливо.

Бонус про Мирона Маркевича

З одного боку, чудово, що на такі події, як фінал Кубку України запрошуються поважні люди, але коли шановний Мирон Богданович Маркевич в коментарі почав розказувати, що «всі зараз грають в міні-футбол», слухати його далі стало нецікаво. Вже не вперше Маркевича запрошують на фінали, бував Мирон Богданович і на матчах національної збірної, але він не вперше продовжує розповідати про «міні-футбол», і хоча б хто-небудь йому підказав, що те, на що його запрошують, це футзал. В міні-футбол уперто продовжують і досі грати в трьох країнах: Росії, Білорусі і Казахстані. В Казахстані міні-футбол пройшов свій зірковий час, а інші дві країни нехай і далі в свій міні-футбол грають. На якому рівні, зараз абсолютно всім байдуже.

Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ