Після матчів 17-го туру, які відбулися минулого вікенду, в турнірній таблиці в розташуванні команд не відбулося жодних змін. Всі залишилися на своїх місцях, але це не означає, що в турнірці маємо таке собі сонне царство. Якщо на верхніх щаблях турнірної таблиці, після синхронних перемог трійки лідерів, відстані між ними не змінилися, то в середині і внизу маємо рухи, які напружують ситуацію. Так, «Сокіл» на одне очко відірвався від «Енергії», «SkyUp Futsal» вже на відстані всього двох очок від МСК «Харків», а «Рятувальник» зовсім в спину дихає «in.IT». Загалом же тур пройшов спокійно без форс-мажорів, завдяки чому він був зіграний в повному обсязі.
Хронологічно 17-й тур стартував у Львові, де «in.IT» приймав «Aurora Team», дев’ята команда турнірної таблиці проти третьої, навіть одне це красномовно визначало фаворита гри. А якщо до цього додати кадрові втрати і зміни у «айтішників», то їхнього реваншу за поразку 2:6 в першому колу очікувати було б поготів. Втім, в першому таймі підопічні Андрія Федюка вперлися доволі конкретно, але в основному лише за рахунок вдалих дій голкіпера Віталія Явного, який у воротах крутився наче білка в колесі. Після 1:1 в першому таймі для львів’ян важливим було протримати гру в такому режимі ще хвилин сім-вісім, але цього не сталося – два голи вже на першій же хвилині вбили і гравців «in.IT», і інтригу в грі. Залишалося лише дочекатися підсумкового рахунку, і він був також тенісним, але вже 6:1.
Так склалося, що «SkyUp Futsal» та МСК «Харків» довелося вдруге зіграти один проти одного протягом місяця, і для учасників гри ще були свіжими спогади про те, як харків’яни 0:3 після першого тайму перетворили до фінальної сирени на 5:3. За сценарієм гри в Сумах почали розвиватися події і в Києві, коли «авіатори» повели в рахунку 2:0. А от далі перебіг подій відрізнявся. По-перше, в перші 20 хвилин команда Тараса Шпички так і обмежилася двома м’ячами переваги. По-друге, МСК «Харків» не вдалося забити по перерві швидкий гол, те, що в нього було в Сумах. Скоротити рахунок команді Станіслава Гончаренка вдалося, коли вона отримала більшість, але невдовзі «SkyUp Futsal» забив втретє, надалі в грі обійшлося без феєричної кінцівки у виконанні МСК «Харків», і «авіатори» реваншувалися 3:1, наблизившись до харків’ян на відстань двох очок. Це за набраними, а за втраченими вони навіть вже мають невеличку перевагу.
В неділю гра в Києві між «ХІТом» і «Енергією» розпочалася з затримкою, яка була через повітряну тривогу по всій України, що пролунала приблизно опівдні. Минулорічна серія плей-офф підняла планку протистоянь між командами Олега Лук’яненка та Валерія Легчанова на певний рівень, якого очікуєш і зараз. Однак, як в першому колі гра була далекою від тієї планки, так і гра в Києві за своїми пристрастями залишала бажати запеклішого. Про цю гру буде окремо нижче, але коротко – чемпіони України холоднокровно забрали три очки, не доклавши до цього надзусиль, а рівно стільки, скільки потрібно, щоб за рахунку 3:0 не влаштовувати собі нерви на останніх хвилинах.
А от хто влаштував нерви не тільки собі, а й вболівальникам, так це «Сокіл» – рівних йому в 17-му турі не було. Здавалося б, в минулих сезонах залишилися часи, коли команда Романа Ковальчика заупокій розпочинала ігри, пропускала кілька м’ячів, а потім, як правило, без особливого успіху намагалася якось виправити ситуацію. Цього сезону вже було, що «Сокіл» програвав перші тайми. Наприклад, 0:1 «ХІТу» та МСК «Харків», на 0:2 на 17-й хвилині була перервана гра з «Ураганом», але перший тайм з «Рятувальником» – це найгірше, що було з «Соколом» і по грі, і по результату. Втім, погоню підопічні Романа Ковальчика розпочали вже до перерви, відіграли один м’яч, могли і два, але не реалізували 10-тиметрвий. По перерві на майданчику був вже інший «Сокіл», але не стільки завзяття, скільки майстерності і вдачі вистачило тільки на те, щоб зрівняти рахунок – нічия 3:3.
З Євгеном Ланком в якості головного тренера потрохи змінюється «Кардинал-Рівне», але як він сам зазначив після гри, «завдяки самому бажанню такі матчі проти таких суперників вигравати важко». І дійсно, чого-чого, а бажання у рівнян було через край, плюс в першому таймі кураж спіймав воротар Дмитро Дяченко. Плюс самі «ураганівці» не реалізовували момент за моментом. Так безкінечно працювати не може, і не без помилки Дяченка було тоді, коли «Ураган» забив свій другий м’яч. Коли ж в другому таймі рахунок виріс до 3:1, то все стало зрозумілим – «Ураган» такі матчі вже не відпускає.
П’ять кожна по-своєму цікавих ігор увійшли до цього допису, в кожній з них були свої родзинки, і разом вони склали наші традиційні фішки, які або були в центрі уваги, або, навпаки, могли пройти повз увагу вболівальників. Їх цього тижня одинадцять, тому вперед.
Третє пришестя туру. Володимир Кардаш в «Енергії»
Стартуємо неочікувано з особистісної номінації, але щоб потім перейти до «гри туру», зробити це просто необхідно. З відкриттям січневого трансферного вікна в Екстра-лізі почалися переходи гравців між її командами, і найгучнішим поки що є перехід 37-мирічного голкіпера Володимира Кардаша з «in.IT» до «Енергії». Таким чином, появу Кардаша можна вважати третім пришестям до «енергетичного» клубу. Перший його етап кар’єри в «Енергії» був в період 2003-2008 років, протягом якого він провів 77 матчів і забив два м’ячі. Потім Кардаш пів сезону захищав кольори львівського «Тайму», після чого з початком сезону 2009/2010 знову став «енергетиком» аж на вісім сезонів, за цей час відіграв за клуб 230 матчів і забив 4 м’ячі.
Чи стане «Енергія» останнім клубом Кардаша в Екстра-лізі, покаже час, щодо «in.IT», то не можна не відмітити, що «айтішники» віддали до «Енергії» вже свого другого воротаря – в літнє міжсезоння один львівський клуб на інший змінив воротар Роман Кітор. Враховуючи ж, що поряд з Кардашем «in.IT» також попрощався зі Станіславом Лейб’юком (півтора сезону перебування в команді) і Владиславом Сизиком (пів сезони перебування), схоже на те, що в клубі відбуваються якісь внутрішні процеси, про які ми зараз можемо тільки здогадуватися, але висновки зможемо зробити після завершення регулярного чемпіонату.
Гра туру. «ХІТ» – «Енергія»
Звісно, що такого воротаря «Енергія» повернула до себе не для того, щоб він полірував лавку в той час, коли на майданчику перебувають Войтович або Кітор. Жодних сумнівів, що і в «Енергії» очікували певних дивідендів від цього трансферу не в довгостроковій перспективі, а вже в грі з «ХІТом». За своєю афішою цій грі рівних не було – діючий чемпіон України проти «Енергії», у якої титулів стільки, що тому ж «ХІТу» до тієї кількості ще перемагати і перемагати. Але коли гра позаду і емоції після неї вже вщухли, доводиться констатувати, що вболівальники стали заручниками своїх очікувань. З відкритим забралом грала лише одна команда, а інша лише намагалася в собі розібратися і для себе зрозуміти, як же їй тепер грати, коли на останньому рубежі Володимир Кардаш. В підсумку, ця друга команда зупинилася на тому, щоб все ж таки грати в те, що вона краще вміє, а Кардаш тією месією, яка принесе переможний результат, не став.
Варто було посидіти і розібрати гру з олівцем, щоб потім прийти до висновку, що ця гра не увійде до класики українського футзалу, і її не будуть згадувати через якийсь час, як і досі ще згадують минулорічну півфінальну серію плей-офф.
3 хв. – підключення Сухова, удар, Кардаш відбив, добивання від Сухова, повз
6 хв. – контратака «ХІТа» «3 в 1», яка нічим не завершилася
8 хв. – дальній удар Чернявського, Кардаш відбив
10 хв. – перший момент «Енергії», удар Кузя, Сухов перевів м’яч на кутовий
14 хв. – Чернявський не замкнув штангу після прострілу Жука
19 хв. – дальній удар Сухова – сейв Кардаша
20 хв. – гол Мельника, який на цій же хвилині вперше вийшов на майданчик
21 хв. – гол Шеремети, питання до Кардаша
21 хв. – гол Журби
Гра триває переважно на половині «Енергії»
27 хв. – сейв Кардаша після удару Жука
28 хв. – кілька нескладних ударів «Енергії» після стандартів, які стають здобиччю Сухова
31 хв. – «поки не вдається «Енергії» награти на гол», – цитування коментатора гри
34 хв. – «Енергія» перейшла на гру з п’ятим
35 хв. – Абакшин з 13-ти метрів влучає в штангу порожніх воріт
37 хв. – у «Енергії» на майданчику вперше з’являються Назарій Войтович, Роман Гураль…
40 хв. – сейв Сухова після удару Цілика за секунду до сирени.
Якщо проаналізувати цю хронологію, то де в ній про інший результат, ніж той, що зафіксований на табло? Отака вона в цьому турі була «гра туру», після завершення якої класичний вираз «гра забувається, результат залишається» буде найдоречнішим.
Розгром туру. Перемога «Aurora Team»
В попередньому, 16-му турі повз нашу увагу не пройшов сплеск переможних результатів з розгромним рахунком, і чотири такі перемоги в п’ятьох іграх це напевне той показник, який так і залишиться неперевершеним в цьому чемпіонаті. За підсумком 17-го туру до 14-ти розгромів, які були зафіксовані раніше, додалася перемога 6:1 «Aurora Team» над дещо оновленим «in.IT», яка нікого за великим рахунком не здивувала. Між цими командами наразі за всіма аспектами прірва, і пригадуючи ті дива, які в першому таймі гри у Львові творив молодий голкіпер «айтішників» Віталій Явний, їхня поразка в п’ять м’ячів це ще не найгірше, що могло би бути.
Тому без зайвих слів лише підкорегуємо статистику по розгромах: їх стало 15 в 74-х зіграних матчах, і це 20,27 відсотка, тобто, фактично кожна п’ята гра в Екстра-лізі завершується розгромом. Для «Aurora Team» подібна перемога третя, і вона вийшла за цим показником на чисте друге місце. Після «Урагану», який сім разів громив своїх суперників. З іншого боку, «айтішники» стали лідерами за кількістю матчів, програних з великим рахунком. Таких поразок в їхньому пасиві тепер чотири.
Камбек туру. «Сокола» з 0:3
З 20-го грудня минулого року пройшло ще не так багато часу, а чим пам’ятна та дата, саме в той день МСК «Харків» вдалося, програючи після першого тайму 0:3 «SkyUp Futsal», до фінальної сирени підійти виграючи 5:3. Напевне, те повернення, яке в нашому дописі ми охрестили як «камбечище», так і залишиться унікальним, але і той перебіг подій, якій був в грі між «Соколом» і «Рятувальником», теж має запам’ятатися багатьом, як, до речі, всі пам’ятають минулорічне повернення «Кардиналу-Рівне» з 0:5 до 5:5 в грі з «ХІТом».
За тієї різниці, яка є між командами Романа Ковальчика і Ігоря Салівона в турнірній таблиці і в набраних очках, навіть найпалкіші вболівальники з Ромен не могли б уявити, що на 14-й хвилині «Рятувальник» буде вигравати 3:0. Далі буде без аналізу, чому і як, але тільки після цього «Сокіл» почав виходити з тієї сомнамбули, в якій перебував, і ймовірність поразки, у якої не буде жодних виправдань, змусила підопічних Романа Ковальчика заграти по-іншому. Хоча, не можна цього виключати, що і гравці «Рятувальника», які в останній раз перемагали ще 9-го квітня минулого року, дещо в середині себе почали лякатися тієї думки, що перемога сьогодні можлива. Таке теж з гравцями буває – це психологія. Дуже важливим для «Рятувальника» було втримати 3:0 до перерви, але якби третій м’яч був би забитий не на 14-й хвилині, а пізніше, це зробити було б легше. А за шість заключних хвилин першого тайму «Сокіл» оговтався і один м’яч відіграв. Починати другий тайм з «мінус два» набагато приємніше, і вже в середині другої 20-тихвилинки рахунок вирівнявся. І в цьому є відмінність цієї гри від минулорічної в Рівному – «Сокіл» не переходив на гру з п’ятим, і грати ще було цілих 10 хвилин. Але десь нагорі вищі сили вирішили, що в цій грі голів достатньо, і наука саме такої гри потрібна обом командам, щоб вони зробили правильні висновки в напрямку руху вирішення своїх завдань.
В підсумку, ще одне «камбечище» в Здолбунові не відбулося, але і камбек «Сокола» буде пам’ятним, адже в розвитку команди спроможність таких повернень це дещо новеньке. Хоча найкраще такого героїзму все ж таки уникати, точніше, не доводити гру до його застосування.
Швидкострільність туру. Роман Бакум
З величезним завзяттям розпочали гру проти МСК «Харків» підопічні Тараса Шпички, і наслідком їхніх активних дій став швидкий м’яч, який на першій хвилині гри забив Роман Бакум, а точніше, на 45-й секунді, що дозволяє цей гол внести до рейтингу швидких голів. Він після результативного пострілу Романа Бакума (ВІДЕО) збільшив рейтинг таких м’ячів до восьми і посів в ньому сьоме місце. Гравці «SkyUp Futsal» вдруге забили на першій хвилині, а от харків’яни вперше в сезоні так невдало розпочали гру.
Рейтинг швидких голів прийняв такий вигляд:
1. 22 секунда. Володимир Поночовний, 4 тур, гра «ХІТ» – «SkyUp Futsal»
2. 27 секунда. Олександр Басич (автогол), 7 тур, гра «ХІТ» – «Кардинал-Рівне»
3. 32 секунда. Олександр Педяш, 8 тур, гра «Енергія» – «ХІТ»
4. 33 секунда. Олександр Школьний, 8 тур, гра «Aurora Team» – «in.IT»
5. 34 секунда. Ігор Чернявський, 2 тур, гра «ХІТ» – «Рятувальник»
6. 36 секунда. Станіслав Моспан, 9 тур, гра «Сокіл» – «Ураган»
7. 45 секунда. Роман Бакум, 17 тур, гра «SkyUp Futsal» – МСК «Харків»
8. 52 секунда. Юрій Щериця, 14 тур, гра «Кардинал-Рівне» – «SkyUp Futsal».
Голи туру. Микита Тменов, Сергій Журба, Даніїл Чижик
Як і в попередньому дописі з минулого тижня, до смаку автора цих рядків припали одразу три м’ячі, які рівними частинами ділять між собою лауреатство в номінації «голи туру». Про них – за їхньою хронологією, і заінтригуємо тим, що в цих трьох голах є дві деталі, які їх поєднують. Навіть, три.
На 32-й хвилині гри «SkyUp Futsal» – МСК «Харків» Микита Тменов прийняв передачу від партнера з ауту, дотепно розвернув Сергія Топчія, після чого з носка з семи метрів пальнув в дальню дев’ятку (ВІДЕО). Окремий привіт тут воротарю харків’ян Андрію Острікову: якби він ще до удару не опустився на коліна, його шанси відбити цей м’яч були б доволі значними.
30-та хвилина гри «Сокіл» – «Рятувальник». Невідомо вже яка за ліком позиційна атака «Сокола» завершується несподіваним для всіх присутніх в спорткомплексі ударом Даніїла Чижика, після якого шкіряна куля встромилася в ближню дев’ятку (ВІДЕО). Шедеврально? Так, але як же народжуються такі шедеври? В футболі чимало можна пригадати якихось нереальних м’ячів, того ж Михайла Мудрика чи Олександра Зінченка, після яких вони розказували, що саме так і хотіли пробити. Даніїл же не став лукавити, і чесно сказав, що подумками він більше був, щоб зробити передачу на Костянтина Абзалова, який був на дальній штанзі, ніж бити по воротах. Але, як там кажуть, гарний удар не пропаде? От і удар гравця «Сокола» не пропав і влучив у нашу номінацію.
І, нарешті, до диво-голу у виконанні Сергія Журби. Скільки він вже назабивав за свою багаторічну кар’єру всяких різних див, але «рука бійця колоти ще не втомилася», і на 21-й хвилині Сергій ударом щокою ідеально спрямував м’яча метрів з 13-ти до сітки (ВІДЕО). Чи був у воротах голкіпер чи не був, за таких ударів це немає значення, і тому ж Володимиру Кардашу можна лише поспівчувати.
Які ж три моменти є спільними для трьох «голів туру»? Всі вони забивалися у другому таймі – це перше. М’ячі повлітали у воротах в одне і те ж місце, в правий верхній кут воріт – це друге. Третє ж – найцікавіше: голи Тменова, Чижика і Журби були третіми за ліком і останніми в грі для їхніх команд.
Пенальті туру. Максим Літвінов
Ювілейний, десятий пенальті був призначений в 17-му турі. Всього 13 секунд знадобилося «Aurora Team», щоб з початком другого тайму провести атаку, яка завершилася тим, що гравець «in.IT» Владислав Константінов рукою в штрафному майданчику притримав Максима Літвінова так, що той опинився на майданчику (ВІДЕО). Пенальті із числа абсолютно безглуздих і непотрібних. І, як з’ясувалося, ключовий момент гри. Максим Літвінов сам же шестиметровий реалізував, спокійно перегравши молодого воротаря Владислава Швеця, якого Андрій Федюк випустив «під пенальті». А чому ключовий – за пів хвилини «Aurora Team» забила ще гол, і гра за великим рахунком була зроблена.
Вдала реалізація цього шестиметрового збільшила відсоток забитих пенальті в цьому сезоні до 70-ти: сім з десяти. «Aurora Team» вперше пробивала шість метрів, а Максим Літвінов загалом став десятим пенальтистом. Забивали пенальті семеро гравців – Микита Тменов, Юрій Щериця, Євгеній Жук, Давид Калашник, Ростислав Гуль, Владислав Завертаний та Максим Літвінов. Не забивали троє – Олександр Педяш, Мар’ян Масевич та Дмитро Баранник.
10-тиметровий туру. Владислав Первєєв
В наших дописах вже відмічалося, що 10-тиметрові є доволі рідким видом покарання цього сезону, до того ж, і з їхньою реалізацією гравцям далеко не завжди вдається впоратися. Саме про такий, нереалізований дабл-пенальті і піде мова в цій номінації.
На 20-й хвилині гри «Сокіл» – «Рятувальник» господарі за рахунку 1:3 отримали шанс ще на гол зменшити своє відставання від суперника. Перед цим фол Курила на Абзалову був таким беззаперечним, що не викликав жодних заперечень навіть у «рятувальників». Владислав Первєєв цього сезону вже бив «десятку» і забив її у грі зі «SkyUp Futsal». Але в порівнянні з тим ударом Владислав вирішив змінити напрямок польоту м’яча, хтозна, що було б, якби він пробив один в один, але за цього удару Олексій Нагорний відбив м’яч (ВІДЕО).
Таким чином Владислав Первєєв став першим гравцем, який двічі підходив до 10-тиметрової позначки, відповідно, і першим, хто по разу забив і не забив. Загалом же, це був восьмий 10-тиметровий в регулярному чемпіонаті, а нереалізований – п’ятий. Раніше переграти воротаря з 10-тиметрової позначки змогли Владислав Первєєв («Сокіл»), Владислав Сизик («in.IT») та Михайло Волянюк («Кардинал-Рівне»).
Червоні картки туру. Денис Сніцаренко, Михайло Волянюк
Третій тур поспіль не обходиться в Екстра-лізі без червоних карток, і цього разу в лауреатах в цій не самій приємній номінації гравець «SkyUp Futsal» Денис Сніцаренко. Різними за своєю природою бувають вилучення, але красномовною характеристикою цієї червоної картки буде прикметник «безглузда». Пояснити її можна хіба що молодістю гравця, але це з великою натяжкою, адже він не перший день в футзалі і встиг пограти навіть на юнацькому Євро.
Справа в тому, що на момент порушення Дениса Сніцаренка на Сергію Топчію в нього вже була одна жовта. До того ж, порушення було на чужій половині та ще й в ситуації, коли у «SkyUp Futsal» вже й так було чотири фоли на 29-й хвилині (ВІДЕО). Як наслідок, гравець «посадив» свою команду на п’ять фолів, вилучив себе з гри і дискваліфікувався на наступну гру. Харків’яни до цього моменту ніяк не могли забити, і лише після вилучення Сніцаренка відіграли один м’яч. Добре, що «авіатори» таки довели гру до перемоги, а от якби харків’янам вдалося звести гру хоча б до нічиєї, то можна було б 100-відсотково казати, що це і був ключовий момент гри. Вилучення-безглуздість, по-іншому і не скажеш.
Друга червона картка в 17-му турі була після повністю свідомого порушення, хоча порушник, а це Михайло Волянюк, і намагався переконати арбітрів, що його рука була лише наслідком нещасного випадку, пов’язаного з його падінням. Хоча на ВІДЕО очевидно, що Волянюк володіє неабиякими воротарськими навичками, адже якби його стрибок за м’ячем був би, наприклад, на лінії умовних воріт при виконанні футбольного пенальті, то це був би суперсейв. Але до воріт було далеко, і судячи з траєкторії польоту м’яча після удару Миколи Грицини, то це був би гол.
Загалом за підсумками туру фіксуємо восьме і дев’яте вилучення цього сезону, але якщо для «SkyUp Futsal» воно перше, то для «Кардиналу-Рівне» друге. По два рази також вилучалися гравці «Енергії» (обидва рази Тарас Кузь) та «ХІТа» (обидва рази Євген Сірий), по разу «Рятувальника» та «Сокола».
(Не)червона картка туру. Володимир Кручок
Вилучення Михайла Волянюка могло би бути не єдиним в складі «Кардиналу-Рівне». Всі, хто вболіває футзалом, чимало дивляться і футбол, і вже давно для себе усвідомили, що після такого фолу, який здійснив Володимир Кручок на Назарові Шведу, може бути тільки один колір картки, і він точно не жовтий.
Немає сенсу словами переказувати епізод з гри між «Кардиналом-Рівне» та «Ураганом», який відбувся на восьмій хвилині (ВІДЕО). Чим більше його передивляєшся, тим більшому диву даєшся від ліберальності наших арбітрів, а в Рівному це були Євген Диннік та Дмитро Дудка. Це треба було, щоб у Шведа гомілкостоп став під кутом 90 градусів до ноги, щоб Кручку показати не жовту картку, і гравець «Урагану» прямо зі спорткомплексу поїхав на швидкій до лікарні?
Інших слів, щоб коментувати очевидне, немає: «вірною дорогою йдете, товариші арбітри».
Новачки туру. Владислав Швець і Олександр Горєлко
Львівський «in.IT» продовжує залишатися в Екстра-лізі головним постачальником нових імен. От і в грі з «Aurora Team» участь в ній прийняли два гравці, для яких це був перший досвід на такому рівні. Першим випробував паркет на «Боско Арені» 22-хрічний Олександр Горєлко. Він – вихованець житомирського футболу, в футзалі вперше засвітився в 2019-му році, коли відіграв кілька ігор за «ІнБев-2». Першу половину цього сезону провів в житомирській «Форці», звідкіля до «in.IT» нещодавно перебрався Максим Корнійчук. От тепер цікаво, чи це вже всі гравці «Форци», яка стала джерелом комплектації «айтішників»?
Другий новачок – це воротар Владислав Швець, який вперше в грі вийшов на майданчик на 21-й хвилині, коли у ворота «in.IT» був призначений пенальті. Владиславу 17 років, він є вихованцем рівненської ДЮСШ №4. Кілька сезонів був у складі команди «Комфорт-Сервіс», а майже весь 2023 рік грав за команди ФК «Кунів-Вельбівно» та «Надія Хорів».
Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ
