Голкіпер хмельницького «Сокола» Сергій Шевченко зробив вагомий внесок в перемогу «Сокола» в 7-му турі над львівською «Енергією», тож було цікаво почути його думки з приводу переможної гри. Про них наш воротар розповів в коментарі прес-службі СК «Сокіл».
– «Сокіл» в останньому турі чемпіонату України переграв «Енергію» і здобув другу перемогу в сезоні. Як для тебе гра виглядала з твоєї воротарської позиції?
– Десь до 36-ї хвилини мені гра подобалась, до того, як ми почали пропускати. Моментами було дуже важко, але ми зі всіма труднощами вдало впоралися. Але потім почалися проблеми. Десь трошки ми розконцентрувалися і вийшла така нервова кінцівка.
– Головний тренер «Сокола» Роман Ковальчик відмітив, що команда виконала установку на гру. А в чому вона була? Окресли хоча б кілька моментів.
– Основні моменти – нав’язувати свою гру, швидку гру, задавати швидкісний темп, тому що «Енергія» не любить таку гру. Ми всього цього і прагнули дотримуватися. В перерві нам Роман Миколайович деякі корективи вніс, і ми забили три голи.
– «Енергія» почала грати з п’ятим десь хвилин за дев’ять до фінальної сирени. Половину цього часу ми відіграли без помилок, але потім пішли голи в наші ворота. Що це спричинило: наша втома, розконцентрація, суперник діяв більш вишукано?
– По-перше, для мене було несподіваним, що львів’яни так задовго до завершення гри пішли з п’ятим. Я гадав, що вони десть трошки пізніше на це підуть. Що сталося пізніше? Певно, що концентрації нам не вистачило в ключових моментах, і ми почали пропускати. Припустилися багато помилок, і через це пропускали, даючи супернику надію на порятунок.
– Для воротаря в футзалі дуже важливо відключатися від думок під час гри, чому пропустив, і концентруватися на подальших подіях. Як тобі вдається з цим справлятися?
– Скажу так, що на гру з «Енергією» я по-особливому налаштовувався, дуже потрібно якось зіграти «на нуль», бо ми вже дуже давно не грали матчів, в яких би не пропускали м’ячі. Протягом гри я розумів, що в цій грі це вже можливо, бо рахунок був 3:0. Продовжував хлопців підтримувати та налаштовувати, щоб ми кожний епізод до кінця відпрацьовували. Але все ж таки пропустили перший м’яч, і якось всі думки про нього в сторону відсунув. Пропустили – нічого страшного, гра йде далі. Коли ж пропустили другий, трошки почав переживати.
– Тут, мабуть, дуже своєчасно Влад Пєрвєєв вразив порожні ворота? І ще – не майнула часом думка, що все, перемога вже нікуди не дінеться?
– Ні-ні, такої думки не було, але на душі якось легше трошки стало. Але все ж таки розумів, що в футзалі, і я це вже давним-давно зрозумів, треба грати до самої останньої секунди. Такий приклад був в попередньому турі, коли «Продексім» грав з «Енергією» і на останній секунді, вже з сиреною, забив третій м’яч. Додам, що все ж таки важко було в останні секунд нашої гри.
– Ти тільки в цьому сезоні став стабільним першим номером «Сокола». Відчуваєш якусь додаткову відповідальність, чи, може, не переймаєшся цим?
– З цим в мене з’явилася велика впевненість в свої силах. Пам’ятаю, як я прийшов рік тому, багато чого не розумів, але, якщо проаналізувати, то в мене за цей рік колосально піднялася майстерність, як воротаря футзального. Але я розумію, що ще багато над чим є працювати, є куди рухатися.
– А щодо Влада Ліпчинського що скажеш?
– У нас з ним здорова конкуренція, допомагаємо та підказуємо один одному, як розібратися та діяти в тих чи інших ситуаціях. Мені подобається його гра, він на тренуваннях викладається по максимуму. І я знаю, якщо щось, не дай Боже, то він мене гідно зможе замінити.
Прес-служба СК «Сокіл»
