Головний тренер хмельницького «Сокола» Роман Ковальчик відповів на питання за підсумком матчу його команди проти «Рятувальника» з Ромен (2:1) в 15-му турі чемпіонату України серед команд Vbet Екстра-ліги
– Роман Миколайович, щойно завершилася перша гра в новому році. Мабуть, до неї був особливий підхід – є таке повір’я «як почнеш новий рік, так його і проведеш». Які Ваші враження від цієї, відверто кажучи, дуже нервової перемоги?
– Перш за все, хотів би подякувати нашим захисникам, що в нас є можливість займатися улюбленою справою, і радувати тих людей, які дивляться ці ігри. Піднімаємо їм, як можемо, моральний дух.
Важко гра складувалася, але хлопці відпрацювали свої моменти всі ігрові з викладкою. Може, десь комусь не вдалося повністю викластися в цих ігрових моментах, було багато помилок, але вони старалися, і завдяки цьому старанню досягнули перемоги. Тому що більш в такому тактичному плані, щоб переграти суперника, нам сьогодні гра не дуже вдавалася. Хоча ігрових моментів в третій зоні в нас було достатньо, і результат можна було збільшувати, збільшувати і збільшувати. Трохи не допрацювали.
– Ви казали, що витримували всю ситуацію, а як Ви поясните: 52 секунди до закінчення матчу, Ви берете тайм-аут і через 10 секунд команда пропускає. Не про це ж Ви казали команді?
– Звісно. Ми говорили, як втримати м’яч, як саме грати, але припустилися втрати м’яча, і гравці вже втомлені були, переключилися, неправильно вступили в відбір. І груба помилка нашого гравця призвела до взяття воріт суперником. Це вже нервозність.
– Третя переможна гра «Сокола», знову забиваємо два м’ячі в переможній грі, і в попередній програній грі було два м’ячі. Як подолати команді цей комплекс «другого голу»? Як забити третій гол? Як налаштуватися, щоб забити третій гол і не мати проблем?
– Відповідь може бути з двох кінців. Перший, достатньо двох голів для перемоги – це добре, хай так буде ще сто ігор.
– Для м’ячі для перемоги – Ви так посивієте остаточно.
– Та в мене вже і мало залишилося. Ще трошки залишилося. Молода команда, воно все формується, все підкручується, регулюється. Це не все так просто зробити, але вони працюють, молодці, і я в цьому відношенні задоволений. Вся робота на тренуванні вона все рівно з часом передасться в ігри чемпіонату.
– Тривалий час не грали Богдан Токар і Вадим Данилюк. Як Ви оціните їхнє повернення в гру?
– Тому в нас і була така нервова гра, тому хлопці припустилися помилок на останніх хвилинах, вони вигоріли, тому що один не грав рік і два місяці, а другий пів року, і це суттєво ускладнювало рух в четвірках. І фізичні кондиції, і емоційні – це все дуже важко. А зараз середина сезону, непрограна четвірка, і воно все накопичується. Тому і пішло в нас багато помилок, і багато моментів не реалізували.
– Саме цим, мабуть, поясните реалізацію? Той же Богдан Токар сьогодні мав, як мінімум, три забивати, а на виході – жодного.
– Так, але знову ж таки, відповідь можна з двох кінців сказати. З одного, він – молодець, він напрацював на ці моменти, вони є, тактично все правильно. Не вистачило чого? Не вистачило того, що він пропустив рік і два місяці, сьогодні перша гра, він два тижні тільки тренується. Так само Данилюк, так само після травм інші хлопці, воно все сказується. Має бути ігровий тонус, тоді команда десь це відчуває, вона свої моменти використовує.
– Що стосовно тонуса, нам тепер за два з половиною місяці 14 ігор залишилося.
– Так, жалітися на це не будемо. Там вже треба буде навпаки, вони ще не готові, щоб вони це все пройшли. Для зростання наших футзалістів і така ситуація, і така – це просто ідеально, краще не побажаєш. Хоча завжди хочеться, щоб було легше і гладенько, але так не буває.
Прес-служба СК «СОКІЛ»
