Одразу ж перепрошуємо за таке порівняння, але трохи кастрованим вийшов перший тур четвертого етапу, або загалом 21-го туру, чемпіонату України, в якому з п’яти ігор відбулося лише три. Команди Екстра-ліги, наслідуючи приклад МСК «Харків», який одним махом в період 3-7 грудня зіграв одразу три гри, дві виїзні в Рівному та Львові і одну «домашню» також у Львові, стали і собі вишукувати логістичні варіанти, як би мінімізувати фінансові витрати. Як результат, інші дві гри з цього туру відбудуться в березні, коли нас очікують спарені матчі «Кардинала-Рівнестандарт» в Сумах і «Рятувальника» у Львові. І одразу запевнимо, що і далі буде.
В тих же іграх, які відбулися минулої суботи, в Черкасах «Черкасиобленерго» та «in.IT», четверті команди обох груп, проводили гру, в якій обом потрібно було вкрай перемагати, щоб зміцнити свої позиції в боротьбі за плей-офф. Але, як воно частіше і буває в таких випадках, суперники розійшлися нічиєю, а конкретно 2:2, яка за великим рахунком навряд чи задовольнила обидві сторони. Майже та ж сама історія з нічиєю 1:1 в Києві між «ХІТом» та «Ураганом». Майже, тому що для команд Олега Лук’яненка та Максима Павленка з оформленням де-юре перших місць в своїх групах ще потрібно трохи зачекати, але де-факто всі вже зрозуміли, що вони від них нікуди не подінуться. Втім, хіба обидва тренера відмовилися б від перемоги в такій принциповій грі, хоча після неї представники і «ХІТа», і «Урагану» одностайно визнали закономірність нічийного результату. Такої одностайності не було у головних тренерів іншої київської гри, між «CLUST-ом» та «Соколом», в якій господарі перемогли 5:4.
Коли в огляді чотири чи п’ять ігор, то, як правило, проблем, щоб обрати нашу традиційну десятку фішок ігрового тижня, які або були в центрі уваги, або, навпаки, могли пройти повз увагу вболівальників, не виникає. Зараз же ігор всього три, тому довелося піднапружитися, що, однак, не завадило впоратися з завданням. Тож, вперед!
Подія туру. «Повернення» вболівальників на футзал!
Ні-ні, офіційно про це ще не оголошено, але десь по-тихому, напівофіційно, клуби вже можуть запускати вболівальників на власний розсуд. Коли з цим минулого року було суворо, заборону на ігри з вболівальниками проігнорував «Кардинал-Рівнестандарт», за що отримав… Та нічого, власне, не отримав. В суботу в Києві було одразу дві гри, і якщо в СК НПУ було приблизно до тридцяти глядачів, то СК ЦСК в трьох кутах майданчика був аншлаг. Як-то кажуть, яблуку не було де впасти, і щоб не заважати один одному, по перерві деякі вболівальники навіть зручно розмістилися на сидіннях, які розташовані зліва від трансляційних камер.
До речі, про них. Зрозуміло, що вболівальник намагалися утиснутися так, щоб не потрапляти в трансляційну камеру, щоб створити ілюзію проведення гри без глядачів. Але її хіба проведеш? Хоча, якщо згадати інші спорткомплекси, де граються матчі Екстра-ліги, спокійно, так, щоб вболівальники не потрапили в трансляцію, можна запускати їх в Сумах, в Івано-Франківську і в Києві, в СК НПУ. Це так взагалі з аншлагом, бо там вболівальників можна буде тільки почути. Ну, і потрохи в усіх інших містах: де в кутах, де під камерами – це заздалегідь треба переглянути.
Той аншлаг по кутах в СК ЦСК відбувався на очах не тільки делегата матчу, але й керівництва АФУ. Чи дає воно добро на ігри з вболівальниками в подальшому, подивимося на реакцію АФУ на аншлаг в СК ЦСК, хоча є впевненість, що ніякої її не буде. Залишається тільки порадіти за футзальних вболівальників: для їхньої любові до гри «5 на 5» немає ніяких перешкод. Чи це було викликано лише афішою гри – «ХІТ» проти «Урагану»?
Гра туру. «ХІТ» – «Ураган»
Вона і дійсно була привабливою, хоча відсутність повноцінної турнірної складової (обидві команди в лічених кроках від перших місць в своїх групах за підсумком регулярного чемпіонату) говорила про те, що можуть бути варіанти з тими завданнями, які будуть ставити Олег Лук’яненко та Максим Павленко.
Щодо конкретно номінації «гра туру», то безперечно гра між «ХІТом» та «Ураганом» була в пріоритеті, але чи виправдала вона всі сподівання? Звісно, тут можна пригадати вислів про те, що «ваші сподівання це ваші проблеми», і якщо з цим у вас не гаразд, то футболісти не при справах. Вони, як ті піаністи з німого кіно, які грають, як вміють. Що ж ми побачили у виконанні лідерів вітчизняного футзалу? За великим рахунком, небагато, і це можна перелічити двома абзацами, по одному про кожний тайм.
В першому було багато інтенсиву, який був обмежений від одного штрафного майданчика до протилежного. Дійсно гольових моментів було всього шість. У франківців двічі міг відзначитися Моспан, по разу Швед (тут відмітимо домашню заготовку зі стартовим розіграшем м’яча) та Фаренюк. У всіх цих епізодах відмінно зіграв Сухов. У киян був промах Жука з вбивчої позиції і момент у Педяша – надійно зіграв Савенко. От і весь абзац про перший тайм.
По другому трохи більше, але не набагато. До того, як був відкритий рахунок, у «Урагану» момент Шведа-Корсуна, який завершився промахом, та самого Шведа, коли надійно зіграв Сухов. У «ХІТа» знову ж таки два. Ліфер не зміг переграти Савенка. Плюс супермомент Педяша, який неймовірним чином зміг нейтралізувати Савенко. На 34-й хвилині нарешті стався перший гол, за який Сірий має подякувати асистенту… Фаренюку, який не зміг приборкати нескладну передачу. Кияни не встигли особливо порадіти, як відзначився Шотурма. За рахунку 1:1 суперники ще обмінялися моментами Літвінова (поперечина) та Миколи Грицини (господарів виручив Сухов), на тому й розійшлися.
Хтось скаже, хіба цього замало? Ну, це вже як кому подобається, і у кого були які очікування. Загалом же для обох команд видалася прохідна гра, а на чию користь нічия? Скоріше, «Урагану»: Максим Павленко вирішив пограти в три четвірки і мав можливість зайвий раз всіх переглянути в серйозній справі. Його візаві, Олег Лук’яненко, заради перемоги кинув все, що було на день гри в його розпорядженні, і з’ясувалося, що додати можна ще за рахунок Журби, креативності якого киянам в атаках не вистачало.
Що ще можна додати про цю гру? В ній арбітри показали чотири жовті картки, по дві кожній команді, хоча можна було б і більше. Літвінов міг би бути з жовтою за те, як він прийняв Моспана, та й Школьний був близько від жовтої. У гостей на межі червоної був Абакшин: саме він спровокував той момент, після якого жовту отримав Завертаний. У Абакшина ж вже була жовта, і арбітрам нічого не залишалося як зробити вигляд, що вони провокації Абакшина не помітили.
Герої туру. Євген Сірий та Петро Шотурма
Яка гра, такі в неї і герої. Саме ці два гравці своїми індивідуальними діями позбавили «гру туру» нульового результату. Серед конкурентів розглядалися Олександр Сухов та Юрій Савенко, але вони все ж таки по разу програли дуелі своїм суперниками. Але загалом воротарі дуже якісно виконали свою роботу, в чому можна переконатися, якщо ще раз перечитати те, про що було в номінації «гра туру».
Голи туру. Ростислав Семенченко та Сергій Шевченко
В трьох іграх було забито 15 м’ячів, і левова частка з них в грі «CLUST-у» і «Сокола». Голи з ігор в Черкасах і з «гри туру» відверто не тягнуть на лауреата в цій номінації, тому вся увага на голи, забиті в СК НПУ. Вони теж не були шедевральними або якимись небачуваними. Вибір звузився до двох голів: Ростислава Семенченка (перший з його двох) та Сергія Шевченка.
Гол Семенченка (ВІДЕО) дійсно був ефектним, і хоча подібні голи (ударом злету після закидання з кутового чи з ауту) вже далеко не рідкість, але все рівно вони залишаються видовищними і зривають оплески.
Щодо голу Шевченка (ВІДЕО), то воротарських голів цього сезону було чимало, але гол воротаря «Сокола» є унікальним серед них через те, що був забитий головою. І це не було пряме влучання м’ячем в голову Сергія, від якої м’яч і опинився в сітці – це був свідомий удар на виконання, який зможе виконати далеко не кожний польовий гравець.
Тому рішення буде «соломоновим», і нехай цього тижня «голів туру» буде два. Так буде по-чесному.
Воротар-голеадор туру. Сергій Шевченко
Одразу, щоб далеко не відходити, Сергій Шевченко став номінантом ще в одній номінації. Звісно, що забивати голи це не їхня справа, але який воротар проти того, щоб розписатися у воротах суперника. І в Екстра-лізі є голкіпери, для яких забивати це вже звична справа. Можна вести навіть окремий рейтинг, що ми і зробимо.
Загалом в ньому поки що п’ятеро воротарів, які розташувалися у такому порядку:
1. Олександр Сіріцький («Рятувальник») – 3 голи («Соколу», «CLUST-у», «Черкасиобленерго»)
2. Сергій Шевченко («Сокіл») – 2 голи (обидва «CLUST-у»)
3-5. Олександр Сухов («ХІТ») – 1 гол («CLUST-у»), Юрій Савенко («Ураган») – 1 гол («Соколу»), Павло Чабанов (МСК «Харків») – 1 гол («Черкасиобленерго»)
Як бачимо, вже вималювалася команда, яка найбільше «постраждала» від точних ударів воротарів суперників, і це «CLUST» – 4 пропущених м’ячі. Загалом же «постраждалих» команд три.
Нове ім’я туру. Андрій Сторчоус
Попри те, що вже не так і далеко до завершення чемпіонату, Екстра-ліга продовжує відкривати для себе нові імена. І робить це в основному зусиллями головного тренера «Черкасиобленерго» Сергія Гупаленка, який спеціалізується на тому, що черкаських футболістів перекваліфіковує на футзалістів. Останнім таким прикладом став 28-річний Андрій Сторчоус, який дебютував в Екстра-лізі в грі проти «in.IT».
Той з вболівальників футзалу, хто цікавився і подіями в нижчих футбольних дивізіонах України, не міг не чути це ім’я, адже за плечима у Андрія суттєва кар’єра в клубах Другої ліги: «Черкащина», «Кремінь» (Кременчук), СК «Дніпро» (Черкаси), а вже в Першій лізі «ЛНЗ» (Лебедин). З останнім Сторчоус припинив співпрацю 27 січня 2023 року, а вже 3 лютого був заявлений за «Черкасиобленерго».
Втім, окрім цього є в кар’єрі Андрія і цікавинка. В 2014 році він викликався Сергієм Ковальцем до молодіжної збірної України U-21. На той момент Сторчоус був ще гравцем аматорської команди «Зоря» (Білозір’я), а в молодіжці Андрій зіграв в товариському матчі проти «Черкаського Дніпра», в якому вийшов на заміну замість Івана Ордеця. Окрім того, Андрій Сторчоус в листопаді 2014-го року був в складі збірної U-21 в товариській грі проти однолітків з Туреччини, однак на поле тоді він так і не вийшов.
Вболівальники футзалу напевне ще не встигли забути про такого харківського футзаліста Віталія Кісельова, який грав за «Універ-Харків», «Локомотив», «Продексім» і «ХІТ». Але не всі з них в курсі того, що Віталій викликався до молодіжної футбольної збірної України в 2003-му році, коли її очолював Геннадій Литовченко. Отже, Андрій Сторчоус став другим в історії українського футзалу гравцем, який в своїй дофутзальній кар’єрі сягав рівня команди, яка в українській футбольній ієрархії збірних є за статусом другою.
Прикрість туру. Удар Хамдамова в хрестовину
Тиждень тому в нашому дописі вже була ця номінація, і що ж тут поробиш, коли в грі «CLUST» – «Сокіл» виник практично ідентичний момент. Більше того, він міг суттєво вплинути і на подальший перебіг подій, і безпосередньо на підсумковий результат (ВІДЕО).
За рахунку 4:3 воротар киян Микола Гуйван вирішив підключитися до атаки, що і зробив, а потім своєю хибною передачею покотив м’яч прямо на ногу Андрію Хамдамову. Капітан «Сокола» в дотик пробив по порожнім воротам, і м’яч по дузі прилетів точно в хрестовину.
Тут немає чого більше додати, як було і тиждень тому стосовно воротаря «Рятувальника» Нікіти Сітнера: якби Хамдамов на тренуваннях спробував повторити цей удар, то з якого б за ліком удару він також би влучив у хрестовину? А в грі ж, коли гол так був потрібний «Соколу», вийшло з одного єдиного разу. Іноді футболісти кажуть, що це нефарт. Може й так.
«В чужі і в свої» туру. Кирило-Ілля Бабак
До ігор 21-го туру в Екстра-лізі була лише одна команда, гравці якої не вражали власні ворота, і ця команда була «Сокіл». Після гри ж «CLUST» – «Сокіл» маємо повний комплект з усіх команд. На 20-й хвилині гри Кирило-Ілля Бабак, намагаючись перервати довгу діагональну передачу, влучив по м’ячу так, що той повз воротаря Шевченка закотився точно в кут воріт. Прикрість, яка змінила рахунок на 4:2, і вона прикріша для самого Кирило-Іллі, який за кілька хвилин до цього змінив рахунок 3:1 на 3:2.
Загалом, цього сезону це не перший випадок, коли один гравець в одній грі вражає і чужі, і власні ворота. Раніше таке траплялося з Михайлом Волянюком («Кардинал-Рівнестандарт», в 4-му турі), Тарасом Рибаком (МСК «Харків», в 14-му турі), Олександром Раковським («Черкасиобленерго», в 17-му турі) та Олександром Колесніком («Рятувальник», у 18-му турі).
«Кілери» туру. Гра «in.IT» з п’ятим
Думки про цю номінацію навіяла гра «in.IT» з п’ятим польовим гравцем в виїзній грі проти «Черкасиобленерго». Вперше гравець у воротарській футболці вийшов у львів’ян за 4.24 до завершення першого тайму. Це була така собі спроба перевірити господарів «на слабо», і за три хвилини вона спрацювала, коли свій прем’єрний гол в Екстра-лізі забив Олег Мурин. Тут питань немає ніяких.
Інша справа – дії з п’ятим «айтішників» в другому таймі. Вони змусили пригадати часи, коли після одного з чемпіонатів Європи, на якому Казахстан застосував тривалі підключення Ігіти, які далеко не завжди були намаганням завершити це підключення ударом, були тривалі дискусії, що це вбиває саму суть гри і що з цим робити. Але є беззаперечне правило «що не заборонено, то дозволено». От і Казахстан нічого не порушував, як, до речі, і «in.IT» в Черкасах. Кожний обирає тактику від можливостей команди, і Андрій Федюк аргументував свої дії тим, що у нього в цій грі був обмежений кадровий потенціал.
З цим важко не погодитися, але суті справи не змінює. В другому таймі «in.IT» гру з п’ятим почав застосовувати з 26-ї хвилини, коли рахунок став 2:2, і це почало вбивати останню видовищність в грі, якої і до цього було небагато. Львів’яни тривалий час просто катали м’яч в районі центральної лінії без найменших натяків щось загострювати. І робили це неодноразово, але знову ж таки, пам’ятаємо про беззаперечне правило.
Це і змусило пригадати дискусії кількарічної давнини, коли пропонувалися різні варіанти щодо зміни правил, навіть, до повної заборони штучної гри «5 на 4». В підсумку ці суперечки так нічим і не закінчилися, бо поки вони тривали, команди навчилися якось протидіяти Казахстану, щоб Ігіта не почував себе вільно.
Які б можна було зробити пропозиції щодо змін в правилах конкретно передивившись гру в Черкасах? По-перше, заборонити гру з п’ятим за нічийного рахунку. Але не зовсім, і це по-друге. Якщо вже команда так бажає пограти з п’ятим, ризикнути і вирвати перемогу, будь ласка, робіть це, наприклад, хвилини за дві до завершення гри, а краще – взагалі за хвилину. Що якщо ви там вже ризикуєте, то маєте пам’ятати, що часу відіграти назад, якщо ви таки припуститися помилки, у вас не буде. От якби це та до гри в Черкасах, стовідсотково вона була б набагато цікавішою і для тих, хто її дивиться, так і для коментатора, як її коментує. Бо коли одна команда просто стоїть без руху вперед і катає м’яч, можна було перечитати глядачам стрічку новин з якого-небудь сайту, а не переліковувати прізвища гравців, між якими повільно мандрує шкіряна куля.
Суддівський фейл туру. Два дотики у воротаря «in.IT» Володимира Кардаша
Ну, як же в наших фішках без арбітрів? А ніяк! Зараз не буде ніяких розборів свиснутих чи не свиснутих фолів, а буде про те, що, на жаль, в іграх буває, коли арбітри трохи про щось призадумуються і втрачають контроль над моментом, який стосується дотиків воротаря. Це зазвичай буває, коли між ними проходить певний час, і з уваги арбітрів просто випадає, що між дотиками воротаря однієї команди не було дотиків до м’яча гравців протилежної команди. Так власне і сталося в Черкасах, де на грі «Черкасиобленерго» – «in.IT» працювали арбітри Святослав Ключник та Юрій Кондратьєв (ВІДЕО).
Все розпочалося з того, що Андрій Федюк повернув м’яч назад Володимиру Кардашу. Що ж було далі? Далі була від нього передача на Павла Стегніцького, який старанно утримував м’яч у себе, поки не зробив передачу на Олега Мурина. Той переадресував м’яч на Станіслава Лейб’юка, після чого м’яч повернувся до Федюка. Подальша траєкторія м’яча була такою: Стегніцький – Федюк – Лейб’юк – Мурин – Лейб’юк і… Кардаш! Вся ця подорож м’яча від Кардаша до Кардаша тривала 33 секунди, і цього було достатньо, щоб арбітри забули, звідкіля його подорож розпочалася. З одного боку, буває. З іншого, помилка арбітрів і непризначений вільний удар з дуги на користь господарів, який хтозна, чим би завершився. Можливо, голом, а можливо і ні, але про це ніколи не взнаємо.
Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ
Фото ФБ
