Ексклюзивне інтерв’ю з Заслуженим тренером України Вадим Будзихівським – це спроба трохи відкрити завісу для багатьох невідомого світу та кухні боїв ММА. Протягом останнього року кілька помітних боїв в Україні та за її межами провів представник СК «Сокіл» Олександр Горшечнік. В них були і перемоги, і поразка, а що ж було цікавого за лаштунками подій, які відбувалися в боях Олександра, до Вашої уваги.
– Вадим, рівно місяць тому Олександр в Польщі здобув яскраву перемогу в бою з Адріаном Зелінським. Як загалом йде відновлення бійців після таких змагань, і як конкретно робив це Олександр?
– Все залежить від того, як проходила підготовка. Тому що більше всього травмуються бійці під час підготовки, і дуже рідко буває таке, що вони виходять на бої здорові. Іноді виходять навіть зі зламаними пальцями, але виходять і б’ються. Багато що залежить від того, як проходить сам бій, тому що це – не танці, і важливо, яку шкоду отримає боєць під час поєдинку. Ще до бою з Зелінським у Олександра був ушкоджений лікоть, йому зробили блокаду, і він поїхав до Польщі, маючи, так би мовити, не дві руки, а півтори.
Чому іноді доводиться так робити – тому що у нас в Україні це все не дуже ще розвинуте, і боїв дуже мало, а, розумієте, тренуватися весь час і не битися – тоді в чому сенс займатися? Підготовка до бою має складати приблизно два з половиною місяці, а ми на останні три-чотири бої виходимо за два тижні. Тобто, ми весь час себе тримаємо в формі для того, щоб нам от запропонують – і ми поїхали.
Після Польщі ми ще були на зборах, потім Олександр поїхав відпочив на море, і зараз ми знову починаємо працювати.
– Цей бій з Зелінським в Польщі був анонсований як «рейтинговий». Що взагалі в ньому стояло на кону? Якісь очки?
– Кожний професійний боєць посідає якийсь порядковий номер в світі. Олександр до цього бою був чотириста якийсь, і ми взагалі билися не в своїй ваговій категорії. Наша категорія 66 кг, а ми билися в 70 кг, і зараз Олександр в цій ваговій категорії став 140-м. Чим з вищим рейтингом в тебе суперник, тим вище ти можеш піднятися в разі перемоги. Наприклад, якщо ти 500-й, а суперник в тебе перший, то після перемоги ти взагалі можеш бути в десятці. Щодо Зелінського, то він був десь 140-й, і поразка відкинула його далеко назад.
– Як і ким підбираються суперники для Олександра? Його веде якийсь промоутер?
– Не веде його ніхто. Тому що в нас в Україні нормальних менеджерів немає.
– Тоді, можливо, потрібно шукати якогось іноземного?
– Це так не працює. Для цього нам потрібно заявити про себе: ми такі є, ми сильні, ми перспективні – тоді за нас будуть братися і нас будуть вести. Ось для цього такі турніри, як в Польщі, менеджери підбирають під себе, той же Зелінський вважається в Польщі сильним і дуже хорошим бійцем, але вони не розраховували на те, що Олександр настільки дуже добре бореться, і Зелінський не зможе з-під нього вилізти.
– За останні часи у Вас не було контактів з менеджерами або компаніями, які дійсно мають вагу в ММА?
– Ще одна організація в Польщі запропонувала Олександрові бій за пояс зі ще одним поляком, який перемагав Зелінського, але дуже важко. Компанія «Бабілон» запропонувала нам бій в вазі 66 кг, але коли ми їхали в FEN, ми підписали контракт, і по контракту ми не можемо битися ні в якій іншій організації рік, крім FEN. Ми зараз чекаємо, що ця організація нам запропонує.
– В Польщі у Олександра був бій в рамках FEN MMA 35, в березні проти Шаблія – в WWFC 18, в жовтні у Львові – в рамках WWFC 17. Скільки ще існує подібних «рамок», чому таких структур так багато?
– WWFC – це українська організація, і вона є найпотужнішою в Україні, а 17 та 18 – це просто номери турнірів. FEN за потужністю є другим або третім в Польщі, він дуже медійний і розкручений.
– Якщо ми згадали про львівський бій Олександра проти Кирила Горобця, то по ньому є кілька питань. Олександр залучений до нього був в останній момент, через травму Олега Хачатурова. По цьому бою було стійке враження, що все в ньому було визначено заздалегідь, Олександр був викликаний для масовки, яка очікувала, що у Горобця з претендентом не буде проблем. Особливо все це видавав коментар коментаторів бою, у яких тільки і розмов було що про Горобця. І тут несподівано «для масовки» Олександр нав’язав Горобцю серйозний бій, і цілком не був гіршим, а в деяких раундах навіть і кращим, про що говорило закривавлене обличчя Горобця. Тим не менше, перевагу віддали Горобцю. Це такі тіньові моменти цього виду спорту?
– По-перше, на Горобця ми не готувалися взагалі і вийшли на нього за 10 чи 11 днів. По-друге, в нас була така тактика не лізти одразу під нього, бо ми не готувалися, тобто, для того, щоб Олександр бився в 70 кг, потрібно мати 84 кг.
Взагалі, в ММА виграє той, хто вміє правильно и багато ганяти ваги. Крайній раз, і це не секрет, Олександр робив вже і 14 кг. Він зганяє, важиться, і по тому, якщо все це вірно зробити, ти відновлюєш 80 відсотків своєї ваги. Наше тіло, воно як губка – хто розуміє, як це робиться і підходить до цього систематично, то буде все добре. Чисто суб’єктивно по бою з Горобцем, то Олександр виграв. Чому ми не проводили бій з перших раундів так, як ми проводили третій, четвертий, п’ятий раунди? Я переживав, що Олександр просто може не витримати фізично. Бо він не готувався, а Горобець важкий і сам по собі дуже крупний, тому у нас установка була бігати, не давати бити, бо всі бачили, що Горобець по Олександру майже не попадав. А всі бої перед Олександром Горобець вигравав достроково і проблем ні з ким не мав. У нас установка була відбити йому ногу, щоб він був менш мобільний, а далі бороти і мучити. Чому Олександру не віддали перемогу? Горобець був в статусі чемпіона, і в нього вже контракт був на руках з ONE Fighting Championship, або ONE FC, це сінгапурська організація, яка проводить бої зі змішаних бойових мистецтв. Олександру не віддали перемогу, тому що, якби Горобець програв, йому б контракт не підписали.
– Ще про суддівство. В тій же Польщі, де з іноземних бійців було тільки троє, Олександр та два аргентинських бійця, один з південноамериканців серйозно поколотив поляка, мав очевидну перевагу, втім перемогу все рівно віддали польському бійцю, а аргентинець навіть і не виглядав дуже засмученим. Ще раз про перемогу Олександра над Зелінським – тут ще до бою необхідно розуміти, що треба бути не просто сильнішим, а сильнішим на дві голови?
– Звісно. Тому і установка на бій з Зелінським була такою, щоб не дати йому жодного шансу. Якби ми стояли в стійці, і вони колотилися, то стійку можна розцінити по-різному, і навіть якщо Олександр в рази кращий в стійці, судді могли б віддати перемогу поляку по шкоді чи ще по чомусь. А в нас установка була така: стягувати його на землю і не давати жодного шансу, що ми і зробили. Судді просто не могли не віддати перемогу Олександру. Якби ми вигравали 65 на 35, вони б нам не віддали, тому треба було вигравати в одну хвіртку.
– Чого приховувати, переважна більшість людей полюбляє рахувати гроші, і якщо своїх небагато, то цікаво рахувати чужі. Тому питання – які гонорари гуляють в ваших змаганнях?
– В наших змаганнях – небагато. В нас є хлопці, які починають битися, такі, як Микола Мартинюк, в них гонорари невеликі – це 300-400 доларів за перемогу. Є більш топові, але і їм не платять багато. Максим Пашков, боєць нашого Спортивного клубу «Сокіл», він, до речі, 2-го вересня буде битися на турнірі WWFC в Одесі, такі йому пропонують дуже мало – 500 на 200, це 500 за вихід та 200 за перемогу.
– Як таке буває можливим, що було в тій же Польщі, коли один з бійців впав на підлогу після першого ж удару вже на 15-й секунді, не піднявся і бій був закінчений? До речі, це на гонорар впливає?
– Це не впливає ніяк взагалі, тому що, коли пропонують контракт на бій, в ньому обговорюється, скільки людині дають за те, що вона просто вийде, і скільки їй ще можуть добавити за те, що вона виграє. Я в Польщі спілкувався з поляками, так в них все це набагато краще розвинуте, і місцеві хлопці кажуть, що їм гонорар не цікавий. В них дуже багато спонсорів, тому вони живуть, тренуються, харчуються і розвиваються лише за рахунок спонсорських грошей. Ви могли бачити польських бійців, і вони всі виходять на бій в розмальованому екіпіруванні. Тому вони і говорять, що їм не цікаві ці кошти, які розігруються в конкретному бою. Ну, не зовсім не цікаві, але вони за них не борються так, як наші боролися.
Щодо того, що швидко падають, іноді бійці підбираються в стислих термінах, аби бій відбувся. В ММА дуже відчувається рівень. Якщо один з суперників набагато кращий за іншого, то в слабшого шансів немає. Це системний вид спорту, а таке буває, що за день злітає противник, і доводиться брати когось хіба що не з вулиці, йому дають 400 доларів – він погоджується і виходить.
– Чи є обмеження по кількості боїв за рік?
– Обмежень ніяких не має, але якщо системно до цього підходити, потрібно до кожного бою готуватися, і тому більше п’яти боїв за рік ти не проведеш. Але це вже дуже круто. Деякі хороші професійні бійці проводять по бою, по два на рік.
– Коли можна очікувати наступних боїв Олександра, і що в них буде на кону?
– Нас запросили і в складі збірної України в кінці вересня ми їдемо на чемпіонат Європи, який буде проходити в Греції. Що далі? Була розмова про те, що Олександру мають дати чемпіонський бій WWFC в вазі 66 кг проти українця Андрія Лежньова. Це хороший боєць, давно б’ється, досвідчений, за його плечима близько 30-ти боїв. Дадуть чи не дадуть, це вирішує президент організації, але ми їм цікаві, і думаю, що цей бій нам по силах.
– В кожному виді спорту професійний спортсмен йде до своєї мети, до тієї вершини, яка в цьому виді спорту можлива. Наприклад, у футзальної команди «Сокіл» – це перемога в Лізі чемпіонів. А в тій справі, якою Ви займаєтесь з Олександром, куди можна зайти? Є якась вершина на міжнародному рівні?
– Звісно, це чемпіон UFC і найкращий боєць світу. Є такий рейтинг pound-for-pound – це кращий з найкращих. Стати першим в цьому рейтинг – це найкраще. На мою суб’єктивну думку, якщо Олександр переможе двох таких суперників, як Зелінський, буде дуже велика вірогідність, що він буде виступати в якійсь американській організації, наприклад, такій, як Bellator. І, якщо все добре буде, тоді буде набагато легше, тому що це велика організація з хорошим підходом, яка піклується про своїх бійців. Там не дають бої за два тижні, можливо, можуть запропонувати, якщо хтось травмується. Але, як правило, вони дають противника, призначають дату, і ти чітко під цю дату готуєшся.
– Такий можливий перебіг подій не означатиме, що Вам, як тренеру, доведеться з Олександром розпрощатися, і він перейде під тренування іншого тренера?
– Bellator нікого не нав’язує. В світі ММА є тренувальні табори, кемпи. Ти просто можеш приїжджати сам, можеш приїжджати з тренером і тренуватися в цих кемпах. Від того, який ти боєць, якого ти статусу, тобі будуть просто різні цифри по тренуванню. Наприклад, у нас є український боєць Ярослав Амосов, він став чемпіоном в Bellator, так я думаю, що йому ще й платять, щоб він там тренувався в деяких залах. А свого часу він платив сам. Але я не ставлюсь до своїх підопічних, як до власності, тому що розумію, що хтось може дати бійцю щось більше і краще, ніж я. Я буду лише радий за свого підопічного і його лише тільки підтримаю. І це є нормально, коли хороший спортсмен рано чи пізно переростає свого тренера. Втім, щоб їх мені тримати біля себе, потрібно і самому вчитися, розвиватися та зростати.
Анатолій Подвойський, прес-служба СК «Сокіл»
