П’ять команд з верхньої частини турнірної таблиці проти п’ятірки команд з нижньої половини – таким от унікальним був календар четвертого туру чемпіонату України, матчі якого відбулися минулими вихідними. Не у всіх них для вболівальників був очевидний фаворит, то, як кажуть, таке, але напевне мало хто міг передбачити, що в цьому суперництві буде зафіксована рекордна за останні два сезони результативність. В третьому турі четвертого етапу (або загалом в 23-му турі) регулярного чемпіонату сезону-22/23 арбітри 33 рази фіксували взяття воріт. В іграх же, які проходили 23-24 вересня, подібну процедуру їм довелося виконати на один раз більше – 34 голи, це аж 6,8 голи за гру. Відверто, аж не віриться, що це про чемпіонат України.
Зазначимо, що четвертий тур став першим в чемпіонаті, який був зіграний в повному форматі – з п’яти матчів, тому стосовно попередніх трьох турів, надаючи оцінку результативності, варто казати про показник «в середньому за гру». І якщо в першому турі він поки що дорівнює чотирьом голам, то в другому та третьому (знову ж таки, поки що) трохи ліпше – по 4,5.
Саме приблизно таку результативність побачили в Рівному ті вболівальники, яким вдалося всякими правдами та неправдами проникнути на гру «Кардинала-Рівне» та «Сокола», яка за часом була призначена на 13.00, але розпочалася трохи раніше ніж паралельна гра у Львові між «Енергією» та «Рятувальником». Залишали ж ці вболівальники спорткомплекс у Рівному в переважній своїй більшості з сумним настроєм: з одного боку, вони побачили якісний футзал, багато гольових моментів, навіть чотири голи, але, з іншого боку, рахунок на табло був 0:4 не на користь їхньої улюбленої команди. І якщо пригадати, що це для «Кардиналу-Рівне» була дебютна гра в чемпіонаті, то навіть складно уявити рівень того суму.
Всього на гол більше було забито у Львові, де «Енергія» за лічені секунди до сирени таки поклала на лопатки «Рятувальник» – 3:2. Про цю гру детальніше буде далі, адже деякі її перипетії заслуговують на окрему увагу. Поки ж з цікавого відмітимо, що минулого сезону у Львові команди Валерія Легчанова та Ігоря Салівона розійшлися з тим же самим рахунком і також на користь львів’ян.
Коли вже в Рівному та Львові розбірки на майданчику перетнули свій екватор, в Києві розпочалася гра між «Aurora Team» та МСК «Харків». Попередні ігри дуже суттєво омолодженої команди з Харкова показали, що її навіть зі Станіславом Гончаренком на чолі чекає дуже складний сезон. Відсутність стабільності – невід’ємний супутник молодості, і якщо в попередньому турі, в грі з «Енергією», харків’яни провалили перший тайм і гідно виглядали в другому, то зараз вийшло все навпаки: перший тайм 2:1 з надією, що можна поборотися за очки, але провальна середина другого тайму цю надію розбила вщент – 7:2.
Якщо в суботній день три гри накладалися дві на одну, то в неділю зацікавлені вболівальники мали можливість переглянути в повному обсязі обидві гри. Перша з них – київське дербі. Їх загалом в регулярному чемпіонаті буде шість, і їхню програму відкривав поєдинок між «ХІТом» та «SkyUp Futsal». По мірі її перегляду, слухаючи коментатора, який робив акцент на кар’єрі гравців з команди «авіаторів», не могла не виникнути асоціація, що це гра між тими, хто в «ХІТі» зараз, та тими, хто в переважній своїй більшості в «ХІТі» колись був: або нещодавно, або давно, або дуже давно. І це стосувалося навіть головного тренера «SkyUp Futsal». Оце от суперництво між «теперішніми» та «колишніми» вносило в гру додаткову інтригу, і вона проіснувала десь півтора тайми поки рахунок тримався 1:0. Ну, а потім «теперішні» дублем Чернявського інтригу прибили, і залишалося лише дочекатися остаточного рахунку – 5:1.
Напередодні цього дербі можна було очікувати, що на перебіг подій вплине тривала відсутність «збірників» «ХІТа», і цей момент – це шанс для «SkyUp Futsal». Те ж саме можна казати і про заключну гру четвертого туру – в Івано-Франківську між «Ураганом» та «in.IT». І насправді, в першому таймі ті «ураганівці», які роблять результат, виглядали якимись кволими, і хоча вони мали перевагу, але для втілення її в голи не вистачало якихось дрібниць. Все встало на свої місця по перерві – голи у ворота «айтішників» посипалися як з рогу достатку. Їх стало вже до непристойності багато, але й часу грати ще було багато. Колапс «in.IT» зупинився на рахунку 9:1, а з цікавого по цій грі неможливо пройти повз заключні хвилини, коли Максим Павленко та Андрій Федюк кинули на майданчик весь свій молодняк, і гра стала схожою на поєдинок команд з юнацької Екстра-ліги.
Час переходити до наших традиційних фішок, які або були в центрі уваги, або, навпаки, могли пройти повз увагу вболівальників, тим більше що їх за підсумком п’яти матчів назбиралося настільки багато, що було прийняте рішення не обмежувати себе рамками десятки, бо дійсно не хотілося проходити повз щось привабливе. В підсумку фішок назбиралося аж 16 плюс на завершення ще й бонус не про футзал, а про тих, від кого вболівальники змушені вислуховувати про нього в онлайн-трансляціях через неможливість особисто відвідувати матчі Екстра-ліги.
Гра туру. «Енергія» – «Рятувальник»
Поки завдяки нашим ЗСУ немає нагоди говорити про якісь форс-мажори, пов’язані з проведенням ігор чемпіонату, то перша і обов’язкова номінація про «гру туру». Коли перед його початком мимоволі переглядаєш розклад, то вже оцінюєш, яка або які з ігор потягнуть на лауреатство в цій номінації. Стосовно четвертого туру, вже в цьому можна зізнатися, автор цих рядків приглядався до гри в Рівному (перша гра як ніяк володаря Кубку України та бронзового призера минулорічного чемпіонату) та до гри в Києві – все ж таки дербі. В перших таймах обидві гри виправдовували сподівання, а в других… В Рівному господарі викинули білий рушник як тільки рахунок став 0:4, коли відмовилися від гри з п’ятим. Про те, коли все стало зрозумілим з дербі, було трохи вище. А от яка гра тримала в напрузі та потішила своєю інтригою та несподіваною розв’язкою, так це гра між «Енергією» та «Рятувальником» – їй і пальма першості.
По-перше, обидві команди мали чіткий план на гру, і хоча «Рятувальник» намагався убезпечити свої ворота від «енергетичної» навали, це не був захист-бетон, бо важливою складовою плану гостей були власні атаки. Інша справа, що не було реалізації, але це вже про рівень майстерності. Мабуть, голів в перші 20 хвилин ми би і не побачили, але несподівано м’яч у власні ворота «підвіз» Денис Завгородній, помилкою якого скористався Ігор Марциняк. Пропустивши на початку другого тайму вдруге, «рятувальники» рішуче взялися рятувати ситуацію, виявилося, що справу свою вони знають, і після голів Валерія Гайвана та Олексія Прокопчука від переваги «Енергії» нічого не залишилося.
Надалі обидві команди заграли обережніше, і хоча моменти були, до голу не доходило. А от заключну хвилину в Ромнах будуть згадувати ще довго і неодноразово з жахом переглядати, як вийшло так, що «Рятувальник» залишився без очок. Це власна думка, але склалося враження, що підопічні Ігоря Саливона більше думали про те, щоб забити третій м’яч, ніж щоб утримати рахунок 2:2. Якби думки були про утримання, то напевне гравці не припустилися б двох помилок. За 50 секунд до сирени «рятувальники» мали володіння м’ячем, мали можливість його потримати та вбити час. Але пішла передача вперед, і втрата м’яча. За 25 секунд до сирени – ще така ж помилка, яка стала фатальною. Володіння м’ячем перейшло до «Енергії», а грати залишалося 19 секунд. Валерій Легчанов недарма приберіг свій тайм-аут на цей час, щось підказав своїм підопічним, і ті всього за 9 секунд забили третій м’яч. За таку щасливу для одних і трагічну для інших розв’язку і відзначаємо гру у Львові.
Результативний ризик туру. Гол «Енергії»
По грі «Енергія» – «Рятувальник» буде ще кілька фішок. Перша – та, що в назві. Цього сезону вже були ігри, коли на останніх хвилинах за нічийного рахунку головні тренери ризикували, переходили на «п’ятого», в прагненні вирвати перемогу. Зокрема, наприклад, в обох іграх в Хмельницькому, але до четвертого туру ці всі спроби були марними. Ризик же Валерія Легчанова виправдався на всі 100 відсотків (ВІДЕО), а майстерності гравців вистачило, щоб реалізувати комбінацію, яку Тарасу Кузю вдалося завершити результативним ударом.
Особливо відзначимо Олега Легендзевича, якому від Михайла Зварича прийшла далеко не ідеальна передача. Але Легендзевич впорався з м’ячем, виклав його під удар Тарасу Кузю, який схибити не мав права.
Герой туру. Тарас Кузь
Лише тільки за один цей удар Тараса Кузя варто було б відзначити як «героя туру». Але його внесок в загальну перемогу «Енергії» був вагомішим.
З чого розпочався другий гол «Енергії»? Тарас Кузь за рахунок силової боротьби змусив Олексія Прокопчука втратити контроль над м’ячем, його підібрав Володимир Буньо, який миттєво переадресував м’яч Кузю. А далі – ідеальна передача «під себе» на Віталія Радевича, якому тільки і було потрібно, як вразити порожні ворота. Ідеальна робота, і Тарас Кузь – герой туру, без його дій перемога «Енергії» була б неможливою.
Рекордна результативність. Гра в Івано-Франківську
Як вже відмічалося, перші три тури не були результативними, відповідно не було в них і ігор з великою кількістю забитих м’ячів. До четвертого туру найбільш гольовими були дві гри за участю київського «ХІТа», в яких він по 5:1 переміг МСК «Харків» та «Рятувальник».
Рубіж в шість м’ячів був подоланий в грі «Aurora Team» з МСК «Харків» на 35-й хвилині, коли Максим Чеберяк вразив порожні ворота харків’ян і встановив рахунок 6:1. Надалі суперники ще по разу відправили м’яча до сітки, і рекорд результативності підвищився до дев’яти м’ячів.
Втім, протримався він трохи більше доби. Після першого тайму гри «Урагану» та «in.IT», коли рахунок був всього 1:0, ніщо не віщувало зливи голів. Але по перерві нібито Хоттабич пройшовся біля воріт «айтішників», і до них почало влітати все що можна і що не можна.
Пригадуєте, яка команда минулого сезону долучилася до рекорду результативності в одній грі, який був 14 м’ячів? Це «Ураган», який обіграв «Черкасиобленерго» 13:1. Як бачимо, команді Максима Павленка цього сезону є куди рухатися. Але чи погодяться з цим суперники франківців?
Розгроми туру. Перемоги «Aurora Team» та «Урагану»
За встановленими нами критеріями до розгромів записуємо перемоги з різницею в п’ять м’ячів. До четвертого туру таких була лише одна – це 5:0 в грі «Урагану» та «SkyUp Futsal». Зараз же до цього результату додаються ще дві перемоги з великим рахунком.
Перемогу «Aurora Team» над МСК «Харків» 7:2 можна вважати класичним розгромом, а от 9:1 в грі «Урагану» та «in.IT» – це трохи інше, це вже майже гра Бельгія – Україна. Деякі наші ЗМІ описали її як майстер-клас від збірної України, деякі – як знущання над збірною Бельгії. Кожний, хто бачив гру в Івано-Франківську, сам може обрати, що в ній було з цих двох варіантів – майстер-клас чи знущання.
Переможна стабільність. 5:1 «ХІТа»
Після перемоги над «SkyUp Futsal» київський «ХІТ» продовжує очолювати турнірну таблицю. 10 набраних командою Олега Лук’яненка очок складаються з трьох перемог та однієї нічиєї. Нічию залишаємо поза дужками, а перемоги «ХІТа» поєднує одна спільна риса – всі вони з рахунком 5:1!!! Оце так стабільність!
Хто там наступний суперник «ХІТа» і кому приготуватися – а це львівський «in.IT», і хто після гри «айтішників» в Івано-Франківську скаже, що чергові 5:1 є чимось неймовірним.
Гол туру. Орест Боргун
Нібито дуже багатий вибір був для пошуку лауреата в цій номінації, але гол гравця «Aurora Team» Ореста Боргуна не залишив ніякої альтернативи. Такий удар можна дивитися і передивлятися, і добре, що з гри в Києві трансляція велася з кількох камер, що дозволяє удар Боргуна зацінити з різних ракурсів (ВІДЕО).
По своїй складовій гол Боргуна звісно ж не є чимось неймовірним, подібних м’ячів з п’ять за сезон точно забивається у різних варіантах. Тим не менше, тут приваблює безпосередньо і закидання з кута майданчика, і підхід до м’яча, і техніка виконання, і сила удару, ну і те, що м’яч залетів до сітки від поперечини.
Що ще до цього додамо, це момент в грі, коли Боргун забив цей свій м’яч. Рахунок-то був всього 2:1, і тут після такого удару стає 3:1. Це на рівні підсвідомості може прибити суперника: «ну якщо нам сьогодні таке залітає, то нам вже нічого не світить». Можливо, в цьому є частка здогадки, але в цій грі вже за хвилину рахунок змінився на 4:1, а зовсім скоро на 5:1 та 6:1. Тому відкидати таке припущення не варто.
Що ще по голу можна додати? Можна поспівчувати МСК «Харків», у ворота якого влетів такий снаряд, наступні ж суперники «Aurora Team» можуть полегшено зітхнути – Боргуну повторити такий удар один в один в теорії можна, але на практиці буде ну дуже-дуже складно.
Хет-трик туру. Артем Фаренюк
Якщо минулого сезону хет-трики були доволі рідкісним явищем, то зараз вони перетворюються на буденність. Зіграно лише чотири тури, а ситуація, коли один гравець в одній грі відзначився трьома голами, фіксується вже втретє, і до хет-триків Євгенія Жука та Артура Подлюка приєднується «ураганівець» Артем Фаренюк.
Це рівно стільки ж, скільки Артем забив в попередніх трьох матчах, і з показником в 6 забитих м’ячів він очолив перегони бомбардирів Екстра-ліги. Але тут і зараз надаємо гравцеві «Урагану» одне застереження: після своїх хет-триків ані Жук, ані Подлюк більше не забивали. Так що, Артеме, роби висновки.
Гольові серії. Фаренюк як ознака стабільності, його компанія змінилася повністю
Стосовно забитих м’ячів Фаренюка є привід поговорити про цю номінацію, і головне в ній – Артем відзначився голом (хоча коректніше казати голами) в четвертій грі поспіль! Тобто, він забиває цього сезону в кожній грі.
Минулого тижня в зв’язці з Фаренюком йшли три гравці, які забивали в двох іграх поспіль – це Владислав Моспан («Aurora Team»), Данііл Чижик («Сокіл») та Олег Легендзевич («Енергія»). В четвертому турі їхні команди здобули перемоги, неодноразово забивали, але жоден з цього тріо гравців не зміг вписати своє ім’я та прізвище в протокол гри, як автор забитого голу.
Так що там, Фаренюк залишається в списку стабільних бомбардирів наодинці? А ось і ні. Олександр Школьний («Aurora Team») та Даниіл Абакшин («ХІТ») по голу додали в свій актив, і обидва вони відзначилися в другій грі поспіль.
Швидкострільність туру. Володимир Поночовний
Зіграний тур змушує повернутися до номінації, де ми формуємо рейтинг найшвидших м’ячів чемпіонату. До четвертого туру таких голів було всього один – це той, що Ігор Чернявський забив у ворота «Рятувальника» в другому турі на 34-й секунді.
Після гри того ж «ХІТа» вже проти «SkyUp Futsal» Чернявському компанію склав ще один гравець київського клубу – Володимир Поночовний, який відзначився на 22-й секунді гри. Хоча «відзначився» це сильно сказане, бо на ВІДЕО чітко видно, що Поночовному просто нікуди було подітися після того, як Чернявський щосили пробив в напрямку воріт. Можливо, м’яч і без влучання в Поночовного влетів би до сітки, але на своє щастя Володимир опинився на траєкторії польоту м’яча, що й дозволило йому на поточний момент стати автором найшвидшого голу.
Перший воротарський гол. Ярослав Кожуховський
Сезон-23/24 тільки набирає оберти, і в ньому багато чого фіксується вперше. Черговим «вперше» став гол, забитий не польовим гравцем, а воротарем однієї з команд. Першопрохідником цього сезону став голкіпер хмельницького «Сокола» Ярослав Кожуховський, який вразив порожні ворота «Кардиналу-Рівне» на 38-й хвилині ударом по височенній дузі (ВІДЕО). Відзначимо, що для Кожуховського гра в Рівному була всього третьою на рівні Екстра-ліги. Чимало польових гравців чекають свого першого голу на найвищому рівні по 10, по 15 і по 20 ігор, а у Ярослава такий пам’ятний гол в кар’єрі вже є!
До речі, минулого сезону на рахунку воротарів зафіксовано 11 забитих м’ячів, і лідером серед них був Олександр Сіріцький, який грав тоді за «Рятувальник» і забивав тричі. З огляду на те, що зараз Сіріцький, як гравець «Урагану», навіть не завжди потрапляє до заявки, то поки не видно перспектив побачити його знову серед тих гравців, які засмучують суперника не тільки відбитими м’ячами, але й забитими.
«Shutout» туру. Ярослав Кожуховський
Воротар «Сокола» заслуговує на те, що бути відзначеним ще в одній номінації. В футзалі відстояти на нуль, коли в твої ворота м’яч летить, як куля, більше двадцяти разів, завдання не з простих, тому і трапляється таке нечасто. От зокрема цього сезону лише вдруге. Ярослав Кожуховський, немов стіна, в грі з «Кардиналом-Рівне» відбивав все, що летіло в площину воріт, це при тому, що в рівненській команді забивати багато є кому. Пару разів, щоправда, допоміг каркас воріт, але то за усіма футбольними канонами рахується як «повз ворота».
То ж, загалом у Ярослава всього в третій грі в Екстра-лізі вийшов перший «сухар». Додамо, що ще один воротар, який зберіг свої ворота недоторканими, це голкіпер «Урагану» Юрій Савенко, який в другому турі залишив ні з чим універсалів зі «SkyUp Futsal».
Асистентський хет-трик. Максим Бессалов
Гольовим передачам за той час, як в наших дописах відмічаються різноманітні фішки туру, фактично не приділялося уваги, але за підсумками четвертого туру це потрібно зробити обов’язково. Трохи вище було про хет-трик Артема Фаренюка, але в минулі вихідні був такий собі асистентський хет-трик. Капітан «Aurora Team» Максим Бессалов виводив своїх партнерів на гольовий удар тоді, коли вони забивали у ворота МСК «Харків» перший, четвертий та п’ятий голи.
Пенальті туру. Роман Гуль
Після матчів туру повертаємося до ще однієї популярної минулорічної номінації – це голи, забиті з шестиметрової позначки. Минулого сезону їх було достатньо небагато – 11, от і цього чемпіонату справа до першого пенальті дійшла лише в четвертому турі, в грі, яка була 17-ю за ліком.
На 35-й хвилині гри воротар «Урагану» Тарас Левандівський в своєму штрафному майданчику збив Ростислава Гуля, який намагався зіграти на добиванні. Законний пенальті, виконати його в «in.IT» довірили самому постраждалому, і він скористався нагодою забити свій перший гол на рівні Екстра-ліги.
До речі, ще одна деталь – це взагалі перший пенальті, який «in.IT» пробивав в Екстра-лізі, бо минулого сезону «айтішники» не награли на жоден шестиметровий на свою користь.
Юнаки туру. Роман Господенко та Ілля Приходько
Дуже важливою номінація про юних гравців виявилася цього разу не тільки безпосередньо для четвертого туру, а й взагалі для всієї історії українського футзалу. Ігри в Києві та Івано-Франківську ближче до їхнього завершення йшли вже в такому руслі, що тренери могли випускати на майданчик всіх гравців з заявки. В складах МСК «Харків» та «Урагану» виявилося по одному гравцеві, які примушують переписати історію в плані участі в чемпіонатах України зовсім ще юнаків, і це відповідно Роман Господенко та Ілля Приходько. Обом ще по 15 років, тому вони і внесли зміни в десятку наймолодших гравців, які дебютували за часи проведення 30-ти чемпіонатів України.
Вона тепер стала виглядати таким чином:
1. Юрій Яремчук («Енергія») – 15 років та 14 днів
2. Роман Господенко (МСК «Харків») – 15 років 7 місяців та 4 дні
3. Ігор Тимців («Енергія») – 15 років 8 місяців та 3 дні
4. Ростислав Ростківський («Сокіл») – 15 років 8 місяців та 11 днів
5. Олександр Кондратюк (ФК «Харків») – 15 років 9 місяців та 7 днів
6. Ярослав Квасній («Енергія») – 15 років 9 місяців та 21 день
7. Ілля Приходько («Ураган») – 15 років 10 місяців та 10 днів
8. Максим Бернада («Сокіл») – 15 років 11 місяців та 23 дні
9. Юрій Карбовський («ЛТК») – 16 років 1 місяць та 2 дні
10. Владислав Подвойський («Універ-ЕХО») – 16 років 1 місяць та 26 днів
Повернення туру. Олег Ланяк
Вже втретє цього сезону номінація, пов’язана з поверненням в активний футзальний процес Екстра-ліги відомих особистостей. Раніше ми відзначали Станіслава Гончаренка та Василя Симонова, а з початком онлайн-трансляції гри з Івано-Франківська абсолютною несподіванкою було почути знайомий голос коментатора Олега Ланяка. Олег – без усяких сумнівів один з найпрофесійніших майстрів своєї справи, які працювали в футзалі. Це він довів ще тоді, коли працював і в прес-службі івано-франківського клубу, і коментував матчі «Урагану» та збірної України. Одного разу і автору цих рядків пощастило коментувати гру збірної України разом з Олегом Ланяком.
Востаннє він працював на коментаторській позиції з Івано-Франківська більше п’яти років тому, і якщо бути точним, то 15 вересня 2018 року, коли «Ураган» переміг «Титан» 3:1. Щодо гри з четвертого туру, то помітним було хвилювання з боку Олега і відчутна велика перерва в практиці, але то все проходить дуже швидко. Чи продовжить Олег Ланяк і надалі коментувати ігри «Урагану» – це питання. Але зазначимо, що можливо в Івано-Франківську було б на краще зупинитися залучати до коментування аби кого, щоб в коментах вболівальники не писали всяке-різне про коментатора, головне з якого про те, щоб краще було б взагалі без коментатора.
Бонус. Перли від Олександра Кульши
В якості бонусу і буде про те, про що дуже не хотілося писати, але доводиться. Відверто, автор цього допису не є прихильником писати про колег, але читачі мабуть пам’ятають, що минулого сезону цю тему доводилося чіпляти. Так воно і після четвертого туру, а, точніше, після уважного перегляду гри «Aurora Team» – МСК «Харків», яку коментував Олександр Кульша.
Ще на представлені офіційних осіб різало вуха Роман Цейло та Олексій Банаській (замість Роман Гейло та Олексій Банасько). Ну, помилилася людина з прізвищами, але таке буває. Однак надалі з вуст коментатора неслося таке, що просто розривало, це невідповідність озвучених слів їхньому реальному значенню. Далі будуть цитати:
а) «швиденько кияни відігралися таким шаленим спуртом». Спурт – це власне про те, що відбувається на фініші, є навіть всім відомий термін «фінішний спурт»
б) «у харків’ян була образлива поразка від ХІТа». Вибачаюсь за запитання, а кого команда Станіслава Гончаренка, програвши 1:5, образила особисто?
в) про збірну України, яка «дай Бог пам’яті свої наступні матчі гратиме 15 та 21 жовтня». Те, що збірна гратиме 6 та 11 жовтня, навіяло думку, що з пам’яттю щось не так.
г) про команду «Aurora Team», «яка продовжує такими РЕДУТАМИ та передачами шукати прохідні ланки в обороні харків’ян». Редут – то взагалі-то окреме зміцнення зімкнутого виду, як правило земляне, з валом і ровом, призначене для кругової оборони від ворога. Тому те, що сказав коментатор, вимагало якогось осудного перекладу на зрозумілу мову: як редутами шукати прохідні ланки.
д) «харків’яни швидко відкрили рахунок, Калашник бив, партнер його добив. Зусиллями, дай Бог пам’яті, хто ж його забив, дай Бог не останній». На жаль, за всієї цією тирадою глядачі так і не взнали, хто «добив Калашника» і хто ж забив у МСК «Харків» перший гол. І тут стало очевидним, що Господь пам’яті таки не дав.
е) «бачимо, що вже запалював одіозний Станіслав Олександрович Гончаренко…». Знаходимо зміст слова «одіозний»: от латинського odiosus – ненависний, огидний, неприємний, що викликає до себе вкрай негативне ставлення, небажаний. Пане коментаторе, це все точно про Станіслава Гончаренка? Чи все ж таки, одіозним, таким, як насправді трактується це слово, під час трансляції став сам коментатор?
Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ
