Тренер ДЮСШ «Сокіл» вікової категорії 2012 р.н. Павло Середюк про складний етап в період формування групи, шляхи формування з діточок єдиного колективу та наявність сімейності, коли дітки в своїх захопленнях беруть приклад зі своїх батьків.
– Павло Сергійович, на сьогоднішньому тренуванні Вашої групи були присутніми десять дітей. Чи це вся група за кількістю?
– На даний період часу в мене в групі займається 17 дітей. Сьогодні лише десять, тому що кілька хлопчиків поїхали в села до бабусь і дідусів. Плюс в мене двоє дітей за кордоном у зв’язку з війною. Одна дитина в Греції, ще одна – в одній зі Скандинавських країн.
– Є по цим діткам надія, що вони повернуться?
– Загалом важко про щось конкретне говорити. В тій родині, що виїхала до Греції, тато зараз в лавах ЗСУ, боронить нашу країну. Саме він вирішив дружину з сином відправити до Греції, на який термін часу, про це я не готовий сказати.
– Наскільки стабільна відвідуваність тренувань у дітей?
– Кожне тренування я записую собі, яка була відвідуваність. Як і те, чим ми займалися на тренуванні. В середньому на тренування приходить 12-14 дітей. Зараз вже літо наближається до свого завершення, і якщо остаточно буде визначено, яким же буде навчальний процес, очікую, що і надалі ми будемо дотримуватися такого показника.
– Ця група в такому складі сформована не так давно. Як йшов процес її формування?
– Раніше з цією віковою категорією дітей працював інший тренер, і коли він пішов, то група залишилися в невеликій кількості. Фактично залишилося вісім-дев’ять хлопчиків, які з часом також припинили відвідування тренувань. Згодом через цю групу пройшла чимала кількість діточок, але відвідуваність була не на потрібному рівне, що для ДЮСШ «Сокіл» є неприйнятним. Що зараз є – це тижневий цикл, який складається з чотирьох тренувань, значить ці чотири тренування і потрібно відвідувати для того, щоб зростати як футболіст.
– Якісь можливі подальші кроки, щоб не чекати, поки діти самі прийдуть до групи?
– Загалом ДЮСШ «Сокіл» в цьому напрямку плідно працює. Активно працюють соціальні мережи, можна побачити оголошення про набір на спортивних майданчиках міста. І це дає результат, хоча в місті є висока конкуренція з боку футбольних шкіл, як державних, так і приватних.
– З Ваших слів, в групі відбулася велика ротація. Які можуть буть способи, щоб дітки один з одним більше спілкувалися, один одного краще взнавали і ставали командою?
– Був у нас один виїзд на турнір, який відбувався в Карпатах. Там ми з десяти команд посіли сьоме місце, але не це було головним. Помітно було, що протягом цього турніру діти згуртувалися, жили в кімнатах по два, по три. Це дозволило здружитися, ми зорганізувалися дійсно як команда. Хлопчики почали після цього між собою переписуватися, більше спілкуватися, домовлятися, що разом будуть приходити на тренування. Це все кроки на шляху до того, щоб стати єдиним колективом.
– Які фінансові витрати існують для батьків тих дітей, які займаються в групі?
– Занятті у всіх групах ДЮСШ «Сокіл» безкоштовні, а основний тягар у витратах батьків – це взуття, бо дітки швидко зростають. Які саме витрати, тут конкретно не скажеш. Очевидно, що чим більш якісне взуття, та ще й якихось відомих брендів, тим воно буде дорожчим. Але зараз в різноманітності пропозицій завжди можна знайти золоту середину між ціною та якістю взуття. Треба враховувати і фінансові можливості тієї чи іншої родини.
– Зараз наскільки важко знайти, щоб дітки з кимось пограли?
– Є така зараз проблема з тренувальними іграми. В такому віці команди намагаються грати на пів футбольного поля, тобто «шість плюс один», і немає особливого бажання грати в футзал, або в міні-футбол в форматі «чотири плюс один». Втім, іноді вдається з кимось домовитися, тому що тренування тренуваннями, але ігри дають більше інформації.
– Наскільки дітки усвідомлюють, що вони займаються не футболом, а саме футзалом?
– Наші діти чудово розуміють різницю між футболом і футзалом. Це відображається в тому, що вони розуміється на правилах гри. Що стосується моєї групи, то в ній є чотири хлопчика, батьки яких постійно беруть участь в футзальних змаганнях, які проводяться Асоціацією футзалу Хмельницької області. З сімнадцяти четверо батьків грають, тобто футзал в них це вже сімейна справа.
Прес-служба СК «СОКІЛ»
