П’ятий тур другого етапу чемпіонату України підбив проміжний підсумок протистояння команд груп «Центр» та «Захід», які на відміну від ігор в середині груп зіграють один проти одного тільки по два рази. Чому проміжний підсумок, адже загалом з 25-ти ігор через різні форс-мажорні обставини станом на 16 січня вдалося провести 21. Коли дограватимуться решта чотири, три з яких будуть у «Сокола» (з «CLUST-ом», «Черкасиобленерго» та «ХІТом»), а ще одна між «ХІТом» та «Кардиналом-Рівнестандарт», це питання залишається відкритим.
У минулі вихідні відбулися чотири гри, в яких команди «Центру» не змогли виграти в жодній, і тільки у Львові представники різних груп сильнішого не виявили: «Енергія» та «ХІТ» зіграли 2:2. Перевагою рідних стін скористалися «Сокіл» в грі з «Рятувальником» (2:1), «Кардинал-Рівнестандарт» в протистоянні з «CLUST-ом» (3:2) та «Ураган», який провів «тренування з підвищеною відповідальністю», чим став візит до Івано-Франківська команди «Черкасиобленерго» (13:1).
Втім, не варто забувати, що ще на початку грудня, в рамках цього ж туру, МСК «Харків» у Львові переграв «in.IT» 4:1, тож загальна статистика взаємовідносин команд «Заходу» та «Центру» в 21-й грі має такий вигляд: 10 перемог у «Заходу», 8 у «Центру» та ще три завершилися внічию. Поки що незначна перевага команд групи «Захід», але, по-перше, чотири незіграні гру можуть змінити цей баланс, на який, і це по-друге, мав вплив той факт, що на другому етапі регулярного чемпіонату команди групи «Захід» господарями були в трьох турах з п’яти, а от на четвертому етапі вже команди групи «Центр» три з п’яти ігор проведуть вдома.
На підставі чотирьох ігор п’ятого туру другого етапу, а загалом це в Екстра-лізі був 15-й тур, будемо обирати лауреатів в нашій традиційній десятці фішок ігрового тижня, які або були в центрі уваги, або, навпаки, могли пройти повз увагу вболівальників.
Гра туру. «Кардинал-Рівнестандарт» – «CLUST»: футбол перемагає антифутбол
З точку зору афіші центральною у турі вважалася гра у Львові, де амбітна «Енергія» приймала непереможний досі ніким «ХІТ». Але центральна не завжди синонім того, що вкладається в поняття «гра туру». Так, гра «Енергія» – «ХІТ» була непоганою за змістом, і інтрига була присутньою, але такого, щоб пристрасті палали, щоб гравці порадували привабливим футболом, їй відверто бракувало. Команди вичікували помилок від протилежного боку, і на цьому намагалися нажити собі очковий капітал.
Перемогу ж в цій номінації віддамо грі в Рівному, де «Кардинал-Рівнестандарт» та «CLUST» видали пристрасті на порядок вищі, нехай футбол і був привабливим тільки від однієї команди, тієї, що з Рівного. Але загалом гра стала ілюстрацією того, що футбол має перемагати антифутбол. Що ж мається на увазі?
Футзальній спільноті не потрібно казати, що таке антифутбол, а для решти пояснимо, що таку назву має гра, коли команда (в силу різних причин) виходить на майданчик не створювати, а руйнувати, і десь в цьому процесі виловити момент, щоб забити. Цитата з післяматчевого коментаря головного тренера «CLUST-у» Валерія Директоренка: «План на гру вдався. Нас душили, стандарти, але ми так і планували, віддати ініціативу і на контратаках грати. Так вийшло, що очко ми звідси не вивезли, але дуже хотілося». Керманич «CLUST-у» не мав претензій до своїх гравців і мав рацію, але через екран монітору це виглядало таким чином: численні атаки «Кардиналу-Рівнестандарту», які господарі ніяк не могли завершити взяттям воріт, у «CLUST-у» за перший тайм – півтора моменти, один з яких вдалося завершити розкішним голом.
Якщо план працює, то навіщо його змінювати. Так було і з київською командою, але в Рівному є такий гравець, як Волянюк, який іноді може зламати будь-який мур, що Михайло і зробив в цій грі. Його два голи розвернули гру на 180 градусів, після чого «CLUST» забігав, а сама гра дійсно стала веселою: кулька туди – кулька сюди. Чому кияни не грали так попередні 33 хвилини, установка була іншою, а повернути гру в своє русло сил вже не було. Та й підопічні Олександра Бондара після чотирьох ігор без перемог нею вже ділитися не бажали. Гра з п’ятим від «CLUST-у» розпочалася тоді, коли вже був цейтнот, який і дозволив Волянюку, як згодом з’ясувалося, забити переможний м’яч, а футбол, прагнення шукати своє щастя біля протилежних воріт, переміг в цій показовій грі те, що ми побачили у виконанні суперника «Кардиналу-Рівнестандарт».
Герой туру. Михайло Волянюк
В першій номінації вже кілька разів лунало прізвище одного гравця, тому нескладно зрозуміти, хто ж беззаперечний лауреат на «героя туру». В Екстра-лізі немає більш залежної від одного гравця команди, ніж «Кардинал-Рівнестандарт». От не пішло в нього в Черкасах, і решта гравців рівнян не спромоглася навіть на один забитий м’яч у ворота новачка Екстра-ліги. Та навіть і в цій грі Михайло самотужки витягнув свою команду із того складного становища, в якому вона опинилася. Півтора тайми битися об стінку – це психологічно важно, і наскільки у «кардиналівців» розправилися крила, коли Волянюк, фінтами поклавши двох захисників на паркет, пробив таки воротаря «CLUST-у». І інші його два голи були надважливими. Другий змусив суперника вилазити з окопів та розкриватися, а третій, в порожні, виявився таким, який суперник вже не встиг відіграти.
В кар’єрі Михайла Волянюка чимало ігор, які він виграв практично самотужки. Після 15-го туру до них додалася ще одна.
Гол туру. Олександр Сіріцький
Вже згадуваний перший гол Михайла Волянюка у ворота «CLUST-у» цілком заслуговував би на «гол туру» за інших обставин. Та й загалом, коли в чотирьох іграх забивається 26 м’ячів, тут вже головний біль має зворотній бік – що ж обрати? Бо, наприклад, і перший гол «CLUST-у» був класний з тими діагональними переводами м’яча з флангу на фланг, поки він не залетів до сітки. А чим не шедевр створили спільними зусиллями гравці «Сокола» Сергій Шевченко та Андрій Хамдамов? Перший неймовірно ідеально ввів м’яч довгою передачею, шкіряна куля дуже зручно долетіла до капітана «Сокола» і його удар з розвороту не взяв би жоден воротар в світі. Чимало симпатичних голів у ворота «Черкасиобленерго» настріляли і гравці «Урагану», і, дійсно, чому б не куражитися, коли тобі не сильно й то заважають.
А свій вибір зупинимо на м’ячі, який забивається не кожний рік, і подібний ми навряд чи побачимо найближчим часом. Мова про гол воротаря «Рятувальника» Олександра Сіріцького (ВІДЕО). Те, що воротарі забивають в футзалі, це не рідкість, як правило, це удари через весь майданчик у порожні, і, до речі, до 15-го туру в Екстра-лізі таких випадків було зафіксовано два, коли відзначилися Олександр Сухов («ХІТ») та Павло Чабанов (МСК «Харків»). Третім після гри в Хмельницькому став Олександр Сіріцький, і невід’ємною складовою його голу стали, по-перше, довга передача Валерія Гайвана, по-друге, дотепний маневр Дмитра Баранника, якому була адресована передача, але він не став зупиняти м’яч, і, по-третє, індивідуальні дії самого Олександра Сіріцького, який не став зближуватися з воротарем «Сокола», а пробив у того над плечем.
Додамо, що гра з підключеннями Сіріцького до атак «Рятувальника» виникла спонтанно: за хвилину до цього травмувався Дмитро Завгородній, який вже кілька хвилин бігав туди-сюди у воротарській футболці. Відтепер в арсеналі «Рятувальника» буде ще один варіант гри «5 на 4», який може працювати і приносити реальний результат.
Розгром туру. Плюс дванадцять «Урагану»
Трохи вище вже було про зливу голів в Івано-Франківську, і виокремити її в окрему номінацію потрібно через те, що перемога з такою великою різницею м’ячів стала рекордною цього сезону. 24 грудня 2022 року «Ураган» в Сумах забив вісім «сухих» м’ячів у ворота «Рятувальника», і «плюс вісім» стали найвищим показником. Але, як бачимо, він не прожив і місяця. Підопічні Максима Павленка були нещадними до своїх колег по «обленерго», і забивали їм стільки, скільки заходило. Вийшло «плюс дванадцять», і тепер цікаво, проживуть вони довго чи все ж таки стануть рекордним показником всього сезону-22/23.
Швидкість туру. Назар Швед
Відверту кажучи, жоден з 13-ти голів «Ураган» не розглядався в номінації «гол туру», але для одного з них все ж таки номінація знайшлася. Мова про самий перший м’яч, який опинився у воротах «Черкасиобленерго» (ВІДЕО). Після того, як Артем Фаренюк зробив перший в грі удар по м’ячу, зробивши передачу на Шотурму, Петро пробив здалеку по воротах, воротар гостей Ярослав Іщенко відбив м’яч, а Назар Швед вколотив його до сітки, пройшло трохи менше семи секунд.
Як тут не згадати, що в своїй попередній грі «ураганівці» засмутили «Енергію» вже через шість секунд після початкового удару, але цей гол не став найшвидшим в грі тільки через те, що стався на початку другого тайму. Зараз франківці дуже швидко підправили ситуацію, і з цим голом тепер ті ж два питання, що і в попередній номінації: наскільки надовго чи це вже так і залишиться рекордом сезону.
Зазначимо, що попереднім показником швидкострільністі був гол Максима Чеберяка («CLUST») в грі 10-го туру проти МСК «Харків», який був забитий на 20-й секунді.
Хет-трики туру. Михайло Волянюк, Микола Микитюк, Артем Фаренюк
В продовження теми забитих м’ячів не можна пройти повз той факт, що в 15-му турі була зроблена рекордна кількість хет-триків: по три голи додали в свій актив Михайло Волянюк («Кардинал-Рівнестандарт») та «ураганівці» Микола Микитюк і Артем Фаренюк.
Для усіх трьох це перші хет-трики в цьому сезоні, і тепер кількість гравців, які по тричі відзначилися в одній грі, зросла до восьми: раніше подібне вдалося Олександру Іванову, Едуарду Нагорному та Юрію Сагайдачному (всі – МСК «Харків»), Євгенію Жуку («ХІТ») та Володимиру Гринику («in.IT»).
Сейв туру. Сергій Шевченко
В двох іграх, в Рівному та Хмельницькому, склалася ідентична ситуація, коли господарі вигравали в два м’ячі, але незадовго до завершення гри їхня перевага зменшилася до мінімальної. Зрозуміло, що суперники «Кардиналу-Рівнестандарт» та «Сокола», відповідно, «CLUST» та «Рятувальник», випустили п’ятого польового, і при грі «чотири проти п’яти» надважливу роль відіграють дії воротарів. Втім, рівненька четвірка відпрацювала в заключні секунди гри ідеально, і Іллі Бакінському так і не довелося демонструвати свою майстерність.
А от «Сокіл» своєму воротареві таку можливість надав (ВІДЕО). За 25 секунд до фінальної сирени Антон Кончаков вийшов на вільну ударну позицію і потужно пробив. Завадити польоту м’яча до воріт намагався Костянтин Абзалов, але дарма – м’яч, як куля, летів в нижній кут воріт, однак Сергій Шевченко продемонстрував неймовірну реакцію і в стрибку витягнув цей, як здавалося, «мертвий» м’яч.
Цей сейв вартістю в три очки плюс не будемо забувати і про асист, коли «Сокіл» забив перший м’яч – внесок Сергія Шевченка в перемогу своєї команди важко переоцінити.
Картка туру. Євген Гордієнко
Цікавий момент з точки зору методики суддівства стався в грі у Львові на 18-й хвилині. В одному з епізодів (ВІДЕО) гравець «Енергії» Олег Легендзевич порушив правила, втім, м’яч залишився у «ХІТа», який отримав можливість перспективної контратаки, але в цей момент пролунав свисток арбітра Євгена Гордієнка. Щодо перспективності, то це був вихід «два в одного», і, звісно, що свисток обурив лаву запасних київської команди. А далі почалося найцікавіше.
На майданчик обурений та ще й з манишкою в руках вискочив Олександр Школьний. За всіма канонами – це жовта картка, але «то таке». Разом за ним в межи майданчика вийшов і тренер «ХІТа» Олег Лук’яненко. Далі була акторська пауза від Євгена Гордієнка, протягом якої він дістав з кишені жовту картку і показав її… А далі цитуємо коментатора: «Там хтось отримав попередження з лавки «ХІТа». Зараз послухаємо офіційне оголошення арбітрів». Втім, гра поновилася, а всі, хто дивився гру, так і не почули, хто цей загадковий «хтось», який отримав жовту картку. Більше того, не дізналися навіть до фінальної сирени.
Ситуація пояснюється просто: трохи накосячив Євген Гордієнко, до речі, арбітр ФІФА. Показуючи картку, він рукою показав комусь в напрямку лави запасних «ХІТа», але по відео не можна було ідентифікувати стовідсотково кому саме. За методичними рекомендаціями Євген Гордієнко мав би підійти до суддівського столика і чітко назвати того, хто отримав картку. Суддя-інформатор відповідно оголосив би винуватця для всіх присутніх.
Оскільки факт жовтої картки так і не з’явився в протоколі гри «Енергія» – «ХІТ» на офіційному сайті Асоціації футзалу України, довелося манівцями з’ясовувати хто ж там з жовтою. Те, що обурений Школьний вийшов на майданчик з манишкою в руці, так і залишилося «та то таким», а жовта була виписана Олегу Лук’яненку.
До речі, він в турі був не поодиноким з тренерів, хто отримав жовту картку. В Хмельницькому в одному з моментів головний тренер «Сокола» Роман Ковальчик не стримав свої емоції і теж отримав картку, але в грі «Сокіл» – «Рятувальник» арбітр Олександр Сидорук відпрацював епізод повністю за методикою, і двояких тлумачень не було ніяких.
Загадка туру. Що сказав Британ?
Загадка з отриманням жовтої картки в грі у Львові благополучно вирішилася, а от що сталося і про що йшла мова в епізоді на 32-й хвилині гри «Кардинал-Рівнестандарт» – «CLUST», про це широкий загал вболівальників, скоріше за все, ніколи не дізнається, а розповісти зможуть його безпосередні учасники – гравець «CLUST-у» Андрій Британ, арбітр Ярослав Сторожук та ті люди, яким було дозволено бути присутніми на грі і які займали місця поруч з майданчиком (ВІДЕО).
Гравець рівнян Максим Малиновський в звичайному ігровому моменті вибив м’яч з-під ніг Британа в аут, саме в цей момент Британ щось і сказав. Що саме, оце і є «загадка туру». Але точно щось непересічне, бо спочатку гравець «CLUST-у» щось в одне вухо вислухував від арбітра Сторожука, а в друге – від обурених вболівальників. Що саме запально казали вболівальники, неможливо по трансляції розібрати, але одне слово було чутно дуже добре. Почути його може кожний бажаючий, якщо подивиться відео, писати це слово тут не будемо, але починається воно на літеру «с», а закінчується на «н». Літературно його можна тлумачити, як боягуз.
Ноу-хау туру. Трансляція початку другого тайму гри в Рівному
Кумедний епізод стався на самому початку другого тайму гри «Кардинал-Рівнестандарт» – «CLUST». Точніше, не в самій грі, а в її трансляції (ВІДЕО). Вже пролунав свисток, гравці вже почали активні дії на майданчику, але замість коментаря всі ми продовжували слухати якийсь забійний музон. За пів хвилини гри рок-музика змінилася на реп в кращих традиціях Емінема. Під цю «мелодію» гра тривала більше хвилини, потім пів хвилини було тиші, а тільки потім повернувся коментатор.
Це навіяло таку думку, а може такий перегляд футзалу має право на життя, так би мовити, приємне з корисним? А чому б і ні? За більш ніж півтори години трансляції можна було б суттєво підтягнути музичний світогляд футзальних вболівальників.
Бонус. Про гравців неіснуючої збірної
В бонусі все ж таки не обійти коментатора гри в Рівному Сергія Татаренка, і ось з якої причини. Загалом відпрацював він гідно, хоча без зауважень не обійшлося. По-перше, в середині першого тайму він згадав про гру в Хмельницькому, і хоча вона вже тривала в межах другого тайму, оскільки розпочалася на годину раніше, ніж в Рівному, коментатор вводив в оману глядачів тим, що припускався, що гра «Сокола» та «Рятувальника» ще не розпочалася. І це в часи, коли інтернет скрізь та всюди, і з’ясувати, що там в Хмельницькому, це в три кліки.
Але головне не це, а по-друге. Протягом гри коментатор неодноразово гравців «Кардиналу-Рівнестандарт» Максима Малиновського та Дмитра Скибчика називав гравцями молодіжної збірної України. Хотілося б його запитати, хто головний тренер цієї збірної і які там ще гравці, але не будемо, бо в структурі АФУ такої збірної не існує.
Зазвичай градація збірних після національної йде така:
– молодіжна U-21 (або U-20)
– юнацька U-19
– юніорська U-17.
Це зазвичай, тому що зараз вже все перемішалося, але за критерієм УАФ молодіжна – це та команда, яку тренує Руслан Ротань. Всі інші (U-19, U-18, U-17, U-16) юнацькі, але Малиновський та Скибчик точно не гравці молодіжної збірної, і всі їхні стосунки з юнацьким футзалом поки що завершилися в Іспанії після поразки команди Віталія Одегова в півфіналі Євро (U-19) від Португалії 1:4.
До речі, в Португалії, та й в багатьох інших країнах існують футзальні збірні U-21 та U-17, і вони грають різноманітні товариські турніри, оскільки офіційних змагань для них немає. Чому в Україні таких збірних немає, та мабуть саме через цю причину – відсутність офіційних змагань, тому на ці збірні ніхто в Україні грошей не віділяє. А, як відомо, no money – no football.
Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ
