Футзальні змагання в Україні з приходом весни переходять в свою завершальну фазу. В чемпіонаті України з 28 березня почнеться турнір в шістці, а за тиждень до цього в «Фіналі чотирьох» визначиться володар Кубку України. І разом з цим є впевненість в тому, що цікаво буде не тільки від самого футзалу, але і від того, що йому супутнє.
Будь-кому, хто грав в футбол, відома відповідь на таке гумористичне питання: «За що ми любимо футбол?». А лунає вона так: «За те, що після». Що під цим «після» мається на увазі – це натяк на те, що після гри можна відвідати якийсь ганделик, в якому за відповідними напоями можна ретельно проаналізувати футбольні перипетії. При чому, зрозуміло, чим міцнішими будуть ці «відповідні напої», тим глибшим і ретельнішим буде аналіз.
Проте в цьому матеріалі мова про інше «після», яке не менш цікаве – про суддівство та інформаційне висвітлення футзальних подій. Наскільки ж з цим в українському футзалі сумно, але це і не дивно, бо все воно пов’язане – і футзал, і суддівство, і його висвітлення в ЗМІ. Все одне з одним, як пазл, склалося після матчів-відповідей Кубку України, які відбулися минулого тижня.
І тут по-перше, про наш футзал загалом. Чого він вартий, ми мали змогу побачити на початку лютого, коли збірна України зганьбилася в кваліфікації чемпіонату світу 2020 року, посівши в групі останнє місце. Правда, потім вустами, відповідно, тренера та головного тренера збірної України, Валерія Легчанова та Олександра Косенка, нам навішали на вуха локшини, коли розповіли, що «ця збірна ще не показала свій максимум» (Максимум чого? Ганьби?) та «по грі не все так безнадійно, як здається» (вибачте, але воно не здавалося, а відверто лізло в очі).
Щодо рівня кубкових матчів, то він і дійсно був непоганим. Чемпіон України грає внічию з київськими аматорами! Цікаво? Звичайно! Рівень? Він ще той – кубковий, непередбачуваний, в якому слабких суперників не буває! «Енергетичне», класичне дербі! Цікаво? Звичайно! Рівень? Так, але це ж наш рівень. А якщо його розбавити нашим рівнем суддівства, це ж взагалі шедевр! І тут самий час про нього, про суддівство.
Спортивний клуб «Сокіл» на своєму сайті неодноразово виставляв відеоматеріали про відверті, численні суддівські помилки в іграх нашої команди, про які навіть були підстави казати, як про «безсумнівно навмисні». Це – м’яко кажучи, а якщо жорстко – то упереджені. Але, на жаль, всі ці звернення не сприймалися футзальною спільнотою, яка не бачила головного. Ці відеоматеріали були не намаганням «відмазатися» за негативні результати, а спробою привернути увагу до відверто існуючої проблеми – некваліфікованого суддівства. У відповідь «Соколу» іноді наводилися контраргументи: «А ось і в ваші ворота не поставили пенальті, який був!». Так це, як не парадоксально, лише на нашу підтримку аргумент, бо якщо пенальті був, нема питань – ставте!
Біда тих, хто не сприймав «Сокіл» в його намаганні говорити про болючу тему, проста, і її можна назвати, як «це нас не стосується, і нас це не торкнеться». Виявляється, марно. Далі не буде жодних суб’єктивних думок від «Сокола», а будемо лише надавати цитати.
Тож, після вже згадуваного «енергетичного, класичного» мовчати не могли, як не дивно, обидва головних тренера.
Головний тренер «Енергії» Валерій Легчанов: «По першому тайму є деякі питання, але в цілому, хочеться, щоб більше давали грати, а не в обидві сторони… Якийсь злий рок – пенальті, 10-тиметровий».
Головний тренер «Урагану» Максим Павленко: «Нам сьогодні протистояли не тільки команда суперників, але й двоє людей, які бігали з краю по бровках. Рівень їхньої кваліфікації не відповідає чемпіонату України, Кубку України. Це доведено сьогодні їхніми діями. Сподіваюсь, що відповідні органи розберуться, і в майбутньому не буде скандалів, які були сьогодні, тому що це було просто суддівське свавілля, де люди приймали рішення, даючи картки, взагалі колір картки – червона, жовта, де порушення взагалі не вартувало такої уваги. Тому і перший тайм виявився на межі скандалів, приймалися рішення, які не піддавалися логіці».
Тут варто додати, щоб поіменно знати «героїв»: арбітрами були Олексій Фесенко (Харків) та Олександр Плахов (Чернівці), і в наслідок їхніх рішень команда «Ураган» позбавилась можливості задіяти в півфінальному матчі трьох провідних гравців: Андрія Федюка, Руслана Шеремету та Данііла Абакшина, які у Львові отримали по жовтій картці, що стали у них в кубковому турнірі другими – а це дискваліфікація на один матч.
До речі, в тему «Урагану», який в цьому чемпіонаті опосередковано постраждав від двох фактів, які залишилися без уваги Комітету арбітрів АФУ, про які офіційний сайт «Сокола» повідомляв в своєму матеріалі «Об’єктивно про суб’єктивне «безсумнівно навмисне»». Нагадаємо про них. В грі проти «ХІТа» гравець «Продексіма» Ігор Корсун отримав жовту картку, яка мала всі ознаки «безсумнівно навмисної». В АФУ на неї не відреагували, Корсун пропустив одну гру в Одесі, а потім в грі проти «Урагану» Корсун забив один з м’ячів у ворота франківців. Сайт СК «Сокіл» також звернув увагу на жовту картку гравця «ІнБева» Дмитра Вакули, яка також мала всі ознаки «безсумнівно навмисної», але і на неї з боку АФУ була тиша. Але, пропустивши одну гру, Вакула в грі проти «Урагану» розпочав комбінацію, з якої у ворота франківців був забитий перший гол.
В суботу, 7 березня, і в Сумах відбулася гра, в якій одна зі сторін змушена була казати про суддівство. Цитуємо головного тренера «Food centre/СумДУ» Івана Скіцка: «Суддівство – це взагалі така болюча тема для мене. Я би взяв, нарізав наші три гри з «ХІТом». Ми розуміємо, що «ХІТ» сильніший, але, ладно, симпатії в Києві – ми це розуміємо. Але приїхати сюди… Де треба, судді нас зразу на 4-х секундах ловлять, там аути не бачать, там штрафний. Розумієте, це не те, що в них кваліфікація, це все робиться свідомо. Це все свідомо, і я особливо цьому, з Кривого Рогу, я йому не вірю. Я за ним слідкую вже третій рік, коли ми ще грали з «Візою-Вторма» та з «АРПИ». Ми грали важливі ігри, і він чудив. Я йому не вірю, це чесно. Він ще такий молодий, а дозволяє собі робити такі речі. Це не тільки я все це бачу, ми всі бачимо, люди бачать. Перший арбітр ФІФА не бере на себе відповідальність, і все бачить. Третій суддя підказує, що немає кутового – вже йому допомагає. Рахунок вже 3:1, 4:1 – та відпустіть вже, дограємо гру! Ні, все контролюється. Це на їхній совісті, хай розбирається суддівський корпус».
Додамо, що в головних ролях «молодий з Кривого Рогу» – це Микола Нечипуренко, а «арбітр ФІФА» – Денис Куций.
Можливо, хтось скаже, що це, мабуть, 7 березня зірки на небі для арбітрів не так зійшлися, що їм потім на горіхи дісталося від головних тренерів. Але тут варто знову процитувати Валерія Легчанова, який є не тільки головним тренером «Енергії», але і тренером збірної України. Тобто, його думка апріорі ну аж ніяк не може бути заангажованою. Ось цитата керманича «енергетиків» після гри в Одесі: «По певним питанням є не просто питання. Це – плачевний стан, напевне, всього українського футзалу. Потім чемпіон їздить на Лігу чемпіонів, і, я про це колись говорив, і збірна їздить, і ми дивуємося, чому суддя не дає фоли. А на тому рівні ніхто тобі за просто так не дає. Треба шукати динаміку, не зупинятися. Одному арбітру я руку не потиснув, але це емоції. Але треба свистіти те, що є реально, а не придумувати нічого. Чомусь так відбувається, і із нічого ці емоції непотрібні. Епізоди із дев’яностих тире двохтисячних років, коли не просто домашнє суддівство, а до сміху доходить».
Додамо, на тій грі «Енергії» з «Епіцентром К Авангард» працювали арбітри Олексій Фесенко та Олександр Єлшанський.
Тут дивне ще й таке. Той рівень арбітражу, який обурив Івана Скіцка, Валерія Легчанова та Максима Павленка, був продемонстрований рівно за тиждень після того, як Комітету арбітражу АФУ… провів навчально-тренувальний збір арбітрів Екстра-ліги. На ньому «провели аналіз суперечливих ігрових моментів, які впродовж попередньої частини сезону відбулися у матчах Екстра-ліги, а також поєдинках елітного та основного раундів кваліфікації до чемпіонату світу». Виходить, або не ті суперечливі моменти переглядали, або наші арбітри живуть за принципом «ви нас вчіть, а нам своє робить». Точніше, відпрацьовувати.
«Сокіл», «Food centre/СумДУ», «Ураган», «Енергія»… Who is the next? Хто там ще думає, що його «це не стосується і не торкнеться»? Якщо такі є, які ж вони наївні. Знову згадаємо, що невдовзі розпочинається все вирішальне в сезоні, а це значить, що арбітрам буде, де розгулятися. Чого далеко ходити, пригадайте минулий чемпіонат, і фантомний гол у київській грі «ХІТа» та «Продексіма», який побачив лише один арбітр Подворний. Якщо покопатися, то можна буде і ще знайти багато чого з ознаками «безсумнівно навмисного». Це – м’яко кажучи, а якщо жорстко – то з ознаками упередженого.
А тепер час ще про «третє», про висвітлення футзалу в ЗМІ. В квітні 2019 року нові власники Sport.ua для себе вирішили, що попри розуміння, що сайт є провідним в України в висвітлені футзалу, сам футзал їм не цікавий. Але на диво, за півроку саме Sport.ua став інформаційним партнером Асоціації футзалу України. Ну, добре, став і став, аби на користь футзалу. Але зайдіть на футзальну сторінку цього сайту, і переконайтеся, що остання новина на ній датована 13-го лютого. Виходить, майже місяць, якщо відштовхуватися від цього «інформаційного спонсора», наш футзал був мертвим. Не було в ньому ані запеклих ігор чемпіонату, ані кубкових баталій.
Реально якусь інформацію зараз можна черпати з двох ресурсів. Один офіційний – це сайт Асоціації футзалу України, і один неофіційний, який має назву «Футзал України». Не тема цього матеріалу концепції цих ресурсів, які звичайно мають свої сторінки в фейсбуці. Але при підготовці цієї конкретної статті всі коментарі в відеоверсії доводилося брати не з сайту АФУ або її фейсбучної сторінки, які за логікою і мали б бути першоджерелом, а з фейсбучної сторінки «Футзалу України». Ще раз: на неофіційному ресурсі інформація з’являється раніше, ніж на офіційному! На якому, до речі, на середу, 11 березня, тобто, через 4 доби після кубкових матчів, що відбулися, про них немає нічого! Ані відео, ані коментарів. Проте вони є на фейсбучній сторінці «Футзалу України». Логічне питання, хто ж злив відео неофіційному ресурсу, і чи логічний такий підхід у появі інформації?
Підсумовуючи, загалом же, як казав Валерій Легчанов, до сміху доходить, але, вибачте, це той випадок, коли не смішно. І з нашим футзалом, і з його суддівством та висвітленням.
Прес-служба СК «Сокіл»
