Гарантовано три півфінальних матчі очікували футзальну Екстралігу на минулих вихідних, хоча в певного кола вболівальників і не тільки команди «SkyUp Futsal» були сподівання, що «авіаторам» все ж таки вдасться пролонгувати своє протистояння з «ХІТом» хоча б на одну гру. Бо свого часу підопічні Тараса Шпички феєрично вибили з плей-офф своїх земляків з «Aurora Team», чим показали, що вони спроможні дивувати і не відчувають пієтету перед фаворитами.
Втім, розпочався півфінальний вікенд у Львові, де «Енергія» та «Ураган» розуміли, що в суботу вони між собою грають не востаннє. Від того певна розкутість в діях гравців і націленість на здобуття результату біля чужих воріт. «Енергія» на відміну від кількох своїх попередніх ігор не вийшла на майданчик застебнутою на всі ґудзики і в деякі фрагменти гри навіть намагалася грати проти «Урагану» з позиції сили. За в цілому відкритої гри дуже дивним виявилося, що команди в підсумку змогли забити лише один раз, і це зробив Михайло Грицина. «Ураган» виграв 1:0, і повів в серії 2:1.
З двох суботніх ігор найочікуванішою звісно ж була гра в Києві через її головну інтригу, чи буде дербі останнім цього сезону. Гра для «SkyUp Futsal» розпочалася найкращим чином. «Авіатори» вперше в серії проти «ХІТа» першими відкрили рахунок, і це було для них приємною паралеллю з вже згадуваним переможним матчем проти «Aurora Team», в якому команда Тараса Шпички також забила першою. Гол Євгена Смоловика стався за грубої помилки захисту «ХІТа», і в тому числі Олександра Сухова. Це для нього вже було не вперше в плей-офф, більше того, Сухов помилявся і надалі, але на свою біду «SkyUp Futsal» цими помилками більше не скористався. В цій грі у ворота «авіаторів» повернувся Ілля Бакінський, але захисники залишили його без підтримки, що і дозволило Євгенію Жуку зрівняти рахунок. В середині тайму вже і Ілля Бакінський не виручив після помилки Євгена Смоловика, що дозволило відзначитися Андрію Мельнику. Перед сиреною на перерву Євгеній Жук забив ще один м’яч, його не зарахували, і про це далі буде окрема розмова. В другому ж таймі з боку «SkyUp Futsal» було багато бажання відігратися, але воно розійшлося з можливостями. Дещо збило з ритму команду вилучення Микити Тищенка, і якщо при грі «три проти чотирьох» вистояти вдалося, то гра «п’ятеро проти чотирьох» призвела до ще одного пропущеного голу, який і поставив крапку в цій півфінальній серії.
В неділю вже можна було зосередити всю увагу на Львові, де «Енергія» мала дати відповідь на класичне питання майже по Шекспіру – ще мріяти про фінал чи забути про нього. Мотивація у підопічних Валерія Легчанова була на найвищому рівні. Двома голами «Енергія» вивела суперника з зони комфорту, дійшло навіть до заміни Юрія Савенка на Олександра Сіріцького. Останній свою появу виправдав, не пропустив, але в ближче до кінця гри Максима Павленко прибрав з воріт і його, щоб грати з п’ятим польовим. Це те, що «Енергії» було потрібним, Мар’ян Пелех забив у порожні, «Енергія» довела гру до перемоги 4:3 і зрівняла рахунок в серії. А про недільну гру у Львові ще буде далі.
Три гри дали непоганий матеріал для розбору, а ще було на минулому тижні таке, що хоча і не стосувалося півфінальних подій в Києві та Львові, але це про Екстралігу, тому і увійшло до нашого традиційного огляду фішок, які або були в центрі уваги, або, навпаки, могли пройти повз увагу вболівальників. Їх загалом назбиралося дев’ять, і в порядку компенсації за відсутність десятої фішки, в цьому дописі буде бонус про «Фінал чотирьох» Другої ліги, в якому було на що привернути увагу тих, кому наш футзал не байдужий.
Офіційна позиція тижня. Позиція «Кардиналу-Рівне»
Поруч з проведенням другої фази півфінальних матчів, резонансною подією минулого тижня стала поява на інформаційних ресурсах «Кардиналу-Рівне» заяви, яку рівненський клуб позначив як «Офіційна позиція», а на її появу його надихнула отримана від Контрольно-дисциплінарного комітету Української Асоціації футболу ухвала «щодо можливих порушень у матчі півфіналу розіграшу Кубку України між командами «Aurora» (Київ) та «Кардинал-Рівне», який відбувся у столичному Палаці спорту 3-го травня».
Читачі цього допису можуть ознайомитися з повною версією «Офіційної заяви» за ПОСИЛАННЯМ, а головними в ній є три тези. Перша – щодо рішення президента клубу Володимира Валявки забрати команду з майданчика після того, як арбітри відмінили гол, забитий «Кардиналом-Рівне». В заяві наполягається на тому, що клуб «Кардинал-Рівне» та Володимира Валявку не можна карати за демарш з майданчика, адже рішення арбітрів було помилковим, і це згодом було офіційно визнано Комітетом арбітражу Асоціації футзалу України.
Друга теза стосовно, що в грі «Aurora Team» – «Кардинал-Рівне» з фан-сектора рівненської команди на майданчик полетіли дві пластикові пляшки, але яким був вміст пляшок, не повідомляється. Рівненський клуб наполягає на тому, що він не є організатором «Фіналу чотирьох» Кубку України, «не проводив огляд вболівальників перед входом на трибуну і не забезпечував правопорядок на трибунах, а значить – не може нести фактичну відповідальність за такі дії».
І, нарешті, третя теза – це гра «Кардиналу-Рівне» на випередження. Рівненський клуб в ній відкритим текстом попереджає Контрольно-дисциплінарний Комітет Української Асоціації футболу і Асоціацію футзалу України, що в разі будь-якого «рішення КДК УАФ футзальний клуб «Кардинал-Рівне» залишає за собою право на його оскарження. А також – ухвалення власного рішення щодо доцільності продовження виступів в офіційних турнірах під егідою УАФ та АФУ».
Які є думки з приводу цієї «офіційної позиції»? Найголовніша та найважливіша, що клуб «Кардинал-Рівне» даремно запустив цю хвилю зі своєю «офіційною позицією». Клуб «Кардинал-Рівне» давно вже стосовно Асоціації футзалу України знаходиться в певній позиції (увага, не плутати з позою!), і його це повністю влаштовує, тому що і сам клуб, і Асоціація футзалу України мають з цієї позиції обопільний зиск та взаємне задоволення.
Пригадаємо певні нещодавні факти. Минулого сезону на грі «Кардинал-Рівне» – «ХІТ», як сказав коментатор гри, «одна невстановлена особа», втім, вона добре відома всім в українському футзалі, врізала добре поставленим боксерським ударом арбітру гри Олександру Максименку. Що ж було після цього? Щодо клубу – а нічого. За два тижні було святкування 30-тиріччя рівненського футзалу, і президент АФУ Сергій Владико з цією «невстановленою особою» спочатку пограв у товариському матчі в футзал, а потім вони обидва разом були присутніми на урочистій вечері, присвяченій цій видатній події, і на подібних заходах, як читачі розуміють, присутні вживають не тільки ситро і компот. Окрім того, ані з боку Асоціації футзалу, ані з боку арбітрів Асоціації футзалу України не було ніякого флеш-мобу на захист Олександра Максименка, і якось арбітри АФУ не підтримали свого колегу хоча б заявою, що вони побоюються за свою безпеку на матчах в Рівному, і поки їм не буде гарантована безпека, вони абсолютно всі їздити до Рівного більше не будуть.
До речі, всі вболівальники в курсі, що в Рівному арбітрам вже неодноразово «прилітало» як від «невстановлених осіб», так і встановлених, і «прилітало» добряче. Тобто є систематика. Як же віддячив клуб «Кардинал-Рівне» Асоціації футзалу України за те, що вона заплющила очі на побиття арбітра в Рівному? А тим, що в листопаді минулого року серед перших приєднався до флеш-мобу, який розігнала Асоціація футзалу України після нібито побиття гравця Артема Фаренюка в Хмельницькому, яке ніхто не бачив і факт якого не встановлений поліцією після звернення до неї гравця «Урагану». З якого до цього флеш-мобу приєднався клуб «Кардинал-Рівне»? Він-то до чого в тому, що нібито відбулося в Хмельницькому? Та навіть якби щось і відбулося. Ще раз – до чого тут «Кардинал-Рівне», як і інші приєднанти до того флеш-мобу? Так, можна бути проти насильства в спорті, але до чого клубу «Кардинал-Рівне», як і іншим клубам, було лізти туди, що їх не стосується ніяк, від слова взагалі? А все через оту «певну позицію», знаходячись в якій клуб «Кардинал-Рівне» має повну індульгенцію при будь-яких інцидентах, які мають місце в Рівному, а Асоціація футзалу України, маючи клуб в «певній позиції», може зробити його співучасником будь-яких флеш-мобів.
Щодо прильоту пляшок з водою та того, що клуб «Кардинал-Рівне» не при справах в поведінці своїх вболівальників. І на цю тему пригадаємо одну історію, пов’язану з клубом «Сокіл». Вже багато років тому група військових приїхала до Харкова, щоб вшанувати пам’ять свого загиблого побратима, вирішила відвідати гру між «Локомотивом» та «Соколом» і на трибунах вивісила символіку бригади «Азов». Після гри Асоціація футзалу України визнала символіку бригади «Азов» нацистською, подала на КДК УАФ, яка на пів року заборонила проведення матчів з вболівальниками… в Хмельницькому. Ще раз. Гра була в Харкові, організатор гри – клуб «Локомотив», відповідальність за порядок та безпеку – на клубі «Локомотив». Дискваліфікацію ж отримав клуб «Сокіл». Як на ваш погляд, шановні читачі, тут з логікою все гаразд? Це ще навіть не згадуючи про символіку бригади «Азов».
Певні підсумки по цій «офіційній позиції». Без сумнівів, президента «Кардиналу-Рівне» Володимира Валявку спонукало на його демарш неправильне рішення арбітрів, але Асоціація футзалу України з цим демаршем знаходиться в патовій ситуації – вона не може на нього не відреагувати. Всілякі ситуації, які мають місце в футзалі, обговорені в «Дисциплінарних правилах УАФ» в Додатку 3 «Перелік дисциплінарних санкцій, застосовуваних до юридичних та всіх осіб, які працюють або задіяні в асоціаціях України, за порушення норм статутних і регламентних документів». В них є пункт 6 «Самовільне залишення командою поля (майданчика), відмова починати чи продовжувати матч», за яке передбачене таке покарання «Поразка з рахунком 0:3, обов’язковий грошовий внесок до 5000 грн. виключення клубу з поточного розіграшу Кубку України (якщо це відбулося в кубковому матчі)». Розіграш Кубку України вже позаду, так що виключити «Кардинал-Рівне» з нього неможливо, а в «обов’язковому грошовому внеску» є такий додаточок «до 5000 грн.», і якщо «Кардиналу-Рівне» випишуть «обов’язковий грошовий внесок» десь одну чи дві тисячі, то це буде повністю відповідати «Дисциплінарним правилам УАФ».
Тепер щодо пляшок з невідомою рідиною, які полетіли з фан-сектору «Кардиналу-Рівне». По-перше, «Кардинал-Рівне» вже пояснив, що він до цього жодним боком. По-друге, завжди можна довести, що пляшки не полетіли, а нібито полетіли. І, по-третє, чи варто через якісь дві пляшки піднімати галас, та ще й карати клуб, який давно і міцно знаходиться в правильній позиції в стосунках з Асоціацією футзалу України? Відповідь тут очевидна. Втім, навіть якщо КДК УАФ прийме якесь рішення щодо фанатського руху «Кардиналу-Рівне», який є «одним із найстарших та найактивніших в Україні», то те рішення в Рівному завжди можна обійти, відкривши двері за одними з воріт.
І, нарешті, «щодо доцільності продовження виступів в офіційних турнірах під егідою УАФ та АФУ». Можу запевнити фанатський рух і всіх вболівальників «Кардиналу-Рівне», то нікуди з підводного човна, тобто, з чемпіонату України, клуб «Кардинал-Рівне» не подінеться. Покарання в одну-дві тисячі гривень та, наприклад, умовна дискваліфікація майданчика в Рівному максимум на одну гру, це не підстави, щоб президент «Кардиналу-Рівне» Володимир Валявка прийняв рішення залишити український футзальний човен. Він на ньому в правильній позиції, і ніяка «офіційна позиція» на неї не вплине.
Перший фіналіст тижня. «ХІТ» в фіналі
Найголовнішим підсумком тижня в тому, що відбувається на майданчику, стало визначення першого фіналіста чемпіонату України. Ним очікувано для переважної більшості футзальної спільноти став київський «ХІТ», який по стадії плей-офф поки що йде з абсолютним показником – п’ять перемог в п’яти іграх. Команда Олега Лук’яненка лише в одному з таймів чвертьфіналів зіткнулася в проблемами, а загалом впевнено пройшла МСК «Харків». В півфіналі ж, при жорсткому супротиві «SkyUp Futsal», чемпіони України все ж таки в жодному з матчів не були на межі поразки, тому перемога і в цій стадії плей-офф є абсолютно заслуженою.
Після того, як півфінал між «Ураганом» та «Енергією» розтягнувся до п’яти матчів, «ХІТ» отримав невеличку позиційну перевагу. Команда може спокійно готувати себе на 8 червня, коли стартує фінал плей-офф, а в його майбутнього суперника головний матч сезону (на поточний момент) ще попереду. Окрім того, в п’ятій грі між «Ураганом» та «Енергією» визначиться, де ж, в Києві чи Івано-Франківську, для «ХІТа» розпочнеться фінал плей-офф.
«Сухий» півфінал тижня. 3:0 в серії за «ХІТом»
Результатом півфінального протистояння двох київських команд стали три перемоги «ХІТа» в трьох іграх. Ті, хто дивився їх всі і власні висновки зробив не тільки із підсумкових рахунків, погодяться, що дві з трьох ігор між «ХІТом» та «SkyUp Futsal» – друга та третя – були дійсно гідні півфінальної серії плей-офф. Чи могли «авіатори» взяти хоча б одну гру, відповідь буде позитивною, але долю серії вирішили окремі моменти, краща реалізація з боку гравців «ХІТа», і ще додамо, що відсутність Іллі Бакінського в перших двох іграх.
За якийсь час деталі цих матчів у більшості вболівальників зітруться з пам’яті, а до історії увійде підсумок серії 3:0. І щодо історії, то стало цікавим підняти архіви, щоб дізнатися, коли востаннє в нашому футзалі в півфіналі плей-офф фіксувалася перемога 3:0.
Виявилося, що три роки тому. В сезоні-20/21 за путівку в фінал між собою сперечалися «Продексім» та «Енергія», і хоча тоді «енергетики» чинили гідний опір, виграти хоча б гру їм не вдалося. Більше того, в трьох іграх «Енергія» не змогла забити жодного м’яча! «Продексім» тоді здобув дві перемоги в Херсоні з однаковим рахунком 4:0, а у Львові задовільнився перемогою 2:0. «Енергія» в тому сезоні програла «ХІТу» і серію за бронзові медалі, і це той приклад, наслідувати який команді «SkyUp Futsal» не варто.
Гра тижня. Недільна гра «Енергія» – «Ураган»
Ще до початку ігор минулого вікенду автор цих рядків для себе визначив, що у недільної гри між «Енергією» та «Ураганом» найвищі шанси стати лауреатом в номінації «гра тижня». Чому? Бо була впевненість, що «ХІТу» вистачить досвіду і майстерності, щоб виграти в суботу, а в іншій серії четверта гра буде найважливішої. Саме в ній визначалося або «Енергія» та «Ураган» попрощаються один з одним до наступного сезону, або своє прощання відкладуть ще на тиждень. Приємно, що очікування співпали з реаліями, а перебіг подій в недільній грі показав, що вона дійсно гідна бути «грою туру».
Команди не дозволили нудьгувати численним вболівальникам, і вже на 2-й хвилині вони були у захваті від неймовірного сейва Володимира Кардаша після удару Назара Шведа. Тим самим досвідчений Кардаш показав, що Валерій Легчанов зі своїм вибором воротаря на гру не помилився. За хвилину ж трибуни взагалі шаленіли – Тарас Кузь відкрив рахунок. Загалом в першому таймі «Енергія» показала, що вона вміє грати в атакувальний футзал, і на 15-й хвилині вона мала в своєму активі три голи. Могло бути і більше, але Тарас Кузь програв Юрію Савенку дуель при виході сам на сам. Не обійшлося у «Енергії» і без того, коли кажуть, що вдома і штанги допомагають – це коли спочатку Станіслав Моспан, і тут же за ним Андрій Британ струсонули каркас воріт.
По перерві «Енергія» більше грала по рахунку, тим більше, що після дальнього удару Мар’яна Масевича рахунок скоротився до мінімуму. В цьому моменті не кращим чином зіграв Володимир Кардаш, але він цю свою помилку компенсував ближче до завершення гри, коли зробив три сейви після ударів Мар’ян Масевича, Михайла Грицини та Назара Шведа. Розв’язка ж гри – це удар Мар’яна Пелеха по порожнім воротам. Рахунок 4:2, і хоча Микола Грицина встиг до фінальної сирени один м’яч відіграти, «Енергія» таки здобула свою першу перемогу над «Ураганом» в основний час.
І це, між іншим, для команди Володимира Легчанова подія, адже останнім часом «Ураган» вона перемагала не так часто. Востаннє це було в регулярному чемпіонаті сезону-22/23: 30 грудня 2022 року львів’яни вивезли з Івано-Франківська перемогу 2:1. Тепер для «Енергії» справа за малим, повторити той свій передноворічний успіх.
Гол тижня. Володимир Буньо
В трьох іграх минулого вікенду півфіналісти потішили вболівальників 12-ма забитими м’ячами, причому сім з них були в недільній грі між «Енергією» та «Ураганом». Голи в суботніх матчах не викликали особливих емоцій, всі сподівання були на неділю, і на 7-й хвилині відбулося те, після чого можна було казати: «Ось воно!».
При початку розвитку атаки «Урагану» і передачі Петра Шотурми на Назара Шведа львів’яни синхронно пішли в пресинг, Ігор Марциняк змусив Шведа помилитися, після чого дотепно п’ятою зробив передачу на набігаючого Володимира Буньо. Передача була ідеальною – «ураганівці» до м’яча не встигали, натомість гравцеві «Енергії» було зручно вирватися на ударну позицію, і, не зближуючись з Юрієм Савенком, потужним ударом увігнати м’яча до сітки (ВІДЕО). Тут більше особливо і немає чого коментувати – ідеальна робота в пресингу, ідеальна передача, гол.
Пенальті тижня. Мар’ян Пелех
Вдруге півфінальна серія між «Енергією» та «Ураганом» потішила драматичним епізодом. Перший був в другій грі в Івано-Франківську, коли Михайло Грицина на останній хвилині не реалізував 10-тиметровий. Тоді, як ми пам’ятаємо, його брат Микола за лічені секунди до завершення другого тайму встиг виправити помилку Михайла і перевів гру в овертайм.
А от у гравця «Енергії» Мар’яна Пелеха такого брата на майданчику не було (втім, автор цих рядків не в курсі, чи в Мар’яна взагалі є брат), тому пенальті, який він не забив за передостанній хвилині, призвів до поразки команди Валерія Легчанова.
Сам же 6-тиметровий був призначений за гру рукою Михайла Грицини в штрафному майданчику. Чим молодший з братів Грицин керувався, коли робив свій рух правою рукою в напрямку м’яча, важко сказати, але він був настільки очевидним, що не помітити його було неможливо (ВІДЕО). На шестиметрову позначку впевнено показав не тільки арбітр Роман Гейло, але й дуже ексцентрично Віталій Радевич, що зайвий раз говорить про ту напругу, яка була в грі. Ось він апогей гри – або овертайм, або поразка «Енергії». Футзальні вищі сили обрали друге – Мар’ян Пелех, якого можна вважати штатним пенальтистом «Енергії», відверто не впорався з нервами і махнув повз ворота (ВІДЕО).
Промах Пелеха став першим з шестиметрової позначки в поточному сезоні Екстраліги. В ньому були ще чотири випадки, коли гравці не забивали пенальті, але у всіх цих чотирьох випадках на оплески заслужили воротарі, які парирували удари. Це, до речі, двічі Володимир Кардаш та по разу Олександр Сіріцький та Микола Гуйван. «Енергія» вперше в сезоні отримала право на пенальті, і, як бачимо, при одному ударі у неї нульова реалізація. В свою чергу, пенальті у ворота «Урагану» призначався втретє, але реалізований був тільки один.
Загалом же для Екстраліги пенальті Пелеха був 19-м. 14 з них були реалізовані, 5 – ні, тому маємо відсоток реалізації 73,68 %.
Вилучення тижня. Микита Тищенко
На 35-й хвилині гри «SkyUp Futsal» – «ХІТ» при атаці гостей гравець «авіаторів» Микита Тищенко вдало зіграв на перехопленні, і його команда отримала можливість для переходу в атаку. Однак, Микита несподівано зупинився, і поки приймав якесь рішення, був атакований Романом Горпиничем. Тищенко, аби запобігти виходу гравця «ХІТа» на ударну позицію, не придумав нічого кращого, як міцно затримати того руками (ВІДЕО). Однозначна жовта карта, але до цього у Тищенка вже була жовта карта, тому він побачив перед собою червону картку.
Це був вже третій випадок безпосередньо на стадії плей-офф, коли гравець вилучався з майданчика, і що цікаво, вдруге це був гравець «SkyUp Futsal». Першим – Юрій Щериця, також після двох жовтих карток, в першій чвертьфінальній грі проти «Aurora Team».
Загалом же, протягом сезону гравці «SkyUp Futsal» тричі вилучалися з майданичка, і за кількістю червоних карток «авіатори» зрівнялися з МСК «Харків» та «Енергією», в яких теж по три вилучення. Всього ж цього сезону арбітри 17 разів показували гравцям червоні картки. По два рази це було Тарасу Кузю, Євгену Сірому та Бахману Фаталієву.
Реабілітанти тижня. Михайло Грицина, Мар’ян Пелех
Друга гра півфінальної серії плей-офф між «Ураганом» та «Енергією» мала залишити найсумніший осад у гравця «Урагану» Михайла Грицина. Мало того що його команда програла, так ще й сам Михайло долучився до цієї поразки дуже відчутно. По-перше, на 40-й хвилині він за рахунку 1:2 не реалізував 10-тиметровий, втім, цю помилку Михайла до сирени встиг виправити його брат Микола, який шедевральним дальнім ударом перевів гру в овертайм. Але для Михайла це ще була не остання біда, і в серії післяматчевих пенальті він не зміг переграти Володимира Кардаша.
Схоже, що Михайла Грицину ті його негаразди дуже сильно зачепили, і першу з двох ігор у Львові він був найпомітнішим в складі своєї команди. Вже в першому таймі на його рахунку було кілька небезпечних ударів, а на 15-й хвилині всі його старання були винагородженні – після удару Михайла метрів з 10-11-ти голкіпер «Енергії» Назарій Войтович був безсилим допомогти своїй команді.
В той момент напевне жодна людина, яка перебувала в спорткомплексі, не могла собі уявити, що всі гольові події в суботній грі між «Енергією» та «Ураганом» вичерпані. Обидві команди в решту часу створили з десяток гольових моментів (з перевагою у кількості у «Урагану»), але жоден з них так і завершився голом. Те, що субота була днем Михайла Грицини, знайшло своє підтвердження на 39-й хвилині, коли саме його гра рукою призвела до призначення пенальті, але для Михайла все минулося – Мар’ян Пелех з шести метрів пробив повз ворота.
Перемога 1:0, Михайло Грицина автор єдиного переможного голу, кращої реабілітації годі й вигадати в порядку компенсації за те, що з ним було Івано-Франківську. Втім, Михайло Грицина в цій серії був не поодиноким, кому було за що відмиватися. Про нереалізований Мар’яном Пелехом пенальті було трохи вище, і важко уявити, наскільки недобре йому спалося в ніч з суботи на неділю, але на 40-й хвилині недільної гри і йому випав шанс реабілітуватися. За гри «Урагану» «5 на 4» у «Енергії» була фактично єдина можливість пробити по порожнім воротам. Вона була саме у Мар’яна Пелеха, він використав її по максимуму, спрямувавши м’яч за призначенням, і нагородою йому за всі страждання стало те, що його гол став переможним.
Якби такі емоції у гравців були б в регулярному чемпіонаті, ніхто б і не помітив, а от такі перепади, коли ти сьогодні антигерой, а завтра герой, відбуваються в плей-офф, це те, що з гравцями залишиться назавжди.
Common sense тижня. Рішення арбітрів в грі «SkyUp Futsal» – «ХІТ»
Епізод, який обов’язково вартий уваги, стався в заключні секунди першого тайму київського дербі. Гравцям «ХІТа» вдалося перехопити м’яч на своїй половині, після чого на ворота «SkyUp Futsal» понеслася контратака. Євгеній Жук ще встиг обіграти Євгена Смоловика, пробив повз Іллю Бакінського, і м’яч від штанги закотився у ворота (ВІДЕО). Файний гол, але вся проблема в тому, чи встиг весь цей ігровий епізод – від початку контратаки до того моменту, як м’яч перетнув лінію воріт – вкластися в ігровий час.
Миттєвим рішенням першого арбітра гри, а це був Олександр Плахов, стала фіксація взяття воріт. Після цього не тільки Олександр Плахов, а й другий арбітр Артем Федорищев зазнали тиску з боку «SkyUp Futsal». Чи вплинув він на рішення арбітрів, хтозна. Головне в цьому епізоді, що врешті решт арбітри прийняли рішення взяття воріт не фіксувати.
Що з приводу цього можна сказати? В міжнародній футзальній термінології є таке поняття, як «common sense». З англійської воно перекладається, як «здоровий глузд», і цей здоровий глузд якнайкраще підходить до оцінки рішення арбітрів гол не фіксувати. І тут справ не в тиску з боку «SkyUp Futsal».
На жаль, реалії українського футзалу такі, що в нашому чемпіонаті не використовується система відеопідтримки арбітрів, яку більшість вболівальників щодо футзалу називає ВАРом, хоча VS (Video Support) в футзалі і VAR в футболі це різні речі. Це по-перше. А по-друге, ця система VS має бути прив’язана до відліку часу. Щодо конкретного моменту, то щоб в ньому напевне розібратися, то на трансляційну картинку, яка йде на ресурсах Асоціації футзалу України, має бути виведений не той час, який ми бачимо на екранах своїх моніторів. Часто густо в них відображається час, який не співпадає з тим реальним часом, який є безпосередньо на табло.
Щоб мати об’єктивну картину щодо часу, потрібно, щоб на табло була націлена окрема камера, так, як це робиться на трансляціях з матчів «Сокола». Але з випадком з гри «SkyUp Futsal» – «ХІТ» навіть і це не допомогло б, адже в спорткомплексах має бути табло, яке б відраховувало не тільки хвилини та секунди, а й частки секунди, десяті та навіть соті долі. От якби все це в комплексі було присутнім на київському дербі, тоді б можна було з абсолютною впевненістю визначитися, потрібно було б зараховувати гол Євгенія Жука чи ні.
В цю тему зовсім нещодавно на чемпіонаті світу з хокею був момент в грі Фінляндія – Австрія. Перед самою фінальною сиреною шайба після дальнього кидка влетіла у ворота збірної Суомі, і технічні можливості, як є на чемпіонаті світу, дозволили арбітрам встановити, що шайба перетнула ворота фінської збірної за 0,1 секунди до фінальної сирени. В нашому футзалі таких технічних можливостей немає, тому на краще в разі будь-яких сумнівів трактувати їх на користь сторони, яка може від сумнівного рішення потерпіти. Так, як це є юриспруденції, де будь-які сумніви повинні трактуватися на користь звинуваченого.
Бонус. Удар в штангу тижня. Проведення «Фіналу чотирьох» Другої ліги в Києві
Бонус в цьому дописі присвячений «Фіналу чотирьох» Другої ліги, який 24-26 травня був проведений в Києві. Саме про місце проведення і буде головна питання – чому Асоціація футзалу України прийняла рішення проводити «Фінал чотирьох» в Києві? Це була така собі популяризація футзалу?
Що ж було по факту? З боку вболівальників – нуль зацікавленості. Абсолютно порожні трибуни, на яких було тільки якесь пожвавлення, коли в спорткомплексі з’являлися гравці команд, які приймали участь в «Фіналі чотирьох». Наприклад, в суботній день на грі «Харків-2» – «ZP GROUP» на трибунах було 14 людей. Які могли бути варіанти? Наприклад, з вуст запорізького коментатора другої чвертьфінальної гри команди «ZP GROUP» пролунало, що в цієї команди є бажання прийняти «Фінал чотирьох». Чи це так, не можна стверджувати, тут за що купив за те й продав. А от те, що відоме напевне, так це те, що у команди «Helpix» було величезне бажання прийняти «Фінал чотирьох» в Хмельницькому. Керівництво клубу «Helpix» навіть було готове забезпечити проживання інших команд в Хмельницькому за власний кошт, командам було потрібне тільки доїхати до Хмельницького, а Асоціації футзалу України привезти нагородну атрибутику. В Хмельницькому гарантовано був би аншлаг на трибунах, адже команда «Helpix» має неабиякий авторитет в місті.
Але все це не знайшло підтримки у Асоціації футзалу України. Воно визнало за краще, щоб команди грали в Києві за абсолютно порожніх трибун, а в інших містах за цією антирекламою футзалу в перші два ігрові дні спостерігали при коментуванні абсолютно непрофесійного і дуже далекого від футзалу коментатора.
До речі, це вже не перше ігнорування міста Хмельницького з боку Асоціації футзалу України. Свого часу клуб «Сокіл» звертався до АФУ з пропозицією, щоб збір юнацької збірної України проводився в Хмельницькому. Клуб «Сокіл» був готовий всі витрати, пов’язані з перебуванням юнацької збірної в Хмельницькому, взяти на себе, та ще й забезпечити потрібні спаринги або з «Соколом», або з іншої командою. На таку пропозицію «Сокіл» отримав подяку і відмову. Також з боку «Сокола» була пропозиція провести один із п’яти з’їзних турів Юнацької Екстраліги в Хмельницькому. Але клуб теж отримав відмову, а от в Івано-Франківську з’їзних турів в сезоні-23/24 було проведено аж три. І от знову відмова Хмельницькому, цього разу клубу «Helpix».
Такі от «офіційні позиції» між АФУ та Хмельницьким, до яких ще додається візит президента АФУ Сергія Владики до Хмельницького, як то кажуть, «під покровом ночі», протягом якого він прагнув переконати керівництво Хмельницького та Асоціації футболу Хмельницької області в тому, що керівник Асоціації футзалу Хмельницької футзалу Артем Глас не займається розвитком футзалу в регіоні і його конче потрібно замінити на іншу особу, яка буде протеже Асоціації футзалу України. Звісно, що ті люди з Хмельницького, які обізнані зі справжньою картиною щодо футзалу в регіоні, просто не забажали якось реагувати на пропозицію президента АФУ.
Ще кілька слів про спортивну складову Другої ліги. Було дуже приємно побачити деяких гравців, яким вже за 40 або під 40 і яких автор цих рядків пам’ятає, коли вони ще були безвусими юнаками і робили перші кроки в професійному футзалі: Васильченко, Макшанов, Цой, Соколовський… Окрім того, виникло питання, а чи можливе таке, щоб протягом одного сезону футболіст пограв в Екстралізі, в Першій лізі та Другій лізі? Відповідь – так, в українському футзалі немає нічого неможливого, в ньому можлива будь-яка безглуздість. В трьох лігах грати можна протягом сезону, і таких гравців в складі МСК «Харків-2» було троє – Микола Хомяк, Антон Кострикін та Роман Господенко.
Як же прикро, що в Україні немає чемпіонату України серед команд Третьої ліги…
Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ
