Почесний президент СК «Сокіл» Олександр Мирний в першій частині інтерв’ю клубній прес-службі розповів про складнощі з формуванням складу команди в 2020-му році, про об’єктивність турнірної таблиці та навів аргументи, чому «Сокіл» унікальний клуб на теренах Старого світу.
– Олександр Борисович, так вже в нас в житті заведено, що напередодні Нового року кожний з нас плекає півні сподівання на рік, що приходить, вибудовує якісь плани, але 2020-й рік виявився таким, що ми навіть не могли уявити, що він таким може бути. Тим не менше, в будь-яких обставинах кожний прагне прогресувати і розвиватися, тож в чому Ви вбачаєте прогрес та розвиток «Сокола» в 2020-му році?
– Почнем з того, що наш клуб не зник, що наш клуб не змінив своїх завдань, що наш клуб продовжує працювати так, як передбачалося в плані розвитку як клубу, так і індивідуально гравців, що ми нарешті підібрали той склад, з яким можна вирішувати серйозні завдання. Ми вже очистили до кінця команду від тих людей, які були або випадковими, або ставили перед собою мінімальні завдання, або взагалі були без завдань – так, прийти, пограти, отримати зарплату. І все ж таки, не зважаючи на пандемію, наш менеджмент зробив все для того, щоб клуб був гідно представлений на міжнародній арені. Підтвердження цього це те, що Балтійська футзальна ліга запросила нас прийняти участь в цих змаганнях. Думаю, що достатньо багато хорошого та позитивного було в 2020-му році.
– Серед Ваших очікувань рік тому було те, що ми зможемо закрити процес комплектації, але прийшло літо і склад нашої команди оновився більш ніж суттєво. Від послуг деяких футболістів довелося відмовитися через їхні вроджені проблеми зі здоров’ям, які не дозволяють їм витримувати навантаження професійного спорту. Можливо, варто до цього моменту спочатку підходити більш ретельно, щоб не стикатися з цим після того, як на гравця витрачено і багато часу, і багато грошей?
– Питання достатньо риторичне, тому що Ви і задали питання, і відповіли на нього. Ми ретельно підходимо до здоров’я гравців. Зараз на очах відбуваються певні моменти, коли людина, наприклад, хворіє, COVID дає невеликі ускладнення, і ми не ризикуємо здоров’ям гравця, поки не дочекаємося того часу, коли гравець вже може безболісно приступити до тренувань та до ігор. Обидва ті гравці, які, на жаль, не грають, які могли би грати, і я шкодую, що так сталося, вони мали такі вроджені проблеми, які вилізли тільки в екстремальній ситуації. Ніхто не міг передбачити, я не хочу вголос називати те, що є, тому що це життя хлопців, ніхто мені не дозволяв це робити і від них я не отримував на це дозвіл, але при звичайному медогляді і при стандартних навантаженнях воно б ніколи не вилізло б. Всі ці проблеми з’явилися тільки при певному збігу багатьох обставин. На жаль, так сталося і від таких проблем не застрахований ніхто. Ми маємо приклади провідних європейських футбольних клубів, згадайте, скільки там прикладів було, коли гравці раптом втрачали свідомість, а до цього вони роками грали на полі, і тільки потім лікарі після дуже ретельного обстеження знаходили проблеми, наприклад, з серцем. На жаль, є моменти, які не залежать від нас, які практично не можна виявити, поки не настане «година X».
– Було таке, що цього року гравці залишали клуб і не через такі вже непереборні обставини. Можливо, варто в таких випадках поглибитися в проблему, розібратися, чому гравець приходить до такого рішення, яке, можливо, він і сам через деякий час визнає помилковим? Чи є сенс тут бути гнучкіше, все ж таки час і гроші в футболіста вкладалися?
– Кожна людина несе відповідальність за власні дії. Кожна людина має розуміти, що будь-яке слово, будь-який вчинок або бездіяльність, вони призводять до тих чи інших наслідків. Мало того, що є ці наслідки, ти за них ще і несеш відповідальність. Тому, якщо ти під впливом емоцій, якихось зовнішніх чинників вирішив зробити спочатку так, а потім починаєш жалкувати, то вибач, будеш жалкувати. Це професійний клуб, в якого є свої правила, які неможливо змінити під кожного гравця. Робитися це ніколи не буде, бо інакше ми в житті ніколи не досягнемо тієї мети, яку ми перед собою ставимо. Коли люди приходять сюди, їм всім пояснюють правила: якщо ти тут, то ти тут. Якщо ти вирішив звідси піти, назад ти ніколи не повернешся. Тому бери той шанс, який в тебе є, використовуй його сповна, а ми все зробимо для того, щоб ти реалізував себе як спортсмен, і все зробимо для того, щоб ти розвивався як людина. Але від твого настрою ми залежити не будемо.
– Тому, щоб ситуація з великою кількістю гравців, які пішли з різних причин, не повторилася влітку 2021-го року, можна якось запобігти? Чи це процес, який і не може бути під контролем?
– Це запобігається підбором гравців в команду. Якісний склад гравців, які зараз є в команді, набагато відрізняється, я не кажу, чи краще чи гірше, не мені судити, і ми не будемо протиставляти одних людей іншим, але він якісно відрізняється від тих людей, які в нас були. Це пункт номер один. Пункт номер два: у нас достатня кількість гравців, думаю, що по заявці, по контрактам, найбільша кількість гравців в Екстра-лізі. Якісний підбір, якісна робота на цьому етапі, і ми нарешті дочекалися, коли наша школа запрацювала на команду. Весь попередній час ми просто перебивалися тими, хто готовий, я не кажу – хотів, а хто готовий грати за наш клуб на тих чи інших умовах. І тому до нас приходили випадкові люди, які може хотіли просто пересидіти, може хотіли просто пограти, може просто хотіли на комфортабельному автобусі покататися. Я не виключаю жодний з варіантів. Але це не були люди, на яких ми можемо твердо розраховувати. Зараз ми розраховуємо на тих людей, що в команді, тому що в нас практично всі представники нашої школи за деякими виключенням, починаючи від Андрія Хамдамова та Артура Подлюка, які прийшли достатньо давно, і закінчуючи наймолодшим Миколою Сохоруком, який тільки-но днями отримав паспорт і якому вже можна ходити в кіно, яке заборонене дітям до 16-ти років.
– Зараз у нас в команді 18 гравців, це, якщо не враховувати Академію «Урагану», найбільше серед клубів АФУ. Проте не будемо приховувати, що клуб не відмовився б від запрошення ще двох гравців. Які вимоги до тих, хто готовий стати частиною футзальної команди СК «Сокіл»?
– Точно такі вимоги, як і до тих гравців, які є в команді: бажання працювати, бажання розвиватися, розуміння того, що ти приходиш в професійну команду, що ти стаєш людиною, яка відповідає за результати своєї роботи, ти прийшов не отримувати гроші, а заробляти, що ти ставиш такі ж амбітні цілі, які ставимо і ми. А якщо вже ти прийшов до нас в команду, то жодних сумнівів в тебе не повинно бути чи можеш ти це зробити. Бо якщо б ми не бачили в тобі той потенціал, який дозволяє тобі з нами пройти до найвищих досягнень, ти би в нашу команду не попав. Так, Ви праві, в нас стоїть завдання доукомплектації команди, тому що ми вважаємо, що в команді потрібно бути мінімум 20 чоловік, а на сьогоднішній день їх 18. Є ще дві вакансії, але думаю, що нам достатньо важко буде знайти цих гравців на стороні, бо нинішня ментальність гравців, ментальність українців, вона достатньо складна. Це ментальність людей, які не повинні висовуватися, які не повинні прагнути більшого – ми нормально будемо почувати себе всередині, в гущі. Дай Боже, щоб вони з’явилися зі сторони, але мені здається, що ті двоє знову ж таки будуть з нашої школи, з дітей четвертого, п’ятого, шостого, сьомого років, які підростають, які працюють у нас.
– Дванадцять очок «Сокола» в турнірній таблиці – це наразі наш об’єктивний показник? Які ігри команди Вас порадували, а які відверто засмутили?
– Ви знаєте мою позицію, що турнірні очки – це завжди об’єктивно. Я ніколи не розказую про фарт, не фарт, от ми грали краще, але програли. Грали би краще, ми би виграли. Якщо ми показуємо хорошу гру, але індивідуальні помилки призводять до поразки, значить ми грали гірше. Очки об’єктивні, хоча я не можу сказати, що кількість очок мене радує – я розраховував на більше. Але маємо те, що маємо зараз. Яка гра порадувала? Знаєте, якщо порівняти з минулим сезоном, то в цілому гра команди радує. Враховуючи, що ми набираємо форму в процесі ігор, враховуючи травми, хвороби, карантини, зрозуміло, що крайні ігри були достатньо кваліфікованими. Наприклад, гра з «Енергією» порадувала результатом, а гра з «Продексімом» порадувала якістю гри. Гра з Сумами порадувала характером: хлопці ще не до кінця вірили, що тренер веде їх правильною дорогою, і цю гру вони втягнули «на зубах». Тому є ігри, про які приємно згадувати, є ігри, про які згадувати неприємно, але в цілому командна гра зробила величезний крок вперед, розуміння гри і бажання грати набагато на вищому рівні, ніж в минулому чи позаминулому році. Я хочу сказати, що на мій погляд, суб’єктивний погляд, ця команда грає в кращий футзал, ніж той «Сокіл», який два з половиною роки тому йшов на першому місті в турнірній таблиці. Просто ще молоді хлопці, фізіологічно не можуть протистояти більш сильним, награним суперникам. Але навесні подивимося.
– До речі, те середовище, в якому Ви обертаєтесь в бізнесі, як ставиться до Вашого захоплення футзалом? Воно взагалі про це знає? Немає питань, на кшталт, навіщо Вам це меценатство? Адже Ви ніяких з нього якихось виборчих або політичних дивідендів не виймаєте.
– Так, я на мера міста не балотуюся, в народні депутати не йду. Це – моє, це – для душі. І ті люди, з ким я працюю в бізнес-середовищі, ставляться до цього з повагою. Чому я це роблю, як я це роблю, я буду обговорювати з найближчими людьми. В бізнесі я спілкуюся з багатьма людьми, але є люди чужі, і є люди свої. «Свої» з порозумінням до цього ставляться, не можу сказати підтримують чи ні, але мені ніколи не казали, що це викинуті гроші. А з чужими я ніколи про футзал не розмовляю.
– Кожний клуб обирає свій власний шлях, власний вектор розвитку. Чи є в Україні або за її межами клуб, про який Ви можете сказати, що Вам до вподоби як він рухається вперед?
– Хмельницький спортивний клуб «Сокіл». Мені здається, що настільки унікального клубу, як наш, навіть в Європі немає. У нас настільки свій шлях, а враховуючи ще зовнішні чинники і «допомогу» в лапках людей, які кровно зацікавлені в тому, щоб ми перестали псувати їм настрій і взагалі кудись поділися, то думаю, що ми унікальні. Ми би, може, і хотіли взяти з когось приклад, але мені здається, що немає таких клубів, які в настільки несприятливих умовах розвивали власну інфраструктуру, працювали з дітьми безкоштовно для них, намагалися своїх доморощених гравців підняти до рівня найкращих гравців світу. Кому я симпатизую? Такі клуби є. Серед них ті, з якими ми грали в Європі, а також подобається робота іспанських клубів, але вони працюють в зовсім інших умовах.
– Цього сезону ігрові види спорту існують без глядачів, і в цьому найбільше прикро те, що ми навіть вже починаємо звикати до камерної атмосфери футзальних матчів. На Вашу думку, в найближчому майбутньому у вболівальників є перспектива побачити футзал наживо?
– Я ж не головний лікар країни, тому не можу сказати. Але завдяки Асоціації футзалу України ми до цього режиму почали звикати набагато раніше. Ви пам’ятаєте, в нас був сезон, коли ми майже весь сезон в домашніх іграх грали без глядачів, тому що нас, як дехто висловлювався, «ставілі на мєсто». Звичайно, будь-який спортивний захід це шоу, це для глядачів, це процес, який не виробляє якихось продуктів, товарів народного попиту. Або це не якась унікальна ай-ті-технологія. Це видовище. Яке повинно радувати людей, і ми дуже хотіли б, щоб люди приходили і дивилися. Їм живеться дуже і дуже тяжко, і ми би хотіли, щоб, приходячи на наші матчі, люди відпочивали і на півтори години відволікалися від тих проблем, які в них є, отримували задоволення і з хорошим настроєм йшли додому. А цей хороший настрій зберігався ще хоча б на 2-3 дні. Ще краще, щоб до наступної гри. Проте, на жаль, зараз ситуація складається так, що ніхто на світі не може сказати, коли глядачі повернуться. Хоча деякі країни дозволяють обмеженій кількісті глядачів бути в залі. Не знаю, хто тут правий. Не мені вирішувати.
– Все перше коло «Сокіл» був частиною тієї програми спонсорського партнерства, яке у Асоціації футзалу України підписано з одним з букмекерських закладів. Чому влітку Ви вирішили, щоб наша команда до нього приєдналася, а от нещодавно «Сокіл» з нього вийшов? Або призупинив, складно якось по-іншому це визначити.
– Це більш точно – призупинив. Справа в тому, що спонсор нашої команди, з яким є діючий контракт, дозволив нам прийняти умови і рекламувати компанію, яка співпрацює з АФУ для того, щоб не виникало конфліктних ситуацій. Коли я зустрічався з президентом АФУ Сергієм Владиком, я попередив, що, якщо будуть виникати питання по суддівству, по відношенню суддів до нашої команди, то я знаю точку зору генерального спонсора, що він заборонить на той час роботу з рекламодавцем асоціації. На сьогоднішній день призупинена співпраця, і, як сказав спонсор, вирішальним буде матч з «ДЕ Трейдингом».
Прес-служба СК «Сокіл»
Далі буде…
