З наступного тижня «Сокіл» перебуває у відпустці – про це офіційному сайту нашого клубу повідомив головний тренер команди Роман Ковальчик. Вашій увазі його інтерв’ю, в якому експрес-аналіз певних моментів сезону, що так і не завершився, а також думки Романа Миколайовича про наступний сезон та підготовку до нього.
– Роман Миколайович, для початку хотілося б почути від Вас самі свіжі новини про те, що зараз в «Соколі», бо зазвичай в червні футзальні команди мають відпустку.
– Дійсно, з 11 червня я основних гравців команди відпустив на відпочинок на три тижні до 4 липня. Хлопцям потрібно трохи емоційно відпочити, тому що за останній місяць ми видали достатньо непоганий об’єм роботи. В той же час, деякі гравці, які не грали в основі, продовжать працювати в команді, якою керує Віталій Розпаченюк.
– Питання по персоналіях: скільки гравців було на тренуванні, яке було заключним перед відпусткою? А також розкажіть про тих гравців, які були в команді протягом сезону, яких не було на цьому тренуванні і з яких причин.
– Вчора на тренуванні у нас було 10 гравців, це з двома воротарями. Андрій Хамдамов та Артур Подлюк завершують реабілітацію після травм. Богдан Токар почне працювати з перших чисел серпня, нагадаю, що він після операції на хрестоподібних зв’язках. Відійшов від нас Роман Татумірак, який в Італії грає за одну з юнацьких команд. Вчора після трьох місяців відсутності був на тренуванні Максим Стрельцов, який повернувся з Німеччини. Він, як і ще кілька гравців, грали за команду Віталія Розпаченюка, матчем з якою в суботу завершилося тренування.
– Сезон фактично можна розділити на три частини. Перша – це змагальна, коли команди грали в регулярному чемпіонаті та встигли зіграти один кубковий раунд. Друга – певний час після 24 лютого. І третя – це коли з’явилася можливість поновити тренування і «Соколу» навіть вдалося зіграти в двох турнірах. Почнемо – з чемпіонату. Наша команда розпочинала його матчами проти «Продексіма» та «Урагану», які спогади у Вас зараз залишилися по тих матчах?
– Ми перед цими матчами пройшли непогану передсезонну підготовку. Після одеського турніру хлопці більш менш відчули потрібні ігрові зв’язки, тому це загалом були добротні матчі, нехай в Херсоні і була проблема з тим, шо Артур Подлюк вибув з гри через травму практично після першої зміни, і це змусило шукати склад вже в протязі самої гри.
– Ці дві гри надали оптимізму, але потім у команди пішла ціла низка поразок, розбавлена нульовою нічиєю з «Енергією», що і відкинуло «Сокіл» на останнє місце в турнірній таблиці. Що, як то кажуть, пішло не так?
– Після першої гри випав Подлюк, потім на тренуванні зламав палець на руці Сергій Шевченко. Далі травми Хамдамова, Токара, і в нас за два місяці випали зі складу шість провідних гравців. Так що, головна причина – травми, і доводилися ліпити перед кожною новою грою якийсь варіант складу.
– В листопаді «Сокіл» приголомшив футзальну спільноту перемогою в гостях над «Ураганом». За рахунок чого тоді команда вистрілила?
– На турнірі в Одесі, в матчах з двома варіантами складу «Урагану», гравці побачили не тільки, що з чемпіоном України можна грати, але й зрозуміли, як з цією командою потрібно грати. Тому і грали з франківцями з хорошим психологічним підґрунтям і з потрібною мотивацією. Якщо з «Ураганом» хлопці вже зрозуміли як грати, то про ті ж «Продексім» чи «ХІТ» цього ще не можна було казати. Треба ще підлаштовувати свою психологію, тому що, вибачте за те, що повторююсь, в нас дуже багато молодих гравців, яким на той час було по 17-18 років.
– В якому стані команда перебувала напередодні 24 лютого? Пригадаємо, що перед цією датою «Сокіл» обіграв «ДЕ ТРЕЙДИНГ» та поступився «Viva Cup». Зрозуміло, що це питання з області припущення, втім, чи були у Вас підстави бути впевненим, що за ті шість матчів, що залишалися, команда змогла б вибороти місце в плей-офф?
– Однозначно, ми би вибороли місце в плей-офф. По-перше, в цей час вже кілька досвідчених гравців відновилися після травм, по-друге, ми переформатували команду, її можна було правильно готувати до ігор, в яких гравці виконували те, що було потрібним. Команда вже була керованою, в нас був сприятливий календар. Тому в мене жодних сумнівів – в плей-офф ми би точно грали.
– Одне питання по кубкових матчах, в яких ми з «Viva Cup» зіграли 4:2 та 5:5. Що в них було головним, що дозволило команді пройти далі плюс взяти реванш у харків’ян за виліт з кубку попереднього сезону?
– Гравцям вдалося подолати свою невпевненість, яка була присутньою в перші хвилини харківської гри, коли ми програвали навіть 0:2. Але потім відчували, що вони можуть пройти цього суперника, перебороли себе, зрозуміли, що від них хоче тренер, якою має бути гра, щоб досягти підсумкового позитивного результату. Тому другий тайм гри проходив за нашим сценарієм, ми диктували перебіг подій на майданчику, що і дозволило вибороти путівку до «Фіналу восьми».
– 24 лютого застало Вас в Хмельницькому. Якими були Ваші перші думки про те, що розпочалося?
– Ну, мабуть, як і у багатьох, певний шок і невизначеність. Ми з керівництвом клубу розібрали, що, як, хто і де має з гравців бути. Гравці були розпущені по домівках, в родини, тому що в той час було важливим, щоб вони перебували поруч зі своїми батьками, які б приймали рішення про подальші дії.
– Коли керівництво клубу вирішило, що все ж таки можна поновити тренування?
– На початку квітня, коли Збройні сили України відкинули ворога далі від столиці. Окрім того, ми побачили, що хлопці самі почали об’єднуватися в групи, щоб потренуватися разом. В тій ситуації ми просто тих, хто був в Хмельницькому, збирали і розпочинали тренуватися разом. Це було в легкому режимі, більше для того, щоб хлопці поновили відчуття команди.
– В той час, коли в великому футболі ще було не було розуміння, що робити з чемпіонатом України – закінчувати чи продовжувати, якими у Вас були по цьому думки?
– Та відверто кажучи, ніхто тоді серйозно про чемпіонат не думав. Думки мали зовсім інший напрямок. Ми це тоді навіть не обговорювали, і не було на меті до чогось готуватися.
– Після місяця-півтора стало зрозумілим, що деякі команди Екстра-ліги цей складний час не переживуть. Не можна виключати, що в хмельницьких вболівальників були побоювання такого плану і щодо «Сокола». Тож що Ви можете їм сказати?
– По-перше, нажаль, дійсно схоже на те, що ми з часом недорахуємося кількох команд Екстра-ліги. А щодо «Сокола», в нас надзвичайно розумний власник команди, він все правильно підкорегував. Вболівальники футзалу Хмельницького можуть не переживати – в організаційному плані у нас все добре.
– Два турніри – в Рівному та Львові, наскільки вони були доречними і корисними в поточний час? Попри товариський статус цих змагань, у Львові було дуже помітно, що гравці все ж таки прагнули результату. Що їх так змотивувало?
– До турніру в Рівному ніхто серйозно не готувався, нас запросили, і цей турнір більше був іміджевим, щоб командам Екстра-ліги і якісь благодійні кошти зібрати, і про себе нагадати, що футзал починає відновлюватися і оживати. Тому в Рівному я дав пограти всім, хто приходив на тренування. А от у Львові за два тижні ми вже були більш підготовленими, розуміли від чого ми будемо відштовхуватися. Більшість матчів ми провели з сімома гравцями на майданчику, і воротар Сергій Шевченко провів більшість матчів без замін. Не було у Львові Хамдамова, але в команді і не повинно бути, що когось одного немає, і це вже ігрова трагедія. Решта гравців вже розуміла, що потрібно, і вони грали так, як потрібно. Тому у Львові вже більше хотілося зіграти на результат. Третє місце – непогано, загалом можна було б і за щось більше поборотися, але проти «Кардиналу-Рівнестандарт» за короткий час напомилялися на три голи, що і не дозволило виграти свою групу.
– В останній день травня Асоціація футзалу України оприлюднила рішення не догравати чемпіонат-21/22. Втім, позитивним є те, що є намір, що старт сезону 2022/2023 може відбутися в кінці серпня-на початку вересня. Там ще й бажання дограти «Фінал восьми» Кубку України, що виглядає малоймовірним, тому що деякі команди з його учасників просто не зберуться. Що Ви загалом думаєте про новий сезон?
– Загалом, потрібно відштовхуватися від тієї ситуації, яка буде в Україні. А про це зараз навряд чи хтось щось зможе сказати. Ми-то потрохи будемо готуватися, втім, яка система чемпіонату, скільки команд – це не головне. Головне, щоб в країні була така ситуація, яка б дозволяла розпочати новий сезон.
– Кадри, як відомо, вирішують чимало, і в футзалі не виключення. Як «Сокіл» працює на трансферному ринку?
– «Сокіл» має свою школу, ми останнім часом орієнтувалися на своїх вихованців. Цей курс і зараз залишається незмінним. Про трансферний ринок – зараз він ще не визначений. Скажу, що варіанти з залученням досвідчених гравців з інших команд, які можуть припинити своє існування, розглядаються. Для керівництва клубу я окреслив низку гравців, яких би хотів бачити в команді, перемовини ведуться. Хто до нас приєднається, якщо приєднається, визначиться більше до початку липня. Бо деякі гравці ще пов’язані контрактами зі своїми клубами до кінця червня.
– Будуть новачки чи ні, в будь-якому випадку Ви маєте план підготовки до наступного сезону, принаймні, на липень. Як він виглядає?
– Четвертого липня команда збирається, і 4-7 числа в нас заплановані медогляд та легенькі тренування. З восьмого числа починаємо працювати в плані більш ретельної підготовки, але ніякого форсування не буде, тому що невідомо, до чого загалом готуватися, маю на увазі контури нового сезону. Будемо чекати інформації від АФУ. А над чим працювати, то в нас є завжди, будемо прагнути грати якомога більше ігор. Асоціація писала про те, що є в планах на серпень якийсь Кубок ліги – ми тільки двома руками за, щоб була можливість грати. Ми будемо раді будь-яким змаганням і турнірам.
– Коли відлік днів, протягом яких війна триває, пішов вже на другу сотню, що б Ви могли сказати і своїм гравцям, і загалом всім вболівальникам футзалу?
– Саме головне – це перемоги Україні над окупантами. А після неї – народ України є працелюбним, ми все зробимо, все відновимо, в тому числі і ті арени, де ми грали в футзал.
Футзал в нашій країні продовжує жити. Все буде Україна!
