Зовсім нещодавно контракт із СК «Сокіл» підписали троє нових гравців.
Ми попросили їх поділитися своїми першими враженнями від команди та очікуваннями від майбутнього сезону.
Кирило-Ілля Бабак
Народився 30 липня 1998 року у Хмельницькому.
Зріст: 184 см, вага: 66 кг.
Вихованець місцевої ДЮСШ-1. Після восьмого класу потрапив у структуру донецького «Металурга», у якому виступав за юнацькі команди до середини 2015 року. З 2016 року грав за хмельницьке «Поділля». За цей час провів у його складі 79 матчів, забив 7 голів.
Кириле, у чому головна різниця між футболом та футзалом?
– Різниця досить велика. Інший м’яч, інше покриття, крім того сильно відрізняється тактика, рухи, стандарти. Доводиться багато чого вивчати заново, намагаюсь поступово перебудовуватись, щоб оптимально влитись у інший вид спорту. У футболі, де на полі одразу одинадцять футболістів, ти можеш тимчасово випадати з активних командних та індивідуальних дій на кілька хвилин, щоб перевести подих, а у футзалі, де на майданчику всього п’ятеро виконавців, не дозволяєш собі розслабитись навіть на мить.
– Кілька слів про атмосферу в команді? Як тебе прийняли хлопці?
Багатьох хлопців я вже знав, з деякими навіть грали разом, тому влитись у колектив було просто. Атмосфера чудова, мені все подобається, приємно тренуватись.
– Які очікування від майбутнього сезону?
Перед нами стоять максимальні завдання, тому підготовка до сезону є інтенсивною та динамічною. Багато різних циклів, як з фізичними навантаженнями, так і теоретичними. З понеділка перейшли в зал, поки що йде адаптація до нового/старого покриття. Незабаром почнуться виїзди, спаринги з серйозними командами, тоді й побачимо на що ми здатні. Але головні сподівання на Екстра-лігу. Хотілось би виграти чемпіонат і спробувати власні сили в єврокубках. Це ще тільки мрії, але я чудово розумію, що шлях до них пролягає лише через працю, терпіння та віру.
Владислав Гресь
Народився 30 жовтня 1996 року у Хмельницькому.
Зріст: 182 см, вага: 74 кг.
Вихованець місцевої ДЮСШ-1 (2010-2014). З 2016 року виступав за хмельницьке «Поділля». За цей час провів у його складі 71 матч, забив 1 гол.
– Владиславе, ти перейшов у футзал із великого футболу. Які відмінності у цих видах спорту?
– Це кардинально різні види спорту. Різна стратегія, тактичне розуміння, фізична готовність. Мислення повинно бути абсолютно інше. Не кажучи вже про такі, начебто «дрібниці», як розмір м’яча, воріт та кількість гравців на майданчику.
–Чому саме «Сокіл»?
– Я хмельничанин, часто ходив на матчі «Сокола» в Екстра-лізі. Взимку регулярно грав у Преміум-лізі, футзал завжди подобався своєю динамічністю та непередбачуваністю. За лічені секунди на майданчику все може змінитися кардинально. Тому, коли випала можливість перейти в склад «Сокола», навіть не вагався.
– З якими відчуттями очікуєте дебюту в Екстра–лізі?
– З нетерпінням очікую початку сезону, але розумію, що потрібно ще багато чому навчитись. Кожне тренування додає мені впевненості у собі, але досвід у самих іграх – це набагато корисніше та дієвіше. Тим паче ми постійно чогось навчаємось у Романа Миколайовича та Михайла Петровича. Їх цілеспрямованість та працездатність часом вражає. Бажання донести найголовніше через найменші дрібниці доводить їхній професіоналізм та високу кваліфікацію.
– З номером вже визначився?
– У Литві на турнірі «Bаltic Cup» грав під номером 8, але хотілось би його змінити на більш звичний. Хоча особисто для мене це не принципово.
Богдан Токар
Народився 10 червня 2001 року.
Зріст: 172 см, вага: 63 кг.
Вихованець ФК «Львів», за який виступав з 2014 року на дитячому і юнацькому рівнях.
– Богдане, ви прийшли у «Сокіл»із школи ФК «Львів». Які відмінності між тренуваннями, вимогами, підходами?
– І там, і тут справжній професійний підхід та найвищі вимоги до спортсменів. Головна відмінність для мене поки що – у футзалі на обмеженому просторі потрібно дуже швидко приймати рішення. Немає такої свободи, як на великому полі: треба реагувати блискавично, а для цього потрібно мати ідеальне тактичне розуміння та бути якнайкраще зіграним із партнерами. Над цим зараз і працюю. Інтенсивність тренувань – просто космічна. Роман Миколайович постійно дає нам різні вправи, тому двогодинні тренування пролітають миттєво.
– Як цілі ти ставиш перед собою на цей сезон?
– Досягнути якомога більше успіхів разом із командою, а також розвиватись як гравець. Індивідуальний ріст та командна злагодженість має йти врівень, тільки тоді людина може стати дійсно професіоналом. Я розумію, що мене очікує непростий рік, але я готовий. Саме для цього я сюди і приїхав.
– Під яким номером будеш грати вже вирішив?
В Литві я грав під номером 6. Навіть гол забив, тому планую використовувати його і надалі.
Прес-служба СК “Сокіл”