Ви нам половину туру, тоді і ми вам – половинну програму фішок туру, які або були в центрі уваги, або, навпаки, могли пройти повз увагу вболівальників. Це головний лейтмотив того, що було у вітчизняному футзалі минулого тижня, тому що з чотирьох ігор, які б мали відбутися 25-26 листопада в двох групах, грали лише в «Центрі». На «Заході» гра «Енергії» у Львові була перенесена через поважну причину: її суперник, «Ураган», в цей день в грі проти сербської «Лозніци-Град 2018» намагався не виключити себе з числа претендентів на вихід до «Фіналу чотирьох» Ліги чемпіонів. Для цього потрібно було перемогти, з чим підопічні Максима Павленка і впоралися. Але, як з’ясувалося пізніше, шанс на омріяний «Фінал чотирьох» був втрачений за два дні до цього в грі проти «Спортінгу». Щодо переносу гри в Рівному між «Кардиналом-Рівнестандарт» та «Соколом», то офіційною причиною був виклик чотирьох гравців рівнян на збір юнацької збірної (U-19) до Львова. Але якщо звернути увагу, що ці четверо – Рафальський, Тютюрай, Піддубний та Горбулько – в Екстра-лізі практично не грають, то можна припуститися, що, мабуть, неофіційною причиною переносу було дещо інше.
Тож, одразу перепрошуємо у читачів цього допису, що замість нашої десятки цікавих фішок туру сьогодні їх буде лише п’ять, а інші п’ять залишимо для решти двох матчів 10-го туру, які колись, але ж відбудуться у Львові та Рівному.
Швидкострільність туру. Максим Чеберяк
З місця в кар’єр в важливій грі в Києві проти МСК «Харків» стартували господарі, гравці «CLUST-у», і вже на сьомій (!) секунді відкрили рахунок. Одразу щодо сьомої секунди. Сьома – це зі слів коментатора гри, оскільки при трансляції ігор «CLUST-у» вболівальники не мають можливості слідкувати за хронометражем гри. Це, до речі, дуже прикро і позбавляє перегляд тих емоцій, які б могли бути, якщо б час гри був на екрані.
Оскільки тут вже пішла мова про те, що швидкість, з якою киянами був відкритий рахунок, може стати рекордною в сезоні, то цікавим було розібратися з точним часом взяття воріт харків’ян. Це було зроблене через спеціальну програму, за допомогою якої було визначено, що з того моменту, як пролунав свисток до початку гри, до того моменту, як було зафіксоване взяття воріт, реально пройшло не сім секунд, а більше, і більше суттєво – 20 (!) секунд. Саме за цей час гравці МСК «Харків» встигли зробити перший удар по м’ячу, зробити три передачі і втратити м’яч. Далі воротар «CLUST-у» Микола Гуйван зробив передачу на Максима Чеберяка, який знаходився в районі центральної лінії. Після цього Чеберяк встиг обіграти гравця МСК «Харків» Сергія Топчія, наблизитися до воріт і пробити так, що м’яч пролетів поміж ніг воротаря Дмитра Бутова.
Тож, цим дослідженням спростовуємо версію про сім секунд, тим не менше, і взяття воріт за 20 секунд – це найшвидше в цьому сезоні. Чи хтось кине виклик досягненню Максима Чеберяка? Цілком можливо, тому що 20 секунд – це не той показник, який неможливо перебити. Тому беремо цю ситуацію на контроль.
Гол туру. Андрій Мельник
20 голів за дві гри – це для українського футзалу щось неймовірне. Відверто, в захисті гравці «CLUST-у», МСК «Харків», «ХІТа» та «Рятувальника» грали жахливо, з численними помилками, але ними ще потрібно було скористатися. М’ячі забивалися на всі смаки, і цілком можливо, що інші журналісти чи фахівці футзалу віддадуть перевагу іншим голам, але свій вибір зупинимо на тому, що на 17-й хвилині гри «CLUST» – МСК «Харків» зробив гравець киян Андрій Мельник. Як же все відбувалося?
Прийнявши передачу від Королишина в штрафному майданчику «CLUST-у» метрах в трьох від воріт, Андрій Мельник на ривку втік від Едуарда Нагорного, потім на швидкості залишив поза справами Юрія Сагайдачного та Владислава Сорокіна, що дозволило вийти на вільний простір, і у «CLUST-у» утворився вихід «три в одного». Цим «одним» залишився досвідчений Дмитро Бондар, але йому рух в напрямку Мельника грамотним блоком перерізав Максим Бессалов (от що значить досвід!). Бондар все ж таки намагався завадити Мельнику пробити по воротах метрів з дев’яти, але не встиг. Воротар Дмитро Бутов в воротах мав не кращу позицію, можливо навіть говорити про те, що він «загубив ворота». В підсумку, м’яч влетів до сітки під самою штангою.
За допомогою тієї ж програми цікавим було відхронометрувати, скільки ж часу Андрію Мельнику знадобилося на весь свій маневр, щоб з м’ячем пробігти приблизно 28 метрів. Виявилося, що п’ять секунд – гарна швидкість, враховуючи, що це з м’ячем, і головне, що якісний гол. До речі, пригадалося, що за багаторічне спілкування з багатьма гравцями від декого доводилося чути, що вони мріяли і дуже хотіли б забити такий гол: щоб на швидкості пробігти від один воріт до протилежних і при цьому залишити поза справами всю четвірку суперника.
Ознаки «зіркової хвороби» туру. Андрій Мельник
Якщо в попередній номінації Андрій Мельник відзначився зі знаком «плюс», то в цій, на жаль, зі знаком «мінус». За літо та осінь цього року на адресу гравця «CLUST-у» Андрія Мельника пролунало чимало комплементів і яскравих епітетів. Десь по ділу, десь бажане видавалося за дійсне: він і «головна надія національної збірної», і «зірка, що сходить, українського футзалу», ще багато чого. І, схоже на те, що з цим осипанням вийшло занадто. А, як відомо, що занадто, то не здраво. Саме такі думки приходять після того, що сталося вже після завершення гри «CLUST» – МСК «Харків».
Чи перед цією грою у киян були надто великі сподівання, чи через нічию в них накрилися солідні преміальні, але Андрій Мельник відверто не впорався з емоціями. Ледь пролунав фінальний свисток, як Мельник надмірно активно щось почав доводити арбітру Олександру Білащенку, за що миттєво побачив перед собою жовту карту. Інцидент нібито був вичерпаним, і судді та гравці перемістилися в центр майданчика для рукостискання. Мельник на цю процедуру в своїй команді пішов передостаннім, навіть вже і після представників тренерського штабу. Втім, саме Білащенку Мельник руку демонстративно не потиснув, пройшов повз нього, але, проходячи, щось мабуть таки промовив. І це було таким, що спонукало Білащенка полізти до кишені знову за карткою, але вже не за жовтою, а за червоною!
Що саме сказав Мельник, якщо казав, ми цього ніколи не дізнаємось. Це має бути в протоколі гри і через те, що картка була прямою червоною, вона має стати предметом розгляду КДК УАФ. Зі сторони ж це виглядало так, що дає підстави говорити про те, що Андрія Мельника не оминуло те, що в народі зветься «зірковою хворобою». Чому? Андрій в футболі чимало років, в ДЮФЛ грав за такі команди, як «Арсенал» (Київ), ЦСКА, «Колос» (Ковалівка), кілька сезонів на дорослому рівні грав на першість Київської області за СК «Білгород», і він зі своїм досвідом не міг не розуміти, що після фінального свистка вже нічого не зміниш і нічого арбітрам не доведеш. На виході Мельник просто підвів свою команду, і найближчим часом за діями своїх партнерів буде дивитися через монітор комп’ютера.
Пряма червона, ще й за неспортивну поведінку, це, скоріш за все, дискваліфікація не на одну гру, якщо мінімум, то на дві, і тоді Мельник не зіграє і проти «Сокола», і проти «Урагану».
Скільки конкретно ігор дискваліфікації отримає Андрій Мельник, про це широкий загал вболівальників дізнається вже постфактум, коли ігри відбудуться, бо в нас якось не прийнято оприлюднювати подібну інформацію в ЗМІ. Зрозуміло одне, що в Мельника буде час, щоб переосмислити те, що відбулося. А поки він це буде робити і не грати, у журналістів та фахівців футзалу буде доречною пауза, щоб призупинити осипати футболіста всілякими компліментами та епітетами, які, як бачимо, не сприяють розвиватися йому в правильному напрямку.
Монолог туру. Валерій Директоренко
Продовження теми післяматчевих подій в грі «CLUST» – МСК «Харків» отримало в коментарі головного тренера киян Валерія Директоренка. В нього на їхній перебіг була своя правда, і вона виглядала таким чином:
– Я давно для себе наклав табу на суддівство, але я кажу не про те, що ми втратили очки, а про реально огидне суддівство, дуже низького рівня. Сьогодні я був у жаху, сьогодні це була просто жерсть. Сьогодні це було як в один, так і в інший бік, було просто свавілля. Обурення було з обох боків. Вилучення – я взагалі не розумію, що відбувається. Судді мало того, що по ходу гри незрозуміло що свистіли, так ще й після гри роздають картки наліво і направо. Ефемерно їм там щось чується, нехай там розберуться зі слухом. А якщо вже і щось почулося, то треба розібратися, а потім давати картки. А не роздавати кому завгодно: побачив Мельника – давай Мельнику. Ну, дякуємо. Це жах, я про це не говорив років 15. Попередня гра (не впевнені, але, можливо, тренер мав на увазі гру з «Рятувальником»?) було дуже схоже, і сьогодні. Якщо так буде продовжуватися надалі, я не знаю. За дві гри накипіло. Вилучення – це неподобство.
Залишимо коментар Валерія Директоренка без коментарів, можливо, і він наговорив на якусь гру дискваліфікації. Бо говорити в українському футзалу (це прямий наслідок від того, що ми бачимо і у великому футболі) про суддівство проти вовни не вітається. Вітається тільки по вовні і про перемоги. Мова буде про інше. По мірі того, як чемпіонат набирає оберти, ігри стають все більш запеклими, тим частіше починаємо чути несхвальні відгуки про суддівство від тренерів, яких в нелюбові до АФУ не запідозрити. Тиждень тому в нас була розгорнута відповідь на риторичні питання від головного тренера «In.IT» Андрія Федюка. Зараз не стримував своїх емоцій і думок і Валерій Директоренко.
Знову ж таки, цього дуже небажано, але будемо чекати на продовження? Чи все ж таки всі причетні до справи люди (і мова тут не тільки про гравців і тренерів) зроблять правильні висновки? Бо, от чесно, колупатися у всьому цьому лайні навколо суддівства немає ніякого бажання і натхнення, але, на жаль, доводиться.
Погрози туру. Владислав Лисенко
Заключна номінація буде, щоб трохи розрядити ситуацію і перевести її в іншу площину, але доведеться знову цитувати тренерів команд, і цього разу «розмовляючу голову» «ХІТа» Владислава Лисенка. Ні-ні, після перемоги 8:2 над «Рятувальником» у Лисенка не було підстав говорити про суддівство, бо якщо б були, то був би взагалі треш. Тренер лідера групи «Центр» подумками вже був у грі, яка буде цього тижня. Це гра в Івано-Франківську про лідера групи «Захід» «Урагану», і ще за тиждень до неї Влад Лисенко у м’якій формі висловив таке попередження супернику, яке має елементи скритої погрози.
Якщо до підсумку виступу «Урагану» в елітному раунді Ліги чемпіонів підійти суто математично, то команда Максима Павленка з шістьма очками може претендувати на статус шостої команди Європи. Це після чотирьох клубів, який вийшли до «Фіналу чотирьох», та після тепер вже екс-володаря титулу клубного чемпіону Європи «Барселони», у якої в елітному раунді сім очок. Але в «ХІТі» така висока позиція «Урагану» в Європі не лякає і не обходить, і Владислав Лисенко відверто заявив таке: «Ми їдемо до Івано-Франківська за перемогою. «Урагану» просто в домашніх стінах не буде».
Чи готові гравці «ХІТа» не просто підписатися під такими словами свого тренера, а й втілити їх в життя, про це дізнаємося в найближчий вік-енд за підсумками результатів наступного туру.
Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ
