Субота, 15 червня, мала всі підстави стати заключним днем футзального сезону-23/24 в Україні, і чому б про це не говорити після подій, які відбулися в Києві та Івано-Франківську 8-9 червня, коли «ХІТ» та «Ураган» нехай і з нервами, з певною долею везіння, іноді навіть фарту, який зазвичай приходить до того, хто майстерніший, залишили відповідно «Енергії» та «SkyUp Futsal» примарні надії на те, що медальні серії можуть стати затяжними. При 2:0 в кожній з серій ще й не треба забувати про стосунки команд в регулярному чемпіонаті, в якому «ХІТ» та «Ураган» здобули по три перемоги над своїми опонентами по медальним серіям. От і виходить, що при п’яти перемогах в п’яти іграх чи варто було очікувати, що у «Енергії» чи «SkyUp Futsal» раптом щось в середині перемкнеться, і вони, вже не маючи права на помилку, будуть в змозі виграти тричі поспіль. В попередньому дописі тижневої давнини вже відмічалося, що в чемпіонаті України випадків, коли команди вилазили з 0:2, на пам’яті автора цих рядків практично один, тому у нього перед початком суботніх ігор у Львові і Києві щодо шансів господарів майданчика не було ніяких ілюзій.
Процес підтвердження правильності цієї тези у Львові розпочався доволі швидко – на 3-й хвилині після голу головою Євгенія Жука. Краща готовність «ХІТа» до вирішального матчу була очевидною, його гравці були більше сконцентровані на грі, і до перерви довели свою перевагу до трьох м’ячів. В другому таймі Валерій Легчанов перейшов на гру з п’ятим, яка після двох помилок львів’ян призвела до голу в порожні Олександра Педяша та вилучення Андрія Цілика. І хоча киянам більшість реалізувати не вдалося, з кожною хвилиною гра невблаганно котилася до логічного завершення, яким були третя поразка «Енергія» та чемпіонство «ХІТа», крапку в тріумфальному сезоні якого ще одним влучанням у беззахисні ворота господарів поставив Олександр Педяш – 5:0.
В Києві підопічні Тараса Шпички завзято розпочали гру, і, враховуючи наявність у воротах «Урагану» номінально третього голкіпера Тараса Левандівського, а у самих «авіаторів» повернення в рамку Іллі Бакінського, в стартові хвилини були підстави очікувати, що третя гра в цій серії може бути не останньою. Микиті Тменову вдалося відкрити рахунок, і дуже важливим було б його зафіксувати, але за лічені секунди Михайло Грицина поновив рівновагу. Втім, «SkyUp Futsal» продовжував контролювати гру і після стандарту, удару Романа Бакума та рикошету вдруге вийшов вперед. При рахунку 2:1 для команди Тараса Шпички надважливим було втримати цю перевагу хоча б до перерви, але заключні хвилини першого тайму, як згодом з’ясувалося, стали ключовими в цій грі – «Ураган» двома голами перевернув ситуацію на свою користь. Від своєї переваги франківці в другому таймі вибудовували гру, тим більше що в воротах у них був вже Юрій Савенко. Четвертий та п’ятий голи «Урагану» ще задовго до сирени закрили гру, а м’яч Юрія Щериці на 40-й хвилині увійшов до історії тим, що став останнім в футзальному сезоні-23/24.
Всього дві гри, але в них було чимало цікавого, що варто відзначити в нашій добірці фішок, які або були в центрі уваги, або, навпаки, могли пройти повз увагу вболівальників. Деякі з них, враховуючи те, що сезон добіг свого завершення, стали підсумковими, деякі – стосуються безпосередньо заключних матчів в «золотій» та «бронзовій» серіях.
Кожній свашці по ковбасці. Підсумкові місця команд
Чисто формально обов’язково потрібно зафіксувати місця, які посіли не тільки учасники заключної фази плей-офф, а й решта команд Екстраліги, і вони визначилися таким чином:
1. «ХІТ» (Київ)
2. «Енергія» (Львів)
3. «Ураган» (Івано-Франківськ)
4. «SkyUp Futsal» (Київ)
5. «Aurora Team» (Київ)
6. «Сокіл» (Хмельницький)
7. МСК «Харків» (Харків)
8. «Кардинал-Рівне» (Рівне)
9. «in.IT» (Львів)
10. «Рятувальник» (Ромни)
Чемпіонська хода «ХІТа»: сьома, шоста, п’ята…
Після переможного для «ХІТа» завершення сезону цікавим стало спостереження щодо того, яким шляхом команда Олега Лук’яненка прийшла в плей-офф до свого тріумфу, і щоб зрозуміти його особливість, треба повернутися до подій в регулярному чемпіонаті.
Звертаємо увагу на кількість втрачених «ХІТом» очок. Команда в регулярці провела 27 матчів, здобувши в них 67 очок, відповідно втратила вона їх 14. З ким підопічні Олега Лук’яненка очок недорахувалися? П’ять очок з «Соколом» – нічия і поразка, п’ять очок з «Ураганом – нічия і поразка, та чотири очки з «Aurora Team» – дві нічиї. Тобто, виключно з командами, які в регулярному чемпіонаті посіли місця в чільній четвірці.
А тепер повертаємося до суперників «ХІТа» в плей-офф – МСК «Харків», «SkyUp Futsal», «Енергія». Відповідно сьома, шоста та п’ята команди регулярного чемпіонату, в якому вони в іграх з чемпіоном України не спромоглися взяти бодай одне очко. Та про такий шлях до «золота» Сухов, Журба, Жук та інші гравці «ХІТа» могли тільки мріяти перед початком сезону!!!
Скільки б в «ХІТі» не розказували, що в плей-офф слабких суперників не буває, але факт залишається фактом – весь плей-офф для столичної команди склався з суперників не з чільної четвірки, і хоча, дійсно, в плей-офф слабких суперників не буває, але бувають зручні. Такими в регулярці і були МСК «Харків», «SkyUp Futsal» з «Енергією», у яких «ХІТ» виграв дев’ять матчів з загальним рахунком 48:11. Звісно, що акцент на суперниках це не спроба якось дорікнути чи принизити досягнення тепер вже дворазових чемпіонів України, стверджувати, що «цар-то не справжній». Те, що «Сокіл» та «Ураган» повіддавали свої місця відповідно в півфіналі та фіналі «Енергії», а «Aurora Team» виявилася неготовою до суперництва зі «SkyUp Futsal», це взагалі не проблема «ХІТа», а цих трьох команд. Це лише констатація цікавого факту, а «ХІТ» зробив те, що і мав робити, обігравши три команди з другої четвірки регулярного чемпіонату стільки, скільки для чемпіонства і було потрібним – вісім разів у восьми іграх, а те, що декого з них не в основний час, це вже деталі.
Друге чемпіонство «ХІТа» поспіль
Як відомо, «ХІТ» вдруге в своїй історії виграв чемпіонат України, і зробив це вдруге поспіль. Чи далі буде для столичної команди, побачимо за рік, поки ж можемо констатувати, що факт перемоги саме двічі поспіль в чемпіонатах України зафіксований в шостий раз, і раніше таке вдавалося «Локомотиву» (Одеса), «Інтеркасу» (Київ), МФК «Шахтар» (Донецьк), «Тайму» (Львів), «Локомотиву» (Харків) та «Продексіму» (Херсон).
Додамо, що обом «Локомотивам», «Шахтарю» та «Продексіму» вдалося досягнути трьох чемпіонств поспіль. «Продексім» є єдиною командою, яка перемагала в чемпіонатах України чотири рази саме поспіль – з сезону-16/17 по сезон-19/20. Найбільше перемог в чемпіонатах України залишається у донецького «Шахтаря» – п’ять, а найближчою до нього з трьома чемпіонствами із існуючих команд є львівська «Енергія».
«Енергія» з сьомим сріблом
Після розбору ситуації з переможцями чемпіонатів потрібно віддати належне і срібному призеру «Енергії». Львів’яни і так були попереду усіх за кількістю здобутих срібних медалей, так після поразки від «ХІТа» збільшили кількість срібла в своєму клубному музеї до сьомого, а загалом «Енергія» 13 разів була в призерах: 3 «золота», 7 «срібла» та 3 «бронзи».
Напевне, львів’янам і так не дуже радісно після поразки в фіналі плей-офф, хоча, давайте об’єктивно, на чемпіона «Енергія» аж ніяк цього сезону не тягнула. Суму «енергетикам» може додати і такий ще факт. Програний фінал плей-офф – це третій такий результат після чемпіонства «Енергії» в сезоні-15/16. Востаннє ж «леви» в фіналі плей-офф перемагали 20 травня 2017 року, коли виграли у «Продексіма» 3:1. Далі на цій стадії плей-офф були лише поразки – два рази по три від «Продексіма», і от тепер три від «ХІТа».
Повернення тижня. Ігор Корсун
Більше місця знаходився поза грою капітан «Урагану» Ігор Корсун, і якщо в цій якості його в команді можна замінити, то компенсувати його відсутність на майданчику не вдалося навіть Максиму Павленку, тепер вже колишньому головного тренера франківського клубу. В футзальному середовищі, і особливо серед фанатів «Урагану» вельми поширеною думкою було те, що якщо б Ігор Корсун не був травмованим, то доля півфінальної серії «Ураган» – «Енергія» була б іншою. Думка суперечлива, яка ніколи не буде мати ані свого підтвердження, ані спростування, адже футзал не має умовного способу. Так, Ігор Корсун це вагома і важлива фігура на майданчику, але команда з чемпіонськими амбіціями не може настільки сильно залежати від одного гравця, і значить, в її функціонуванні були допущені прорахунки.
Примітною подією гри в Києві стало повернення Ігоря Корсуна на майданчик, для багатьох неочікуване, бо ми вже якось і звикли бачити «Ураган» без цього гравця. До цього треба додати, що саме в день гри Ігор Корсун святкував свій 31-й день народження. Протягом гри очевидним було те, що Ігор знаходиться не в оптимальних кондиціях, тому Юрій Іванишин використовував його дозовано, але не можна виключати, що з боку в.о. головного тренера «Урагану» це був і психологічний хід – сам факт присутності Корсуна разом з командою додавав їй впевненості. Вона і стала вирішальною в вирішальній грі за «бронзу», а Ігор Корсун 15 червня отримав подвійне свято.
Гра тижня. «Енергія» – «ХІТ»
З одного боку гра, в якій визначився чемпіон країни, з іншого – гра, яка назвала бронзового призера. У якої з них більше підстав вважатися «грою тижня»? Звісно ж, що у першої, і хоча гра у Львові не потішила неймовірною інтригою, скоріше навпаки – в ній вона прожила нетривалий час, але все ж таки, гра за чемпіонство є гра за чемпіонство.
Все зі стартових хвилин в ній було звичним. У воротах Назарій Войтович та Олександр Сухов, звичні стартові четвірки. «Енергетики» нібито і проявили велике бажання одразу взяти гру під свій контроль, але це прагнення розійшлося з реальністю. В наших дописах, в яких йшла мова про плей-офф, неодноразово робився наголос на тому, що в плей-офф вагомий внесок в перемогу, а часом і вирішальний, роблять воротарі. Гра у Львові ще одне цьому підтвердження.
На 3-й хвилині гри Олександр Сухов ідеальним вкиданням на Євгенія Жука (м’яч летів на такій висоті, що до нього не дістався Ігор Марциняк) став автором гольової передачі, і це все застукало зненацька Назарія Войтовича. Коли ж на 8-й хвилині Войтович відверто пропустив м’яч, який він мав відбивати, а потім запитально подивився в бік Валерія Легчанова, це виглядало, що він не «влучив» в гру і благає про заміну. Головний тренер «Енергії» в ній не відмовив, і у ворота львів’ян вийшов Володимир Кардаш.
Лише на 15-й хвилині «Енергія», набагато більше володіючи м’ячем, створила момент, схожий на гольовий, але Олег Легендзевич не влучив у ворота. Поки і надалі львів’яни грали в моменти, «ХІТ» грав в голи, і на 17-й хвилині кияни забили втретє, реалізувавши один зі своїх рідких стандартів. В попередніх іграх «Енергії» Валерій Легчанов ніколи не дотягував до такої відчутної негативної різниці, в цій же грі перейшов на гру з п’ятим тільки по перерві. Як з’ясувалося, це було запізно, та й «енергетики» були не в тому стані, щоб щось змінити. Згодом дві помилки, і спочатку Олександр Педяш вразив порожні ворота, а за три хвилини ще один удар по «Енергії» у вигляді вилучення Андрія Цілика. Черговим голом у ворота львів’ян воно не стало, але час вже працював виключно на одну команду. Валерій Легчанов ще продовжував шукати якісь варіанти, п’ятим виходили Олег Легендзевич та Мар’ян Пелех, але все це більше виглядало такою собі «імітацією бурхливої діяльності», коли твій човен стрімко несеться у вирву. Ще один гол Олександра Педяша був таким собі контрольним пострілом, після чого на лаві запасних «ХІТа» почалося святкування.
Все в цій фінальній серії завершилося абсолютно логічно. «ХІТ» в сезоні виграв у «Енергії» шість матчів з шести, а щодо «Енергії», то вона і так перевершила себе, це якщо пригадувати як команда пробивалася до фіналу. Тому все по-чесному.
Розгром тижня. У Львові
По грі у Львові є ще кілька фішок, і перша з них підсумкова по сезону про розгроми – це перемоги з різницею в п’ять і більше м’ячів. Востаннє така звитяга фіксувалася на стадії чвертьфіналів, коли «ХІТ» та «Ураган» в других іграх відчутно так проїхалися відповідно по МСК «Харків» та «Кардиналу-Рівне», і тоді було висловлено побажання, щоб після півфінальних ігор ми до цієї теми в наших дописах не поверталися. Так воно після півфіналів і сталося, але треба було побажати, щоб взагалі не поверталися, бо результат третьої фінальної гри таки змусив повернутися до розгромів, та й загалом закрити по ній остаточну статистику.
Тож, «ХІТ» в суботу розбив «Енергію» з рахунком 5:0, і ця перемога для киян стала восьмою з великим рахунком. Більше тільки у «Урагану» – 12. В той же час, «Енергія» протягом сезону кілька разів програвала в чотири м’ячі, а от в п’ять програла вперше, і треба ж такому було статися, що в заключній, найголовнішій грі сезону. Рекордсменом же за поразками з великим рахунком став МСК «Харків» – 8 разів. Не набагато від харків’ян відстав «Кардинал-Рівне» – 6 розгромних поразок.
Загалом же, розгроми фіксувалися 30 разів, і це в 159-ти іграх, які були зіграні в чемпіонаті в сезоні-23/24. Це 18,87 відсотків.
Дежавю тижня. Плюс п’ять «ХІТа»
По цій же грі ще одна невеличка ремарка, яку просто неможливо не зробити. Пам’ятаєте минулорічну півфінальну серію між «ХІТом» та «Енергією», яка тривала п’ять ігор? Остання гра в ній була в Києві і завершилася (доволі несподівано) переконливою перемогою «ХІТа» 7:2. Це при тому, що в четвертій грі «енергетики» не залишили майбутнім чемпіонам України жодних шансів, вигравши 7:3.
І от знову – гра, яка в серії між командами Олега Лук’яненка та Валерія Легчанова стала останньою в їхньому протистоянні, а на табло після фінальної сирени дві цифри, між якими різниця в п’ять м’ячів. Щось якось «Енергії» не даються отакі от вирішальні ігри проти «ХІТа»…
Гол тижня. Микита Тменов
13 м’ячів були забиті в двох суботніх іграх – ще одне підтвердження того, що цьогорічний плей-офф не був скупим на голи. Вашій увазі один з них, який одразу припав до душі через дії гравця «SkyUp Futsal» Микити Тменова при виконанні штрафного удару на 5-й хвилині гри.
Це було перше порушення з боку «Урагану», і підопічні Тараса Шпички одразу ж суперника покарали за нього забитим м’ячем. Удар безпосередньо з точки порушення виконував Бруно Сантос, але це була націлена передача на Микиту Тменова, який майстерно звільнився від уваги Артема Фаренюка, підлаштувався під м’яч і в один дотик переправив його до сітки над Тарасом Левандівським (ВІДЕО).
Що підкупило в діях капітана «SkyUp Futsal», це те, що своє підправлення він зробив не правою ногою, що було б логічним, а зовнішнім боком стопи лівої ноги. Вийшло дуже ефектно, так, як це часто густо можна бачити в хокейних матчах, коли гравцям вдається так підправити шайбу після дальнього кидка, що вона або знизу летить над воротарем, або навпаки, з висоти після перетину з ключкою різко падає вниз, і воротарі вже нічого не встигають вдіяти.
Дабл-пенальті тижня. Ілля Приходько
Одним із важливих моментів гри в Києві був епізод, який відбувся на 18-й хвилині. Воротар «SkyUp Futsal» Ілля Бакінський за межами штрафного майданичка в боротьбі за м’яч врізався в Михайла Грицину. Залізний фол, враховуючи, що Бакінський вже не міг грати руками, і тому просто врізався в суперника. Вибір Юрія Іванишина був абсолютно неочікуваним: на майданчику чимало досвідчених гравців, рахунок на табло 2:1 і не на користь «Урагану», а тренер відправив на виконання дабл-пенальті наймолодшого гравця команди – Іллю Приходько. Якби це були заключні хвилин гри, і рахунок був однозначним на чиюсь користь, то такий вибір можна було б зрозуміти. Завдання ж Приходька ускладнювалося ще й тим, що це був не класичний дабл-пенальті з 10-тиметрової позначки, а з відстані ближчої, але під кутом до воріт.
Який удар з тієї точки читався, хіба що спроба обвідним ударом вразити дальній верхній кут воріт. Можливо, про це думав і голкіпер «SkyUp Futsal», але Ілля Приходько вчинив по-простому: пробив низом і поміж ніг Бакінському (ВІДЕО).
Цей гол став першим для 16-тирічного гравця на рівні Екстраліги. Він назавжди залишиться в пам’яті гравця, і цього голу не було б, якби не рішення Юрія Іванишина. Навряд чи при його прийнятті він керувався якимись мотивами на кшталт благодійності, рахунок цьому не сприяв. Але тренер довірив зробити удар наймолодшому гравцеві, і цей вибір виявився правильним.
Є тільки одне питання: якби головним тренером «Урагану» залишався Максим Павленко, чи він в такий відповідальний момент гри відправив на дабл-пенальті Приходька?
І якщо виникла нагода, то до підсумкової статистики по 10-тиметровим. Це був 18-й дабл-пенальті в сезоні, і попередній, як ми пам’ятаємо, не реалізував Михайло Грицина в другій півфінальній грі між «Ураганом» та «Енергією». Безпосередньо для франківського клубу це був четвертий 10-тиметровий, призначений на їхню користь, але реалізований лише перший. Раніше з 10-ти метрів не забивали Назар Швед, Петро Шотурма і Михайло Грицина.
З іншого боку, «SkyUp Futsal» став рекордсменом сезону за кількістю дабл-пенальті, призначених у його ворота – таких випадків було шість. Чотири рази воротарі «авіаторів» проти ударів суперників були безсилими, одного разу Володимир Удовиченко все ж таки виручив свою команду, коли парирував удар Юрія Сагайдачного. Ще одного разу інший гравець «Aurora Team» Ростислав Семенченко пробив в штангу.
З 18-ти дабл-пенальті маємо реалізованих вісім, і це 44,44 відсотки.
Вилучення тижня. Андрій Цілик
Чимало негараздів у львівської «Енергії» було в грі проти «ХІТа», і один з них стався на 26-й хвилині гри, коли підопічні Валерія Легчанова за рахунку 0:4 відчайдушно прагнули зачепитися за результат, граючи за п’ятим польовим гравцем, функції якого виконував Андрій Цілик. Затяжна перепасовка на половині «ХІТа» завершилася тим, що Мар’ян Пелех зробив передачу Олегу Легендзевичу, і той намагався наблизитися до воріт. Ззаду його атакував Даниіл Абакшин, на думку арбітрів, хоча Легендзевич і опинився на паркеті, але гравець «ХІТа» правила не порушив. Коли ж Абакшин побіг до протилежних воріт, які були без воротаря, Андрій Цілик руками притримав Даниіла, і він впав на паркет (ВІДЕО). Те, що це порушення, сумнівів ніяких, і арбітри, зробивши паузу та порадившись між собою, винесли Цілику за нього дуже суворе покарання – пряма червона картка.
Як ми побачили далі, більшість «ХІТ» не використав, але йому це й не дуже було потрібним, адже рахунок і так був 4:0. Для Цілика ж чемпіонат України завершився раніше за його партнерів, і вже зараз можна сказати, що й наступний чемпіонат почнеться для Андрія пізніше. Такі червоні картки не згорають, і Цілику в новому сезоні доведеться пропустити першу офіційну гру «Енергії» або іншої команди, якщо він в міжсезоння змінить клуб.
Червона картка Андрія Цілика стала ювілейною, 20-ю в Екстралізі в сезоні-23/24. Рівно чверть з них, п’ять, була пред’явлена гравцям «Енергії». По три рази вилучалися гравці МСК «Харків» та «SkyUp Futsal», а індивідуально – по два рази перед собою бачили картку червоного кольору Тарас Кузь, Євген Сірий та Бахман Фаталієв.
Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ
Фото ФБ
