Шановні друзі, нажаль вчергове, наш клуб, тепер вже з новою назвою «Сокіл» вимушений повертатися до теми суддівства в українській Екстра-лізі. І не тому, що ми намагаємося знайти винних у поразці, а для того, аби усі Ви пересвідчилися, як вирішуються «питання» щодо кінцевого результату за допомогою декількох сумнівних свистків цих одіозних «істот».
Ще у пам’яті славнозвісний матч нашої другої команди в Івано-Франківську у минулому сезоні в попередньому етапі Кубку України, коли Вовчок у ролі третього арбітра вказував коли потрібно призначати, або не призначати штрафні, вільні, пенальті. І де зараз наша друга команда, правильно, немає. А для чого, таким, як Вовчок, давати нагоду перевіряти свої «феноменальні здібності» на молодих хлопцях. Асоціація проковтнула, що ж, нехай так і буде.
Вочевидь, у всіх Вас, ще у пам’яті горезвісний Гора, який призначив пенальті, над яким м’яко кажучи, сміялася вся країна. І що? Які кроки з боку Веремчука, президента Асоціації. Більшість з Вас здогадалися. Ніяких. А для чого, «вєлікіє» повинні пояснювати і вести діалог з командою з провінційного містечка. Натомість у першому турі вже нового чемпіонату, цей, ну вибачте, але по імені, якось не повертається язик звернутися, «кат», вже спокійно обслуговує чергову гру.
Що ж, рани загоюються, час спливає і можливо б до цієї теми і не поверталися, але як, коли у Хмельницький минулої суботи завітали горезвісні Подраннний та Чумак. І як завітали, відзначилися на всі сто (призначивши у ворота хмельничан пенальті, а згодом за явну гру рукою не призначили пенальті у ворота Титан-Зорі), тим самим зробивши чудову рекламу футзальному суддівському корпусу України на чолі з …. (гадаю здогадалися).
На цьому можна і було б і закінчити, якби не одне але. Наш клуб переконаний в необхідності рекомендувати керівництву Асоціації виробити механізм покарання арбітрів за серйозні помилки, які вплинули на хід матчу. Адже чорний список з прізвищами: Гора, Подранний, Чумак на даному етапі має чудову перспективу розширятися, і хто зна, які наслідки можуть бути.
А наостанок, харківський Чумак, залишив свій жирний послід перебування на Хмельниччині, поклавши у свою валізу готельний рушник. І як після цього, до таких постатей ставитися по – людськи? А керівництву готелю, пояснити, коли виникають питання щодо різних непередбачуваних ситуацій, які вирішуються в площині людяності.