Як і минулого сезону, перше коло регулярного чемпіонату хмельницький «Сокіл» завершував домашнім матчем проти житомирського «ІнБеву», і тоді команди видали захоплюючий та видовищний трилер, в якому на двох забили 9 м’ячів, з яких на один більше було у гостей. Чи варто було очікувати багато голів в суботній грі, питання риторичне, бо, з одного боку, «ІнБев» приїхав до Хмельницького в якості команди, яка пропускає найбільше серед усіх команд Favbet Екстра-ліги. Але, з іншого, «Сокіл» – в лізі найменш «забивна» команда з середнім показником трохи більше одного м’яча за гру.
22 роки – рівно стільки вікова різниця між Богданом Бабенком та Андрієм Мельником, воротарями, яким тренери довірили місця на останньому рубежі. Що ж до досвіду, то тут різниця – прірва на користь голкіпера «ІнБева», якому за два тижні виповниться 40 років. Але саме ці два гравці стали головними героями матчу. Один з них показав, що, попри молодість, вже такий, на кого тренерський штаб «Сокола» може розраховувати в повному обсязі. Ну, а щодо Мельника, то він просто підтвердив, що роки над ним не владні.
Це не йде всупереч тому, що рахунок в грі був відкритий дуже швидко, і це зробили господарі. На другій хвилині Бабак пробив справа з гострого кута, коли ж Мельник відбив м’яч, Бабак відкотив його трохи назад під удар Пєрвєєву, і Владислав потужно пробив з 12-ти метрів. Перед голкіпером «ІнБева» були Хамдамов та Дзюба (від якого ще й був невеличкий рикошет), вони і завадили Мельнику врятувати свою команду. Розвинути свою перевагу нашій команді не вдалося, а за 4 хвилини на табло вже були дві одинички. Це Бакум, отримавши передачу від Іванова на лівому фланзі, в дотик вистрілив з носка, і м’яч опинився в дальньому куті воріт.
За рівного рахунку на майданчику йшла відкрита гра, до того ж, обом командам вдавалося дотримуватися високих швидкостей, що додавало видовищу потрібної динаміки. У «Сокола» більше гостроти йшло від першої четвірки, в якій Бабак міг виводити хмельничан вперед, але після закидання Хамдамова головою пробив повз ворота. Згодом таку ж комбінацію можна було побачити у виконанні Абзалова та Пєрвєєва, та і останньому завершальний удар не вдався. Ще за кілька хвилин до голу був близьким вже Хамдамов. Його удар зі штрафного Мельник відбив перед собою, першим на добиванні був наш капітан – м’яч прокотився поруч зі штангою. Друга четвірка «Сокола» нагадала про себе на 14-й хвилині. Бабенко передачею від воріт помітив ривок Данилюка, Вадим, підробивши м’яч, опинився сам на сам з Мельником, але удар прийшовся прямо в голкіпера.
Щодо «ІнБева», то гості також намагалися створювати щось в атаках і найнебезпечніше було при стандартах. Один з самих перспективних був на 16-й хвилині, це був вільний удар майже з дуги, Бакум вивів на удар Дзюбу – ситуацію врятував Хамдамов, який вчасно кинувся під м’яч. За кілька секунд після ще одного свого стандарту житомиряни наразилися на контратаку, в якій Хамдамов опинився один перед Мельником – в цій дуелі сильнішим був воротар. До сирени ще було порушення з боку Бабака, яке, на думку, арбітрів, тягнуло на жовту карту. І про неї варто казати, тому що саме через це попередження (воно стало четвертим в сезоні) наш гравець змушений буде пропустити наступну гру «Сокола».
Про арбітрів тут мова пішла не випадково, бо в кінцівці гри вони прийняли кілька рішень, які були неочевидними (зазначимо, виключно для них), і ці рішення різко запалили градус гри, яка була близькою, щоб вийти з-під контролю.
Почалося все з того, що на другий тайм «Сокіл» вийшов вже без асистента головного тренера Михайло Токаря, на спроби якого дізнатися про правомірність окремих рішень арбітри відповіли червоною карткою, і за другим таймом Михайлу Петровичу довелося спостерігати з другого поверху спорткомплексу ГУНП.
Тим часом, гра в по перерві продовжувала радувати своєю динамікою та швидкостями. Десь хвилин з 23-ї на майданчику стала виникати ситуація, коли проти першого квартету «Сокола» грала друга четвірка «ІнБеву», і навпаки. Хто став ініціатором такої ротації, після гри обидва тренери не дали одноголосної відповіді. Але саме такі протистояння і стали на майданчику переважаючими.
Досвід і майстерність провідних четвірок брали своє. У «Сокола» Пєрвєєва після розрізної передачі Хамдамова вийшов сам на сам з Мельником – удар нашого гравця прийшовся в руку голкіпера. Гості після «обрізки» Олексія Боднара створили небезпеку, яка завершилася ударом Чеберяка – Бабенко в шпагаті відбив м’яч з кута воріт.
А далі на черзі було перше рішення арбітрів, до якого є питання. Так, якщо підходити формально, Бабенко взяв м’яч до рук після дотику Пєрвєєва, але, чи була це передача?! І знову ж, на погляд арбітрів, так – і це було підставою для дуже небезпечного вільного удару. Після нього останній удар був за Карбулою, який прийняв на себе Хамдамов. За кілька ж хвилин Бабенко видав справжній бенефіс, коли протягом кількох секунд відбив три удари, кожний з яких міг стати голом, а завдавали їх Бакум, Іванов та Дзюба.
На 35-й же хвилині перша четвірка гостей таки дотиснула наш другий квартет. Бакум протягнув м’яча до лицевої лінії, зробив передачу в центр штрафної, звідкіля Чеберяк, випередивши Токаря, пробив Бабенко. Роман Ковальчик не став чекати, і одразу ж Бабенко став грати п’ятим польовим гравцем.
Часу було ще вдосталь – більше п’яти хвилин, тому наша команда не поспішала, намагаючись розіграти м’яча «до вірного». Гра «5 на 4» частіше завершувалася дальніми ударами, після одного з яких Мельник зіграв надійно ногами, відбиваючи постріл Хамдамова. За хвилину розіграш «п’ятого» призвів до втрати м’яча, порожні ворота «Сокола» страхував лише Пєрвєєв, і Бакум, пробиваючи повз нього, влучив в штангу.
Якби було по-іншому, відіграти два м’ячі було б дуже складно, а відіграти відставання в один м’яч «Соколу» було по силах. На 38-й хвилині на половині «ІнБеву» був призначений штрафний, і хоча до воріт було 12 метрів, Хамдамов показав, що для нього це не відстань. Андрій нічого не став вигадувати, відчайдушно пробив з носка, і Мельник був безсилим.
Нічия – той результат, який не потрібний був обом командам, тож напруга зросла, і її арбітри не витримали. На 39-й хвилині Бакум відверто збив Пєрвєєва, все це було перед очами одного з арбітрів, свисток промовчав, і наш гравець за кілька миттєвостей «відігрався», скосивши Литвиновського. Це було п’яте порушення у «Сокола», а грати залишалося ще 1.20. Іванов дуже намагався скористатися ситуацією, коли в протиборстві з Бабаком біля воріт «Сокола» завалився на паркет. Якщо б арбітри на це падіння повелися, це вже був би перебір. А з сиреною ж судді показали, що одні і ті ж самі порушення вони вміють трактувати по-різному. Дзюба в середині майданчика в підкаті «зрізав» в опорну ногу Хамдамова, і якщо хвилиною раніше у Пєрвєєва за його порушення була жовта картка, то в цьому епізоді гравець «ІнБева» пішов з майданчика чомусь (реально, дуже цікаво – чому?) без покарання.
2:2 – дійсно бойова нічия в Хмельницькому, яка в останні хвилини гри ледь не стала ще й «бойовою» в прямому сенсі цього слова.
Прес-служба СК «Сокіл»
