Суддівство на Євро та в Екстра-лізі: дві паралелі, які не перетнуться

0
613

Чемпіонати Європи та світу завжди були тими турнірами, які розглядалися як можливість побачити не тільки якісь новації в тактиці та якісь напрямки розвитку гри, а й тим, що можна було зацінити щось новеньке в тенденціях арбітражу. Зокрема, на недавньому чемпіонаті світу в Литві вперше можна було побачити в дії систему «Video Support», яка трохи відрізняється від футбольного VAR-у. Загалом, це нововведення було дуже цікавим, хоча про подальшу його перспективу поки що нічого не чути. Поки VS не було, в попередні ЧЄ арбітри, наприклад, отримували вказівки щодо прискорення гри – для цього треба було швидше рахувати до чотирьох при вводах м’яча в гру.

В наші часи є величезний доступ до трансляцій футзальних матчів різноманітного рівня навіть з самих віддалених країн світу. Тому здивувати чимось екстра-ординарним, як це свого часу було з підключеннями Ігіти, світовий футзал практично неможливо. Тим не менше, саме безперервний перегляд матчів нідерландського чемпіонату Європи дав привід повернутися до нещодавніх матчів «Сокола», які були зіграні протягом нетривалого часу, менше ніж за місяць: в трьох останніх турах регулярного чемпіонату та кубкова гра проти «Viva Cup». В них були очевидними такі моменти, які впливають на гру, але на які ані тренерському штабу, ані гравцям вплинути вкрай важко, як би ти цього не бажав. Одна гра сама по собі – це просто гра, але три чи чотири гри – це вже статистика, яка дає підстави говорити про тенденції.

Перша вступна: в трьох іграх «Сокола», про які піде мова (з «ДЕ ТРЕЙДИНГом», з «Кардиналом-Рівнестандарт» та АФФК «Суми») арбітри показали 19 (!) жовтих карток, 16 (!) з яких гравцям нашої команди. При співвідношенні 16-3 сам по собі напрошується висновок, що на одній половині майданчика були гравці (з Миколаївки, Рівного та Сум), для яких дотримання правил гри, чистота виконання технічних дій, ввічливість по відношенню до суперника та суддів – це святе, а от з іншого боку – така собі зграя ненавчених взагалі нічому в футзалі людей, які нічого не розуміються на тому, як грати, що таке взагалі правила гри, а тільки й вийшли на майданчик з думкою про те, щоб завдати шкоди супернику з ідеальних рівнем виховання.

Вступна друга: з останніми визначеннями, маючи хвору уяву, можна було б і погодитися, але в середині цієї серії з трьох ігор була кубкова гра, в якій гравцям «Сокола» не було пред’явлено жодної (!) жовтої картки. Більш того, за всю гру наші гравці порушили правила всього чотири рази – це по два фоли в кожному з таймі. Це точно в малинових футболках були ті ж самі гравці, які грали проти «ДЕ ТРЕЙДИНГа», «Кардиналу-Рівнестандарт» та АФФК «Суми»?! Чи це, навіть боязно цього припускатися, арбітри кубкової гри Олександр Білащенко та Олександр Сидорук 40 хвилин пробігали в якихось шорах чи окулярах з непрозорим склом і дивним чином не помічали, що в малинових футболках люди, «які нічого не розуміються на тому, як грати, що таке взагалі правила гри, а тільки й вийшли на майданчик з думкою про те, щоб завдати шкоди супернику з ідеальних рівнем виховання»? Як за лічені дні могла відбутися з гравцями «Сокола» така дивна трансформація, що в кубковій грі з їхнього боку арбітри помітили чотири порушення, а от в трьох іграх чемпіонату були зафіксовані 34 (прописом – тридцять чотири) фоли!!! Чи не вбачаєте Ви відсутність логіки в тому, що «бандити від футзалу» якимось дивним чином на одну гру раптово перетворилися на ввічливих янголят, а потім нову стали «футзальними вовками»?

Втім, якраз саме в цьому певну логіку знайти дуже просто, якщо на ситуацію поглянути трохи ширше. 34 фоли проти чотирьох – це вже не просто натяк, а певна тенденція в ставленні до команди, до її гравців, до її філософії футзалу з боку представників суддівського корпусу. Нещодавно на сайті АФУ (до речі, дизайн якого вже давно безнадійно застарів, так вже і кричить «ну змінить мене вже!», бо до нього залюбки постійно чіпляються різні віруси) пройшла інформація про «НТЗ для арбітрів та спостерігачів арбітражу Parimatch Екстра-ліги». Це загалом дуже добре, коли люди вчаться, і дуже хочеться сподіватися, що на цьому навчанні слухачі переглядали не тільки відеонарізки з ютуб-каналу Федерації футболу Франції, а ще й з чемпіонату України, який значно ближче до душі, і який часом підкидує такі фортелі як в матчах «Сокола», коли перший (головний) арбітр, який знаходиться поруч з місцем події, фіксує порушення з боку суперника «Сокола», а другий арбітр біжить 15 метрів з протилежного боку і змінює рішення першого арбітра на протилежне. Думаєте, такого не може бути? На іграх «Сокола» може.

Головна ж ремарка по тому «НТЗ»: дуже бажано, щоб до арбітрів АФУ донесли не тільки тенденції, а і критерії того, як до футзалу підходять арбітри з топ-групи арбітрів УЄФА. Можна, зрозуміло, гордовито бути переконаним, що у українського арбітражу є свій особливий шлях розвитку, але, якщо це так, то він завів арбітрів АФУ поки що до того, що українських арбітрів вже давно немає ані на фінальних частинах чемпіонату світу, ані чемпіонату Європи. Кілька днів тому один український футзальний ресурс майже через місяць після того, як інформація з’явилася на англомовних ресурсах, «ощасливив» нас «списком міжнародних рефері на 2022 рік», серед яких аж п’ять арбітрів АФУ. Це можна було б вважати перемогою, якби не одне суттєве «але», про яке чомусь не повідомив ані сайт УАФ, ані «один український футзальний ресурс». І воно таке, що жоден з п’яти українських міжнародників не входить до групи «Futsal Elite» (це і є ті арбітри, які працюють на топ-турнірах), лише один входить до групи «Futsal First», а решта четверо – до групи «Futsal Second». На Євро-2022 є випадки, коли до арбітражу були залучені рефері з групи «Futsal First», але вони йшли «причепом» до рефері з тієї ж країни, який входить до групи «Futsal Elite». Тому загалом, лише один український арбітр знаходиться на середньому щаблі суддівської ієрархії в «Futsal First», від якої до топ-турнірів неблизько. А от тим чотирьом нашим рефері з групи «Futsal Second» до топ так далеко, що за той час, за який цей шлях можна пройти, їм або взагалі набридне футзальний арбітраж, або вони закінчать з футзалом через вік.

Що ж до того, як судять на Євро, то тут така показова статистика. На груповому етапі арбітри в 24-х матчах показали 73 жовті картки, це практично рівно 3 жовтих за гру, і це з урахуванням трьох аномальних ігор, де гравцям були пред’явлені 9, 7 та 6 карток. До речі, найбільш аномальною була, як не дивно, гра Азербайджан – Боснія та Герцеговина (9 жовтих), яка не мала для обох команд турнірного значення. Згадаємо ще раз 16 жовтих карток «Сокола» та 34 фоли в трьох іграх чемпіонату, кожний другий фол – жовта, це буває тоді, коли картки стають не інструментом керування грою, а засобом керування результатом. Є питання – кому це вигідно, ну не футзалу – це точно.

До речі, минулого сезону у «Сокола» за два кола регулярного чемпіонату було 22 жовті картки в 18-ти іграх, і наша команда була найкоректнішою серед всіх в Екстра-лізі. Цього сезону 16 жовтих за три гри – no comment…

Анатолій Подвойський, прес-служба СК «СОКІЛ»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ