Кубок України. «Енергія» – «СОКІЛ». Анонс матчу 1/4 фіналу

0
598

П’ятого лютого минулого року після виїзної нічиєї 5:5 проти харківського клубу «Viva Cup» «Сокіл» виборов право зіграти в «Фіналі восьми» Кубку України. Це було одним із пріоритетних завдань нашої команди на сезон, але через відомі події вирішальна стадія кубкового турніру сезону-21/22 не відбулася, а Асоціація футзалу України навіть не встигла провести її жеребкування.

Влітку минулого року, коли в футзальному середовищу обговорювалися різні варіанти відновлення змагань найвищого рівня, була від АФУ ідея якось дограти «Фінал восьми»-21/22, але клуби сприйняли її зі скепсисом і до серйозного її обговорення справа так і не дійшла. Це було цілком логічним, якщо пригадати, що серед тих команд, які пробилися до минулорічного «Фіналу восьми», були такі клуби, як «ДЕ ТРЕЙДИНГ» і «Інтер» (Донецьк). Вони влітку минулого року припинили своє існування, і без порушення спортивного принципу при дограванні ніяк би не обійшлося. Але головним було не стільки це, скільки відсутність якоїсь негайної потреби у визначенні нового володаря Кубку України, адже його останній володар, херсонський «Продексім», до «Фіналу восьми» не пробився. От якби володар Кубку України приймав участь в розіграші якогось єврокубку, як це є у великому футболі, тоді б догравання мало сенс, а так – воно б ставало тільки додатковим навантаженням, в якому, ще раз підкреслимо, було б не все добре зі спортивним принципом.

Серед потенційних минулорічних суперників «Сокола» по «Фіналу восьми» не було львівської «Енергії», яка сенсаційно в 1/8 фіналу за сумою двох матчів поступилася київському аматорському клубу «SKIDKA»: 2:2 в Києві і 1:2 у Львові. Це було тим дивніше, що «Енергія» має репутацію не тільки кубкового бійця, а і кубкового гранда. Достатньо пригадати, що «енергетики» шість разів грали в фінальних матчах Кубку України, в п’яти з них перемогли, і це досягнення, яке найближчим часом не буде перевершене, бо просто немає кому. По три кубкових трофеї вигравали донецький «Шахтар», київський «Інтеркас» та харківський «Локомотив», але ці клуби давно вже стали історією.

«Золоті» кубкові часи «Енергії» припали на початок десятих років, коли вона здобувала Кубок України чотири рази поспіль. Востаннє ж «енергетики» піднімали почесний трофей над головою в сезоні-17/18, коли в Запоріжжі перемогли «Ураган» 5:3. Героями того матчу стали Тарас Кузь та Олег Легендзевич, на рахунку першого хет-трик, у другого – дубль. Окрім них, зараз в «Енергії» є ще кілька гравців з того переможного складу – це Віталій Радевич, Андрій Пітуля та Назарій Войтович. Ну і, звісно, головний тренер Валерій Легчанов, який, до того ж, в якості гравця вигравав Кубок України чотири рази як раз в ті «золоті» кубкові часи. Плюс тріо в складі Михайла Зварича, Андрія Цілика та Мар’яна Пелеха, які того сезону були в «Урагані».

Одна з тих перемог в кубку, в сезоні-12/13, була у «Енергії» над луганською командою «ЛТК», яку на той момент очолював нинішній головний тренер «Сокола» Роман Ковальчик. По тому фіналу є цікавинка, зокрема, що тоді у Романа Миколайовича була молода за складом команда, і в ній були… нинішні «енергетики» Тарас Кузь та Андрій Пітуля. Щодо підсумку, то після нічиєї в основний час 1:1 в овертаймі «Енергія» та «ЛТК» забили один одному по два голи, а в серії пенальті молоді Романа Ковальчика не вистачило впевненості в собі: з чотирьох шестиметрових був реалізований всього один, і Кубок України з Луганська (а саме там тоді проводився «Фінал восьми») поїхав до Львова. Завершуючи екскурс в історію, варто сказати про те, що у Романа Ковальчика були ще два кубкових фінали. В сезоні-06/07 його «ТВД» по пенальті програв «Єнакієвцю», але за рік Роман Ковальчик з «ТВД» взяв у єнакіївського клубу реванш 3:1.

Якщо в «Енергії» є гравці, які щось можуть розповісти своїм партнерам по команді про ті історичні події, то майже всі гравці «Сокола» тоді були дітьми, ну хіба що за виключенням Андрія Хамдамова. Кубкового досвіду у нинішнього складу «Сокола» обмаль, вихід до «Фіналу восьми» минулого року – найбільше досягнення, а досвід ігор, коли все вирішується в одному протистоянні, тепер і зараз, взагалі відсутній, на відміну від «Енергії». Його певною мірою довелося набувати минулого тижня в чвертьфінальних іграх плей-офф чемпіонату, і хоча «Сокіл» двічі поступився «ХІТу», саме такі матчі кожному його учаснику дають розуміння, де його проблемні місця і над чим треба працювати.

Не можна не пригадати, що цього сезону «Сокіл» з «Енергією» грав вже тричі. Двічі це було у Львові, саме на майданчику «Боско-Арени», одного разу в Хмельницькому. В гостях хмельничани обидва рази програли по 0:2, а вдома після 3:1 в першому таймі по перерві не втримали не тільки перемогу, а і нічию, програвши 3:4. Безпосередньо по грі, то всі ці три матчі були рівними, не було домінування якоїсь однієї команди, і вирішальними стали окремі ігрові епізоди. Але по цих іграх важливе інше. Третя з них була аж 20 січня, і з того часу «Сокіл» – це інша команда. Навіть ближче до того, що зовсім інша. Через багато матчів підопічні Романа Ковальчика набули не тільки награності, про яку так часто говорить наш головний тренер, а і впевненості у власних силах, в правильності того шляху, яким йде команда. З січня «Сокіл» однозначно зробив кілька кроків вперед, про що свідчать і впевнений вихід до плей-офф чемпіонату, і той же вихід до «Фіналу восьми» Кубку України, правомірність якого після двоматчевого протистояння з «CLUST-ом», який, до речі, в чемпіонаті двічі переміг «Енергію», не підлягає сумніву.

Хмельницьких вболівальників футзалу може здивувати незвичний час початку нашої гри з «Енергією» – 11.00. Такого раннього початку не було ще в жодній грі поточного сезону. Зазвичай, господарі вирішальної фази в такому форматі ставлять свої матчі на вечірній час, щоб їх могла переглянути більша кількість вболівальників. В стані львівського клубу тут можуть заперечити, мовляв, господар «Фіналу восьми» це його організатор – Асоціація футзалу України, вона так от вирішила, але 200 відсотків гарантія, що без урахування побажання фактичних господарів майданчика тут не обійшлося. Які з цього преференції, про це до гри говорити абсолютно не варто, вони виникнуть тільки після її завершення. От хто ними і скористається, вирішиться тільки на майданчику. Точніше, дуже хотілося, щоб саме так і було. Принаймні, «Сокіл» на це налаштований, але чи буде так з боку усіх, залучених до «Фіналу восьми», тут наша команда гарантовано може відповідати тільки за себе.

Кубок України. «Фінал восьми». 1/4 фіналу
Львів. 27 квітня, четвер. 11.00

«Енергія» (Львів) – «СОКІЛ» (Хмельницький)

Арбітри: Руслан Лутій (Київ), Дмитро Дудка (Обухів), Андрій Кузьмін (Львів)
Хронометрист: Максим Проць (Дрогобич)
Спостерігач арбітражу: Олексій Банасько (Фастів)
Делегат: Володимир Гримайло (Київ)

Трансляція на офіційному сайті СК «СОКІЛ» та на You Tube-каналі Асоціації футзалу України.

В решті пар 1/4 фіналу 27 квітня зустрічаються:

13.30 «Галицька здоба» (Львів) – «Рятувальник» (Ромни)
16.00 «Athletic Futsal» (Дніпро) – «Кардинал-Рівнестандарт» (Рівне)
18.30 «Черкасиобленерго» (Черкаси) – «ХІТ» (Київ)

Прес-служба СК «СОКІЛ»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ