Ризики Максима Павленка, щастя Сергія Гупаленка, гра без глядачів з глядачами в Рівному: найцікавіше про матчі сьомого, шостого та другого турів Екстра-ліги

0
231

Тиждень, який добігає свого кінця, став в футзалі унікальним. Протягом перших чотирьох днів листопада в Екстра-лізі були зіграні три гри, і всі вони були з різних турів. Тому вкотре в нашому традиційному огляді цікавої десятки фішок, які або були в центрі уваги, або, навпаки, могли пройти повз увагу вболівальників, доведеться робити уточнення, що це стосується не туру, а «турів».

Гра турів. «Кардинал-Рівнестандарт» – «Енергія»

Достатньо було глянути на афішу трьох перенесених з різних турів матчів, які проводилися цього тижня, щоб визначитися зі статусом центрального серед них – це, звичайно, гра в Рівному між «Кардиналом-Рівнестандарт» та «Енергією». Ця гра і сама по собі була б привабливою будь-коли, але в цьому конкретному випадку ситуація підігрівалася тим, що команди Олександра Бондаря та Валерія Легчанова грали між собою за п’ять днів вдруге. Цього часу недостатньо, щоб вгамувалися всі пристрасті, і гравці вийшли на майданчик так би мовити «з нуля».

Ота недомовленість, хто з них кращий, яка залишилася у футболістів з недавнього їхнього побачення, одразу отримала додаткового імпульсу, яким став швидкий гол Михайла Волянюка. Для львів’ян вочевидь все одразу пішло не за планом, і гравці явно відчували себе не в своїй тарілці. Вдруге в сезоні «енергетики» опинилися в ситуації, коли вони пропустили першими, і ще в грі з «in.IT» було помітно, як їм важко з неї виходити. В Рівному ж негативний рахунок для гостей посилився другим пропущеним м’ячем, і все стало ще більш кепсько. Якісь моменти львів’яни створювали, але про них після гри навіть Валерій Легчанов сказав, що це були напівмоменти.

Другий тайм поступався першому за своєю напругою, бо рівняни вже строго грали від рахунку: достатньо сказати, що їхня перша за другий тайм більш менш небезпечна контратака виникла лише на його екваторі. Третій м’яч «кардиналівців» можна казати, що остаточно поховав гру, але в цьому самим недоречним словом буде «остаточно», тому що на момент голу Володимира Кручка ні в кого вже не було сумнівів, хто після гри буде зі щитом, а хто з «баранкою».

Симпатія турів. Арбітраж Артема Духана та Олексія Фесенка в Рівному

Будь-яке трактування поняття «симпатія» матиме особистий характер. Це як по відношенню до дівчини: хтось від когось буде в захваті з першого погляду, а інший на цей «перший погляд» навіть не гляне. Так і з футзалом: автор цих рядків гру в Рівному спочатку дивився в онлайн-трансляції, а потім дуже уважно переглянув її в запису, щоб визначитися з деталями для того, щоб читачі могли прочитати цей допис. Так от, про враження, і воно стійке: в перші 10 хвилин гри з боку арбітрів Артема Духана та Олексія Фесенка проглядалася відверта симпатія до господарів. В чому це було? Та хоча б в трактуванні різноманітних моментів, які були 50 на 50. Якщо були якісь зіткнення, в яких проглядалося порушення з боку господарів, то свисток мовчав. Якщо ситуація навпаки – одразу фіксація фолу з боку «Енергії».

Найбільш показовим був момент, який можна переглянути в трансляції гри, коли хронометраж показує 14:51. Після ауту Андрій Цілик прокидає собі м’яч на хід і наражається на виставлену ногу Максима Малиновського. Те, що нога була виставлена і був її рух вперед, про це свідчать кілька повторів зі зручного ракурсу. Фол, як говориться, залізний, але тільки не для арбітрів. «Нічого не було – кажуть арбітри», – це цитата коментатора гри. Якщо це НЕ фол, то тоді з боку Цілика мала місце симуляція – і де тоді жовта картка.

Якщо хтось скаже, що ця розмова про симпатію арбітрів не більше ніж вигадка (або навіть маячня по відношенню до цих святих людей) автора цих рядків, то тоді чому від рішень арбітрів неодноразово хапався за голову Валерій Легчанов? Чому від цих рішень не втримався, щоб не влупити по м’ячу, тренер львів’ян Назарій Станкевич? І, нарешті, чому не втримався від якихось слів на адресу цих арбітрів завжди спокійний та врівноважений голкіпер «Енергії» Андрій Пітуля, який отримав жовту карту, знаходячись на лаві запасних? Їм всім теж примарилася та ж сама маячня?

Автоген туру. Андрій Цілик зрізав Володимира Кручка

Ця номінація є прямим продовженням попередньої, бо саме після епізоду, який стався в грі по хронометражу 8.33 до завершення першого тайму, різко зупинилися ті самі «симпатичні» дії в односторонньому напрямку. Що ж відбулося?

Андрій Цілик неналежним чином прокинув собі м’яч вперед на хід, далі, щоб повернути його собі, був змушений стелитися в підкаті, яким відверто зрізав Володимира Кручка так, що в того ноги полетіли вище голови. Знову ж так, фол з розряду залізних, але вердикт арбітрів – вільний удар! Тут вже прийшла черга хапатися за голову представнику тренерського штабу «Кардиналу-Рівнестандарт». То чому ж тоді арбітри не прийняли очевидне рішення, яке б, до того ж, було б послідовним? Тут версія є тільки одна. За попередні 12 хвилин гри вони вже десь почали розуміти, що по відношенню до «Енергії» перегинають палицю, і якщо б вони за 8 з половиною хвилин до завершення тайму «посадили» гостей на п’ять фолів, то це самих себе наразити на те, що вкрай і так вже знервовані гравці «Енергії» щось на майданчику можуть зробити таке, що треба буде свистіти шостий фол.

Не фіксація такого фолу – це те, що називається «відмазалися», але для самої гри воно пішло на краще: більше рішень, які можна було б трактувати, як симпатія до господарів, арбітри вже не приймали. Можливо, хтось і буде заперечувати, але є підстави пов’язати арбітраж Духана та Фесенка в перші 10 хвилин і з тим, як на передостанній хвилині першого тайму Назарій Войтович врізався в Максима Малиновського. Якби голкіпер «Енергії» знаходився у врівноваженому стані, він би себе контролював, щоб не вирубати суперника. А так, треба дякувати Богу, що гравець «Кардиналу-Рівнестандарт» залишився живим та здоровим і навіть продовжив гру у другому таймі.

Гол турів. Сергій Дєдов

Це обов’язкова номінація в будь-якому нашому огляді, і в трьох зіграних матчах доводилося обирати з 12-ти голів. Дуже якісний м’яч забив Михайло Волянюк на самому початку гри в Рівному, коли вразив ворота ударом злету після закидання з кутового. Але після нього хтось чомусь здивувався? Навряд чи, бо такий гол є типовим і звичним для Михайла, і він їх назабивав мабуть з десяток.

В Івано-Франківську в трьох голах взагалі не було нічого цікавого, тому всі погляди кидаємо на гру в Черкасах, і з шести м’ячів в ній пальму першості віддамо голу гравця «Черкасиобленерго» Сергія Дєдова на 39-й хвилині, який і встановив остаточний рахунок. Стосовно цього взяття воріт варто зацінити дії всієї четвірки «енергетиків», які передували вирішальному удару.

Комбінацію розпочав Олександр Раковський, від якого пішла передача на В’ячеслава Ткаченка. Поки він робив передачу на Сергія Дєдова дуже вчасно вискочив у вільну зону біля кутової позначки Олександр Лобов. На останнього «викинувся» харків’янин Дмитро Бондар, що залишило на самоті Дєдова, який після пасу-цукерки від Лобова холоднокровно розстріляв ворота. Чимало часу пішло на те, що описати цю комбінацію, але виконана була на одному диханні.

Найбільш щасливим від таких дії гравців «Черкасиобленерго» був головний тренер Сергій Гупаленко. І було від чого! По-перше, його підопічні врятували гру, яку б вони, якщо програли, то це було б несправедливим. По-друге, цього сезону так складалося, що команді «Черкасиобленерго» вже чимало доводилося грати з п’ятим, але тільки в грі з МСК «Харків» їм вперше вдалося використати ситуацію «5 на 4». Ну, і по-третє, кожному тренеру приємно, коли він бачить, що те, чому приділяється чимало часу на тренуваннях, дає ефект в офіційних іграх. Значить, гравці чують свого тренера, зростають, розумнішають, і тренер з ними працює недарма.

Автогол турів. Андрій Цілик

Гравця «Енергії» Андрія Цілика і так вже достатньо було в попередніх номінаціях, але що поробиш, коли в нього 2 листопада склався такий день. На сьомій хвилині гри в Рівному безневинний кутовий біля воріт «Енергії» перетворився для сьомого номера львів’ян прикрою неприємністю: Олександр Басич прямо з кутової позначки сильно пробив уздовж воріт, і м’яч від ноги Цілика опинився в воротах. Свого часу таких м’ячів чимало назабивав Сергій Журба, їх навіть називали «гол імені Журби».

Коментатор рівненської гри щось сказав про те, що Басич просить записати цей гол на нього, і дійсно, подібні голи більше заслуга того, хто б’є з ауту чи з кутової позначки, ніж провина того, хто опинився в непотрібному місці в непотрібний час. Втім, закони футзалу такі, що прямим ударом Басич ніяк би не спрямував м’яча до сітки, це ж не футбол, в якому можна вразити ворота з кутового «сухим листом». Тому і автогол, який, до речі, загалом став п’ятим цього сезону Екстра-ліги.

Гра з глядачами турів. «Кардинал-Рівнестандарт» – «Енергія»

Ще під час трансляції першої домашньої гри «Кардиналу-Рівнестандарт» як телекамери акуратно не показували трибуни, було помітно, що пункт 4 «Додаткових заходів безпеки для організації та проведення футзальних матчів в Україні серед команд «Vbet Екстра-Ліги» в умовах воєнного стану», які є невід’ємною частиною Регламенту Екстра-ліги, не про матчі в Рівному. По трансляції ж гри рівнян з «Енергією» для того, хто добре знайомий з місцевим залом, нескладно було зрозуміти, що глядачів було приблизно половина від тієї кількості, яка б могла бути присутньою, якби всі обмеження на відвідування вболівальниками спортивних заходів були зняті.

Спробуємо трохи розібратися з цим моментом. З одного боку, нібито існує заборона присутності глядачів на матчах Екстра-ліги. З іншого, як у нас в країні водиться, немає такої заборони, яку б не можна було обійти. Так і з футзалом. В пункті 4, про який було трохи вище, читаємо таке: «Матчі проводяться без глядачів, за участі загалом до 100 акредитованих організатором матчу осіб визначених категорій, включаючи офіційних членів команд-учасниць, персонал оператора спортивної споруди та інших осіб, задіяних в організації матчу». Далі йде уточнення, хто ж такі інші особи, і там найбільш цікаве:
– Представники ДСНС – (У необхідній кількості)
– Представники ОВА (органів державної влади) – (У необхідній кількості)
– Інші офіційні особи – (У необхідній кількості).

Оскільки жодних критеріїв «необхідної кількості» невизначено, от вам і шпарина, як будь-якій команді забезпечити і виправдати присутність на грі будь-якої кількості («у необхідній кількості») глядачів.

Ризик турів. Гра «Ураган» (без збірників) – «in.IT»

Коли вже все відбулося, і гонитва за двома зайцями виявилася успішною, то можна казати, що тоді все було зроблене правильно. Але ще пару тижнів тому плани «Урагану» не виглядали такими переконливими.

Саме тоді на офіційному сайті франківського клубу з’явилася інформація, що його гра 6-го туру проти «in.IT» відбудеться не в базовий день туру 22 жовтня, а перенесена на 1 листопада. Задум головного тренера «Урагану» був очевидним. Враховуючи те, що у його команди перша гра в Лізі чемпіонів запланована на 26 жовтня, зрозумілим було бажання Максима Павленка уникнути можливих травм провідних гравців і більше приділити увагу підготовці до гри з «Галаці Юнайтед». При чому, керманич франківців не міг не усвідомлювати ризик того, що, враховуючи ще і повну відміну ігор п’ятого туру, його підопічні перед Лігою чемпіонів не мали б ігрової практики більше трьох тижнів, а це для професійних футболістів дуже багато. Щоб цього уникнути, напевне, не було б жодних проблем домовитися з «in.IT» перенести гру 6-го туру з 22 жовтня наприклад на 20 або, навіть, на 19 жовтня. Тоді б у «Урагану» був нормальний тижневий цикл для підготовки до гри 26 жовтня в Лізі чемпіонів.

Але в «Урагані» на це не пішли і задвинули гру з «in.IT» на 1 листопада, дату, яка для команди була незручною. Заключна гра в Лізі чемпіонів у «Урагану» була 29 жовтня, і навіть якщо б делегація франківського клубу вирушила додому одразу після гри з «Халадашем», то до Івано-Франківська вона дісталася тільки вранці 30 жовтня. Решта дня пішла б на відпочинок, а на підготовку до гри з «in.IT» залишився б лише день. Очевидно, що після трьох ігор в Лізі чемпіонів гравці «Урагану» за два дні не змогли б відновитися ані фізично, ані емоційно, із чого витікає, що переможний результат гри 1 листопада підпадав під величезний знак питання.

Але Максим Михайлович в грі з «in.IT» здивував ще більше: в заявці не було жодного (!) з шести гравців, які залучаються Олександром Косенком до національної збірної. Навіть з ними «Урагану» було б дуже складно проти суперника, якого вже дістали постійні поразки, а тут команда виходить на майданчик без провідної четвірки та основного воротаря.

Щодо відсутності збірників, то тут виникають три версії. Перша – або існували якісь домовленості між «Ураганом» та Олександром Косенком (точніше – Асоціацією футзалу України), що ці шість гравців не грають з «in.IT». Питання – чому? Щоб їм краще відпочити перед виїзною грою національної збірної в Косовому. Але тут контрпитання – а до чого це «Урагану»? В нього свої завдання, гра Косово – Україна запланована на 9 листопада, і часу, щоб більше ніж за тиждень «ураганівські» збірники відновилися і були в оптимальній формі, більше ніж достатньо.

Друга – (це тільки припущення!) ця шістка гравців «Урагану» взагалі не поверталася до Івано-Франківська з Румунії, а вирушила туди, де Олександр Косенко буде проводити збір національної збірної перед грою з Косовом. Принаймні жоден з гравців не потрапив до телекамер під час трансляції, а якщо б вони були в Івано-Франківську, хіба б не зробили все, щоб прийти і подивитися гру на власні очі.

Третя – давайте згадаємо, що ковід-то поки ще нікуди не подівся. Несподівано на гру з Косовом не викликаний з «Урагану» Ігор Корсун, через хворобу відмінений виклик з «Енергії» Віталія Радевича… Часом це не складові одного пазлу?

А тепер безпосередньо до гри, яка мала афішу «Ураган» (без збірників) – «in.IT». Її перебіг показав, що команда Максима Павленка дійсно дуже ризикувала і була близькою до втрати перших очок в сезоні. Гра між рештою гравців «Урагану» та аутсайдером групи «Захід» була абсолютно рівною, і три очки франківці взяли завдяки майстерності воротаря Миколи Хомяка та неймовірно низькому відсотку реалізації гравцями «in.IT» своїх гольових моментів: їх точно було не на один гол, а приблизно на м’ячів п’ять-шість.

Але повертаємося до початку і констатуємо: якщо «Ураган» і в елітний раунд пройшов, і три очки в грі з «in.IT» взяв, то попри всі ризики, франківський клуб все зроби правильно.

Герой турів. Микола Хомяк

Трохи вище було про гол Сергія Дєдова, який встановив нічийний результат гри в Черкасах, але заслуги в цьому забитому м’ячі можна в рівних долях розділити між всією четвіркою. А от хто наодинці відіграв так, що якщо б не він, то його команді було б сумно, так це воротар «Урагану» Микола Хомяк.

Доля других воротарів часто буває такою, що не позаздриш. От нещодавно Микола їздив на матчі Ліги чемпіонів до Румунії, але зрозумілим було, що за наявності в команді Юрія Савенка шанси в Хомяка вийти на майданчик виникнуть хіба що тоді, коли з Савенком щось станеться таке, що він не зможе грати: травма якась там, або вилучення. І в кар’єрі других воротарів будь-яку можливість вийти на майданчик треба використовувати так, що в головного тренера була впевненість, що в разі чогось, при виході другого воротаря, в нього не було в воротах порожнечі. Своєю грою проти «in.IT» Микола Хомяк схоже на те, що саме це Максиму Павленку довів. Франківці в захисті грали настільки безпорадньо, що в їхнього воротаря не виникало і думки, щоб розслабитися.

Вирішальним аргументом, щоб записати Хомяка в «герої туру», був його сейв за 32 секунди до завершення гри. В цей час «айтішники» грали з п’ятим польовим, ідеально вивели на чистий удар Віталія Танського, той пробив так, як було потрібно, на незручній висоті для воротаря. Але Хомяк встиг не тільки розгледіти м’яч в той момент, коли з траєкторії його польоту несподівано відійшов Микола Грицина, а ще й встиг в падінні відбити цей практично «мертвий» м’яч.

Якби не блискучі дії Миколи Хомяка в цьому епізоді, не бачити б «ураганівцям» в грі проти «in.IT» трьох очок, як своїх вух.

«Панченко» турів. Футболка Едуарда Волков

Згідно бази УАФ 22 жовтня клуб «Черкасиобленерго» і його гравець Владислав Панченко припинили співпрацю. Але Панченко, точніше, його футболка прийняли участь в грі черкащан проти МСК «Харків», і це з’ясувалося по перерві. Буквально днями «енергетики» підписали колишнього гравця «Продексіма» та АФФК «Суми» Едуарда Волкова, і щоб він міг одразу дебютувати, на гру проти харків’ян Волков вийшов у футболці… Панченка. В першому таймі це прізвище було прикрите якимось клаптиком білої тканини, але в другому таймі він кудись подівся, от і пробігав Едуард 20 хвилин під чужим прізвищем.

Дуже прикро було за коментатора гри. Якщо гру в Черкасах дивився вболівальник, який не сильно в темі (хоча варто самому собі заперечити – вболівальник, який «не в темі», ніколи не сяде дивитися український футзал), то в другому таймі він був би здивований, чому це коментатор вперто Панченка називає Волковим.

То у нас в одній команді по кілька матчів гравці грають п’ятим в футболці під номером, який в протоколі відсутній взагалі. То, як у випадку в Черкасах, гравець пів гри грає під іншим прізвищем, і арбітри АФУ роблять вигляд, що вони цього не помічають. Так може, давайте розкажемо, які зараз складні часи, і всім гравцям дозволимо грати під прізвищами, як це іноді можна бачити на дитячих турнірах, коли діти грають в футболках, на яких прізвища Роналду, Мессі, Неймара та інших зірок? Якщо ж серйозно, то коли ж український футзал буде сам себе поважати?

Жовта карта турів. Попередження Бутову

Воротар – це така постать в футзалі, яка в цій грі своїми діями завжди може здивувати. Але не секрет, що і серед самих футболістів існує таке собі специфічне ставлення до воротарів, і це стосується не тільки того, що відбувається безпосередньо на майданчику: «ну, що ви від нього хочете, він же воротар».

Чудернацьку жовту карту відхопив в грі проти «Черкасиобленерго» воротар МСК «Харків» Дмитро Бутов. На восьмій хвилині гри він рвонув у вільну зону, куди не кращу передачу зробив Владислав Васильєв. М’яч залишив межи майданчика, і часу, щоб повернулися у ворота, у Бутова було більше ніж достатньо, але він не придумав нічого кращого, як вибити м’яч в напрямку лави запасних черкащан. Логічно, що арбітри не могли пройти повз це, і вже фактично на початку гри воротар МСК «Харків» сам себе посадив на необов’язкову жовту картку.

Скільки таких в футзалі матчів, що потім виникають ситуації, коли воротареві буває нікуди діватися і йти на фол з карткою, так що, добре, що для Бутова все минулося, але його епізод виглядав дійсно комічно.

Бонус

Іноді за тиждень відбуваються такі цікаві події, які напряму не стосуються подій в матчах, які підпадають під огляд, але вони мають безпосереднє відношення до чемпіонату України і пройти повз них неможливо. Тоді такі події ми відправляємо в бонуси. І цього разу такий бонус стосується результату гри «Сокіл» – «in.IT», яка, як відомо, завершилася перемогою «Сокола» 2:0.

Втім, це не так для одного українського видання, яке іноді з барського плеча звертає свою увагу на серм’яжний футзал. Тоді і виникають такі ляпи, як з результатом гри «Сокіл» – «in.IT», коли на сайті вже більше тижня висить отаке.

Згідно того результату і турнірна таблиця має неправильний вигляд. Хтось скаже, чи не подія, ну помилися люди. Дійсно ж, помилка це те, що швидко виправляється. Наприклад, на тому ж інтернет-виданні після гри «Дніпра-1» в Лізі Конференцій, коли він програв «АЗ» 1:2, хвилин 10 висів заголовок новини, що «Дніпро-1» посів ТРЕТЄ місце в групі, хоча в самій новині стояла турнірна таблиця, де «Дніпро-1» стояв другим. Це дійсно помилка, або описка, яку швидко виправили.

Щодо футзалу, то це вже не помилка – це непрофесіоналізм, наплювальне ставлення до справи, якою ти займаєшся і за яку відповідаєш, і це «тяп-ляп» по відношенню до футзалу. Спробували б працівники сайту (саме працівники, а не журналісти. Бо робота на рівні «Ctrl+C, Ctrl+V» – це не журналістика, це – ремісництво) таке вліпити стосовно якогось результату в УПЛ (щоб він, неправильний, більше тижня висів на сайті), їх би миттєво читачі, вибачте, з гівном змішали. А тут висить собі, і нікого це не колише. От же дійсно, які часи, який футзал, таке і його «висвітлення».

Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ

Фото Романа Цупрука

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ