На теренах України вже кілька днів тримається спекотна погода, і самими найближчими днями ця спека переміститься до тих спорткомплексів, де свої матчі проводять команди футзальної Екстра-ліги. За календарем базовою датою початку чемпіонату України є 26 серпня, але львівська «Енергія» залишається бути вірною собі, коли минулого сезону левову частку домашніх матчів регулярного чемпіонату проводила по п’ятницях. 25 серпня «енергетики» на своєму майданчику прийматимуть свого споконвічного принципового суперника івано-франківський «Ураган», але гра-відкриття чемпіонату буде зіграна не у Львові, а в Сумах, де двома годинами раніше, о 13.00, пролунає стартовий свисток до початку гри «Рятувальника» з «in.IT», тож після цих двох ігор в п’ятницю до турнірної таблиці будуть вписані перші очки.
Пригадавши, що остаточна крапка в сезоні-2022/23 була поставлена 31 травня, маємо, що міжсезоння для команд Екстра-ліги тривало без малого три місяці. Футзальне життя в цей час не стояло на місці. Встигла змінитися за складом Екстра-ліга, доволі кволо в командах відбувалися трансферні зміни, і за кілька днів до 25 серпня варто оглянути те, що в міжсезоння привернуло увагу. Щось більшою мірою, щось меншою, а щось взагалі вилізло неочікувано безпосередньо в передсезонних іграх, тому в якості прелюдії до наших майбутніх тижневих оглядів цікавих фішок турів, які обов’язково будуть в центрі уваги, визрів допис, в якому оглянемо, що було найпомітнішим в міжсезоння та чим буде привабливий новий чемпіонат. І до цього додамо, чим би хотілося, щоб він був привабливим, що без сумнівів пішло би українському футзалу на користь. Чому б не помріяти?
Терміни сезону
25 серпня відбудуться дві гри першого туру регулярного чемпіонату, а якщо фінальна серія плей-офф або серія за бронзові медалі розтягнуться до максимально можливих п’яти ігор, то тоді сезон-23/24 фінішує аж 22 червня 2024 року. Виходить, що тривалість всього чемпіонату сягне майже 10 місяців! Можливо за 30 років, протягом яких граються чемпіонати України, щось подібне вже і було, але якось не пригадується. В будь-якому випадку чемпіонат, що стартує, згодом увійде до історії як один з найтриваліших.
Чому так, одне з пояснень на поверхні – це через відбіркові матчі чемпіонату світу 2024 року, які будуть проходити за системою ігор вдома і ігор на виїзді. Ще до початку 2024 року в календарі передбачені три вікна ФІФА, яких національні асоціації повинні дотримуватися обов’язково. Кандидати до національних збірних повинні заздалегідь прибувати до розташування збірних, а після ігор повинні мати певний час на відпочинок. Під це в календарі маємо більш ніж двотижневі паузи (в грудні – навіть цілих три тижні), і загалом вони сягнуть півтора місяці. Цікаво, що АФУ в квітні «забила» в календар ще одну тритижневу паузу в чемпіонаті – це між 26-м та 27-м турами. Зроблено це на той випадок, якщо збірна України не зможе пробитися на чемпіонат світу на підсумком елітного раунду, і змушена буде грати два матчі плей-офф. З усього цього і склалося, що аж тільки в травні розпочнеться плей-офф, і весь чемпіонат може затягнутися до третьої декади червня.
Чемпіонат-ювіляр
Трохи вище було мимохідь, що стартуючий чемпіонат України буде 30-м, зараз можна обговорити цей момент детальніше. Заради справедливості, варто сказати, що до 1993 року в Україні відбулися три чемпіонати, але проходили вони не під егідою Асоціації міні-футболу України, а були під егідою Союзу міні-футбольних клубів України. Саме тому ці три чемпіонати не увійшли до офіційного реєстру, а відлік пішов з 1993 року, коли була створена Асоціація міні-футболу України.
Першим офіційним чемпіоном України стала команда «СКІФ-Слід» (Київ), в якій тоді на провідних ролях були такі гравці, як Геннадій Лунін, Сергій Ожегов та брати Юрій та Сергій Усаківські. А от кращим голеадором став не представник команди чемпіона, а гравець «Авангарду» з Жовтих Вод Віктор Бакум, якому на момент завершення чемпіонату було 35 років. На жаль, три роки тому Віктор Бакум одійшов у вічність, але прізвище Бакум і зараз можна знайти серед заявочних листів команд Екстра-ліги. Справу свого батька продовжує гравець «SkyUp Futsal» Роман Бакум, якому в наступному році, на момент завершення чемпіонату, також буде 35 років.
З цього екскурсу в історію і є три питання. Перше – чи в 30-му за ліком чемпіонаті України успіх столичного «СКІФ-Сліду» зможе повторити якась інша київська команда? Ймовірність цього зростає до 30 відсотків хоча б через це, що в новому чемпіонаті столиця України представлена в Екстра-лізі трьома командами – «ХІТом», «Aurora Team» та «SkyUp Futsal». Друге питання, якщо так, чи стане чемпіоном серед цих трьох команд «SkyUp Futsal», головним тренером якого є Тарас Шпичка, який був гравцем чемпіонського складу «СКІФ-Сліду». Стати чемпіоном, як гравець, в першому чемпіонату, і, як тренер, в 30-му – це хіба не круто? Третє ж питання, не зовсім питання, а акцент на тому факті, що для гравця команди «SkyUp Futsal» Романа Бакума цей чемпіонат має проходити з особливим натхненням та мотивацією, адже стати кращим бомбардиром чемпіонату – це вже круто, а стати ним в тому віці, як і твій батько, це не просто круто, але і красиво.
Фікція міжсезоння. Поява в Екстра-лізі «SkyUp Futsal» і що не так з «Aurora Team»
Саме час про двох столичних новачків і про те, про що всі в кулуарах говорять, але публічно ця тема не піднімається, хоча варта того. Питання просте – на підставі чого «Aurora Team» та «SkyUp Futsal» стали командами Екстра-ліги? За якими такими спортивними критеріями? Мова про юридичне обґрунтування. Свого часу президент АФУ Сергій Владико задекларував, що за його президенства будь-яка команда піднятися до найсильнішого дивізіону зможе тільки через Першу лігу. Тому що поява за часів президенства Геннадія Лисенчука у Вищій лізі чемпіонату України команд, які не мали за собою ніякого бекграунду (яскравий приклад – донецька «Кієвская Русь» ), це було одним, що дорікали колишньому багаторічному очільнику нашого футзалу.
По-перше, про «SkyUp Futsal». Минулого сезону ця команда в Першій лізі не грала точно, і це незаперечний факт. Було це трохи раніше, але точно не в сезоні-2022/23. Тобто, це вже перше, коли слова йдуть врозріз зі справами.
З «Aurora Team» ще цікавіше. На сайті АФУ ця команда фігурує як «AURORA-CLUST», тобто таким чином є спроба видати футзальній спільноті, що «AURORA-CLUST» є правонаступником команди «CLUST», що б легітимізувало її появу в Екстра-лізі. Але заходимо на офіційний сайт https://aurora-team.com.ua/ і спробуємо відшукати хоча б якийсь натяк на назву «AURORA-CLUST». Кожна людина хоче, щоб інші називали її так, яке вона ім’я має насправді, так само і з командами, так само і «AURORA» на власному ресурсі без ніякого «CLUST-у». Якщо цим не переконали, то пропозиція зайти на фейсбук-сторінку https://www.facebook.com/mfcclust і знайти там хоча б якийсь натяк на сезон, що стартує от-от.
Не варто глибоко копати, все і так очевидно. Тут хіба що просте питання, через скільки часу, через місяць або два, з офіційного сайту АФУ «раптом» «CLUST» зникне, і «AURORA-CLUST» перетвориться на просто «Aurora». Те, що так буде, немає жодних сумнівів, а АФУ, до речі, на цьому ще й зможе підзаробити, адже зміна офіційної назви команди протягом сезону задарма не відбувається, а обов’язково супроводжується «додатковим членським внеском» в розмірі 10 тис. грн.
Загалом же, мораль цієї байки така, що якщо будь-який читач наступного літа знайде шалений фінансовий ресурс, то велкам до Екстра-ліги. Втім, з усього цього є тільки одне позитивне, що хоча б у такий не зовсім легітимний спосіб вдалося в Екстра-лізі зберегти пристойну кількість команд – десять: замість зниклого «CLUST-у» та «Черкасиобленерго», який планує грати в Першій лізі, маємо «SkyUp Futsal» та «Aurora Team».
Знову сезон без глядачів
Ця тема продовжує залишатися болючою, адже на поточний момент Кабінет Міністрів має жорстку позицію щодо відвідування спортивних заходів – вболівальникам на них бути присутніми заборонено. Так було минулого сезону, так буде і в сезоні-23/24. Всі ми пам’ятаємо, що під завісу минулорічного плей-офф на всі заборони «забили» і «ХІТ», і «Ураган». Але просто так це не минулося. По-перше, обидві команди сплатили штраф у кілька тисяч гривень, по-друге, після того плей-офф футзал взятий під особливий контроль, і навряд чи тепер хтось наважиться порушити заборону. Ні, якщо є бажання сплатити штраф, то будь ласка, але є впевненість, що делегати АФУ не матимуть бажання «вигрібати» за наявність глядачів і будуть пильно слідкувати, щоб зайвих у спорткомплексі не було.
Подивимось, як буде. Наприклад, в футболі так само є заборона, але не помітити кілька сотень вболівальників на домашніх матчах житомирського «Полісся» неможливо. За присутність футбольних вболівальників, за інформацією деяких журналістів, які «сидять» на футболі, штраф складає 50 тис. гривень. Для власників клубів УПЛ це не гроші, а сльози, вони і не помітять, що без них лишилися. Але, наприклад, на хмельницькому стадіоні «Поділля» висить оголошення, що штраф складає 100 тис. гривень, і для того ж «Поділля», яке фінансується з бюджету, це вже суттєві гроші. Для переважної більшості футзальних клубів так само.
Трансфер міжсезоння. Микола Микитюк
Безумовно головною трансферною подією міжсезоння стали не якісь міграції гравців поміж командами Екстра-ліги, а перехід Миколи Микитюка з «Урагану» до клубу іспанської Примери «Кордоба Патрімоніо де ла Хьюманідад». Найважніше, що такий перехід стався, і ця подія є знаковою для тих гравців, які чогось прагнуть досягти у своєї професійній кар’єрі.
Хто пам’ятає, то про перехід Микитюка в якийсь клуб з Іспанії інформація була ще два роки тому, але тоді не склалося. Чому, ми можемо висунути тільки кілька версії, і це будуть не більше ніж версії. Одна з них, що в «Урагані» Микитюк отримував стільки, скільки в Іспанії йому запропонувати не могли. Ще одна, що два роки тому проблема того, що Микитюк не є громадянином з Європейської Унії, була якщо не непереборною, то дуже вагомою. Третя, що в самій «Кордобі» вважали, що у неї такий склад, що Микитюк погоди не робитиме.
Чому склалося саме зараз, теж є припущення. Одне з перших, це якщо придивлятися до загальної ситуації в Примері, то вона вже не така, як лічені роки тому. Чи можна було років п’ять тому уявити, що в такому футзальному монстрі, як «Мовістар Інтер», будуть гравці з Сербії, Словаччини та Фінляндії? Та ніколи! А зараз це факт. В самій Іспанії ситуація з молодим резервом не така вже пухнаста, от і шукають клуби підсилення по Європі. По-друге, в Європі зараз через війну до українців інший підхід. В Польщі, наприклад, розглядався варіант, щоб наших гравців прирівняти до гравців з ЄС. В тій же Іспанії зараз нескладно оформити статус тимчасового захисту, і це надає право на легальну роботу. По-третє, щодо самої «Кордоби». Минулого сезону ця команда якимось дивом зберегла своє місце в Примері, тож робити якісь рухи, щоб знову не опинитися в халепі, потрібно.
Майже місяць вже Микола в Іспанії, і за ним обов’язково будуть слідкувати в Україні багато хто. Чемпіонат в Примері стартує 1 вересня, в першому турі «Кордоба» буде грати з «Вінья Альбалі Валдепеньяс», і найцікавіше в цьому те, що саме цій команді «Кордоба» програла в заключному турі минулорічного регулярного чемпіонату 1:9 – от вам і інтрига. Останніми тижнями «Кордоба» грала матчі так званої пре-темпоради. Загалом їх було чотири, і Микитюк зіграв тільки в першому з них, з командою з Сегунди Б, це третій дивізіон, навіть забив двічі. Далі у «Кордоби» були ігри з «Мовістар Інтером» (4:3), «Антекерою» (4:2) та «Реал Бетісом» (4:3), і Микола Микитюк пропустив їх через травму. Це вже тривожний момент для колишнього «ураганівця», він не може не розуміти, що виборювати собі місце в команді, яка на ходу та награна, це складний процес.
Але найголовніша проблема, яка очікує Миколу, це гра не в команді, в якій на меті чемпіонство, а якій потрібно буде в кожній грі битися за виживання. Тобто, буде чимало поразок і негативу, кожне очко буде за щастя і його потрібно буде вигризати. З ким же це доведеться робити? А це все гравці середньої руки, з відомих імен хіба що воротар Фабіо, який свої кращі часи провів в «Ель Посо Мурсії» і вони вже позаду.
Легіонер міжсезоння. Бруно Сантьяго Жонатан, або просто Морено
Ще з десяток років тому кількість легіонерів в Екстра-лізі сягала двох десятків. Хтось залишив про себе добрі спогади, не ставлячи під сумнів правомірність свого перебування в чемпіонаті Україні, навіть міг вважатися його окрасою. Були і такі, особливо серед бразильців, що нічого, окрім посмішки, не викликали. Останній з клубів Екстра-ліги, який активно залучав легіонерів, був «ДЕ ТРЕЙДИНГ», але всі вони роз’їхалися після 24 лютого 2022 року, і заявочні листи команд Екстра-ліги в минулому сезоні були складені виключно з українських гравців. Так воно було б і цього сезону, але за пару тижнів до початку чемпіонату до Києва повернувся колишній гравець столичного «SkyUp Futsal», і це не хто інший, як добре багатьом відомий Бруно Сантьяго Жонатан, або просто Морено.
В січні 2013 року Морено в 22-хрічному віці приїхав до «Урагану», грав за івано-франківський клуб півтора роки, після чого розпочав свій шлях футзального пілігрима. Два роки тому Морено повернувся до України, де грав в «SkyUp Futsal», але сидіти на одному місці – це не його, і минулий сезон Морено провів в німецькій Бундеслізі, де грав під орудою Євгена Ривкіна за команду «ХОТ-05».
Так в нього там склалося, що він не дограв навіть до старту плей-офф, ну і повернувся туди, де його раді бачити – до «SkyUp Futsal»
Повернення міжсезоння. Станіслав Гончаренко
В цій номінації лауреат не хтось з гравців, які повернулися до Екстра-ліги через якийсь тривалий час, а головний тренер МСК «Харків» Станіслав Гончаренко. Здавалося, що з завершенням його роботи в «Кардиналі-Рівне» і після тієї історії, коли Станіслава Олександровича запрошував «Продексім», Заслужений тренер України, з харизматичністю якого не посперечаєшся, не буде мати в собі бажання знову поринути в Екстра-лігу. Але, як кажуть, ніколи не говори ніколи, і Станіслав Гончаренко знову в Екстра-лізі.
Якщо проаналізувати трансферну ситуацію в МСК «Харків», то підбір гравців зараз там такий, що команді не доведеться боротися за найвищі цілі, добре для харків’ян буде, якщо вони будуть в плей-офф. Втім, зі Станіславом Гончаренком в Екстра-лізі цікавіше, ніж без нього, до того ж, очікуємо на його непересічні післяматчеві коментарі, про «геометрію гри» тощо, які теж приваблюють вболівальників і додають чемпіонату колориту.
Відставка міжсезоння. Сергій Кравцов
МСК «Харків» – єдина команда в Екстра-лізі, яка в міжсезоння змінила головного тренера, але не відхід Дениса Овсяннікова спонукав до необхідністі цієї номінації. Перед турніром «Кубок Львівщини» сайт АФУ оприлюднив інформацію, що Сергія Кравцова на чолі Комітету арбітрів АФУ змінив Олексій Банасько, і це подія, повз яку не пройдеш
Відверто, зміна керівника Комітету арбітрів напрошувалася вже не один рік. Матеріали про дивацтва арбітрів АФУ стали невід’ємною частиною дописів не тільки з матчів «Сокола», про них було чи не в половині з 33-х дописів про фішки чемпіонату Екстра-ліги минулого сезону. Що тільки не чудили арбітри, після чого виявлялося, що вони не тільки не розуміються на тонкощах гри, а не знають ази правил гри. В цій ситуації АФУ зайняла майже страусину позицію, а чому майже, тому що просувалася думка, що «цей «Сокіл» вічно чимось незадоволений». Але, але, але… Протягом минулого сезону про суддівство в післяматчевих коментарях говорили практично всі головні тренери всіх команд Екстра-ліги! Хтось жорстко, відверто і недипломатично, хтось намагався і щось сказати, і так, щоб не сильно, бо потім ще в збірну України їхати.
Фідбеку від АФУ майже нуль. Два-три роки тому викидувалися відео якихось моментів, зазвичай, це були практично однозначні моменти, в яких арбітри АФУ приймали очевидні рішення, і з цього малювалася ситуація, що все гаразд. Коли ж арбітри, бувало, таке «напарять», наприклад, пенальті поставлять, коли порушення було на відстані з пів метра від штрафного майданчика, такі епізоди просто ігнорувалися. Втім, минулого року і такі відосіки зникли, а, за інформацією від деяких арбітрів, які не забували нагадати, що в разі чого, вони нічого не казали, Комітетом арбітрів взагалі не проводився якийсь загальний аналіз роботи арбітрів АФУ.
Чи зміниться щось з приходом Олексія Банаська? Ох, як же слабо в це віриться, і справа тут, зрозуміло, не в новому очільнику Комітету арбітрів. Там, як кажуть сантехніки, всю систему потрібно змінювати, і «система» ця своїм корінням знаходиться в УАФ. Хто слідкує за великим футболом, той погодиться з автором цих рядків, там вже і ВАР став інструментом керування грою, достатньо пригадати гру «Оболонь» – «Динамо». Але все ж таки на деякі моменти Олексію Банаську вплинути по силах, і про них нижче.
Крінж міжсезоння. «узькомовні» арбітри Олександр Максименко та Ігор Дудінов
Підстави підняти тему в цій номінації дала гра «Кубку Львівщини» між «Соколом» та «in.IT», яку обслуговували Олександр Максименко з Миколаєва та Ігор Дудінов з Дніпра. Справа в тому, що обслуговували вони її, спілкуючись з гравцями мовою країни-агресора. Протягом гри гравці «Сокола» звернули увагу арбітрів, щоб вони перейшли на українську, але це нічого не змінило. Згодом, з вимогою припинити розмовляти «узькомовно» до Максименка та Дудінова звернувся капітан «in.IT» Віталій Багряк, але вислухав у відповідь на кшталт «не надо нам тут рассказывать, вы играйте».
Після гри представники «Сокола» змушені були звернутися до представників АФУ Романа Проця та того ж Олексія Банаська. Сподіваємося, що на цьому тема мови спілкування арбітрів з гравцями буде закритою. Бо коли українські арбітри провалюють іспит з англійської, через це вони не судять матчі в Європі. А чому тоді людина, яка не володіє українською, працює на іграх чемпіонату України? Так, для інформації, «Правила гри в футзал» зараз перекладені українською, і тоді питання, чи в змозі людина, яка не знає українську, зрозуміти всі тонкощі, закладені в правилах? Чомусь є з приводу цього великі сумніви.
А щодо Максименка та Дудінова, то Миколаїв та Дніпро – це міста, які дуже і дуже потерпають від агресора. Хочеться нагадати їм про це і обом зробити правильні висновки.
Забаганки міжсезоння
В заключній номінації трохи помріємо, а чому б ні – початок сезону, кожний плекає свої надії, тому і ми трохи помріємо, який позитив міг би бути внесений в сприйняття роботи арбітрів АФУ. Свідомо не говоримо про підвищення якості, а хоча б, принаймні, про видимість діалогу та відкритості. Те, що буде нижче, не видумки автора цих рядків, а вибірка того, що вже промайнуло у великому футболі. А якщо це можливе в чемпіонаті України з футболу, то хто це може заборонити робити в чемпіонаті України з футзалу. Отже:
а) КДК УАФ чи не щотижнево на сайті УАФ інформує про ті чи інші покарання, які несуть футболісти за ті чи інші порушення. Футзалісти під розборки в УАФ потрапляють не так часто, але таки потрапляють. Втім, за останні кілька років тільки по Андрію Мельнику можна було дізнатися, які ж були прийняті рішення щодо його нецензурної лайки на адресу арбітрів. І то, вирок був надрукований не на сайті УАФ, а на сайті АФУ – просто ситуація набула такого розголосу, що прикрити її вже не було можливості. А, наприклад, яке покарання було накладене на «ХІТ» та «Ураган» за ігнорування заборони присутності вболівальників, це не стало надбанням футзальної спільноти. І, дійсно, а для чого її інформувати? Багато будуть знати – погано будуть спати? Дотримуючись такої логіки можна дійти і до того, а навіщо громадськість інформувати про вироки по різноманітним кримінальним справам, мовляв, кому від цього легше? Тому чекаємо відкритості в цьому напрямку, де не треба прикладати надзусиль.
б) Як і для того, щоб Комітет арбітрів АФУ оперативно реагував на ті чи інші резонансні та контраверсійні рішення своїх арбітрів. Так, як це (знову ж таки про футбол!) було після епізоду з гри 2-го туру УПЛ «Верес» – «Шахтар», коли був забитий гол Миколою Матвієнком. Майже через день у всіх спортивних ЗМІ з’явився коментар головного експерта з арбітражу УАФ Ніколи Ріццолі, який, щоправда, вніс більше туману, ніж ясності, але то вже таке. Тут важливий сам факт: якщо «сам» Ріццолі дає роз’яснення, чи це буде заборонено Банаську?
в) Якщо мріяти, то вже без меж! І знову ж, вибачте, про футбол. Після гри Першої ліги «Прикарпаття» – «Карпати», долю якого на користь львів’ян вирішив пенальті, арбітр цієї гри Євген Цибулько публічно перепросив у івано-франківського клубу за помилково призначений пенальті. Зрозуміло, що очки «Прикарпаттю» це не повернуло, але це більше про людяність і совість, яка, виявляється, у пана Цибулька ще не втрачена. А чи в змозі і арбітри АФУ в разі результативних помилок публічно вибачитися перед якоюсь командою? Ну, наприклад, вже згадуваним Максименку та Дудінову за ту помилку, яка в грі «Кубку Львівщини» «Сокіл» – «in.IT» вплинула на результат. Це коли на 39-й хвилині не був призначений вільний удар за небезпечну гру з боку гравця «in.IT».
Отакі три забаганки від автора напередодні старту чемпіонату. Чи здійсниться хоча б одна – м’яч зараз на боці тих, кому питання адресовані.
З початком чемпіонату, гравці, тренери і вболівальники! І особлива подяка Збройним Силам України, завдяки яким всі ми маємо можливість жити футзалом.
Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ
