Дуже складні часи Україна пережила в своїй історії за останні пів року, і в кінці лютого навіть неможливо було уявити, що ж буде з українським спортом загалом і футзалом зокрема. І тільки коли від Української Асоціації футболу пішли перші ознаки того, що футбол в існуючих воєнних умовах може бути відновлений, то це дало підстави сподіватися, що і в футзалі чемпіонат-22/23 не така вже і фантастика. Зрозумілим було, що втрат команд в Екстра-лізі не уникнути, так воно і сталося, але до повного її розвалу не дійшло, і за рахунок клубів з західного та центральних регіонів країни кістяк Екстра-ліги зберігся. Навколо нього вже можна було гуртувати інші боєздатні команди, те, що в воєнних умовах на старт нового чемпіонату виходить 10 команд, це безумовно дуже позитивний факт, і за день до того, як ця десятка вирушить в турнірну путь, варто побажати, щоб в такому складі вона дісталася і до фінішу.
Що є невід’ємною частиною міжсезоння в останні п’ять-шість років, так це той свербіж в нашій Асоціації футзалу України навколо того, щоб якось поекспериментувати з форматом чемпіонату. Здавалося б, зібрана гідна кількість бажаючих вийти на старт – 10 клубів, влітку минулого сезону клубами ледь не одностайно був затверджений формат проведення регулярного чемпіонату в три кола. Він разом з тим, що команди ще б грали плей-офф та Кубок України, дозволяв клубам проводити від тридцяти до сорока офіційних матчів, і це є тим, в чому чемпіонат України виконує головне, що з року в рік прописується в Регламенті Екстра-ліги пунктами один та два:
– сприяння подальшому розвитку футзалу в Україні
– підвищення рівня майстерності футболістів.
Так ні ж, в сезоні-22/23 в Екстра-лізі ми маємо досі небачений формат з поділенням на зони. Він не тільки небачений в Україні, але і в будь-якій іншій країні не те що з розвинутим футзалом, але й з недорозвинутим. Головний його мінус, який переб’є всі аргументи тих, хто є апологетом поділення десяти команд на зони, це спотворення спортивного принципу і наявність штучності. Про що мова? А про те, що, по-перше, умовно команда, яка в одній з зон посяде четверте місце, буде грати в плей-офф, а інша, яка буде п’ятою в другій зоні, цієї можливості буде позбавлена. Хоча якщо б вони зійшлися один на один, то «п’ята» команда могла б винести «четверту» в одну хвіртку. А по-друге, що і сам склад чвертьфінальних пар плей-офф не буде відповідати реальному співвідношенню сил команд.
А те, що в «співвідношенні сил» при розподілі 10-ти команд на зони існує якась хиба, наочно продемонстрував «Кубок нескорених», якій проходив в зоні «Центр». Команда «Яско», зібрана майже по оголошенню, не маючи ніякої зіграності, спокійно на груповому етапі винесла три команди, які вже мають право називатися, що вони з Екстра-ліги. А в фіналі від «Яско» ледве забрав ноги і відскочив ще і київський «ХІТ».
Загалом, є такий філософський постулат. Якщо бачиш в житті якесь непорозуміння, то шукай кому це вигідно. Те ж саме, і з форматом – є непорозуміння з поділенням Екстра-ліги на зони, правда, прикрите тим, що «зараз війна і складні умови», залишається лише задатися питання, кому воно вигідне? Заради кого або чого, за для якої команди «Х» (ікс) утворюється те, чого немає у всьому світі? Відповідь на ці два питання, нехай кожний дасть собі сам.
Чемпіонат же розпочинається матчем в зоні «Захід», в якій в першому турі «Енергія» буде приймати «Сокіл». Літо – це той час, коли команди зазнають кадрових змін, а коли їх немає – це дуже велика рідкість. Не оминули вони і учасників матчу-відкриття нового чемпіонату.
«Енергетики» вочевидь вирішили скористатися ситуацією послаблення деяких минулорічних фаворитів, щоб здійнятися на вершину Екстра-ліги, і про це свідчить їхня трансферна кампанія. Для початку одразу чотири гравці пішли «на вихід» в кінці липня – Віталій Ковальчук, Юрій Когут, Тарас Королишин та Руслан Майовецький. По двом останнім немає питань: Королишин виявився трансферною помилкою минулого сезону і підсиленням не став, Майовецький же просто не потягнув рівень Екстра-ліги. По Ковальчуку з Когутом, напевне, були якісь свої внутрішні причини, тому що обидва діяли доволі корисно. Наприклад, Юрій Когут на момент припинення минулорічного чемпіонату з дев’ятьма м’ячами був найкращим голеадором «Енергії», а Ковальчук поділяв в Пелехом третю-четверту позицію, маючи в активі чотири результативних удари.
Ця четвірка залишила «Енергію» з формулюванням «війна впливає на всі сфери нашого життя, у тому числі спорт. Саме з цим пов’язані кадрові зміни у команді». Воно не давало підстав думати, що львів’яни підуть на якість серйозні придбання. Втім, як би не так! В серпні «енергетиками» стали Віталій Радевич, Михайло Зварич та Сергій Малишко. Всі троє – гравці збірної України, а враховуючи, що в її тренерському штабі вже давним-давно Валерій Легчанов, то цій трійці взагалі не потрібний час, щоб розуміти, які вимоги у головного тренера.
Вже перші оглядини показали, що «Енергії» по силах замахнутися на чемпіонство. На «Кубку нескорених» львів’яни по 10 м’ячів забили нижчим за класом «Доманівці» та «Любарту» та зіграли внічию з «Кардиналом» та з «Ураганом» – друге місце не найкраще, але непоганий плацдарм, щоб розпочати офіційні матчі чемпіонату України.
Вболівальникам же «Сокола» ближче до душі, що ж нового в нашій команді. «Загалом «Сокіл» зберіг основу свого складу з попереднього чемпіонату», – це цитата з анонсу матчу від прес-служби львівської «Енергії». Ну, десь «загалом» з цим можна погодитися, якщо не рахувати, що виступи за «Сокіл» припинили чотири гравці: Артур Подлюк, Максим Стрельцов, Єгор Донець та Роман Татумірак. Хтось грав більше, хтось менше, Татумірак ще був лише на підході до того, щоб стабільно грати. Але всі четверо були з числа тих, на кого Роман Ковальчик розраховував. Нині ж головному тренеру «Сокола» доводиться розраховувати на Олексія Майдана, Ростислава Ростківського, Артура Хібовського, Владислава Житніковського та Максима Бернаду. Всі п’ятеро – талановиті хлопці, вихованці ДЮСШ «Сокіл», але їм лише тільки по 16 років.
За виключенням воротаря Житніковського решта четверо вже спробували, що таке чоловічий футзал на львівському «Кубку нескорених». Як відомо, «Сокіл» на цьому турнірі посів шосте місце, але Роман Ковальчик не приховував, що наша команда їхала до Львова не за місцями: «Особливістю було те, щоб при нагоді можна б було дати пограти нашій юній п’ятірці, щоб вони трошки спробували, відчули і понюхали, що таке гра з досвідченими командами різного рівня. Це потрібно, щоб далі їм можна було щось говорити і вимагати в тренувальному процесі».
Менше двох тижнів було в Романа Ковальчика, щоб зробити висновки по кожному з гравців, чи гідні вони дебюту в Екстра-лізі. Зрозуміло, що основна ставка буде робитися на досвідчених гравців, але їм буде набагато легше, якщо вони будуть відчувати, що за спинами в них юні гравці, які за свій час перебування на майданчику не підведуть. В поєднанні досвіду та молодості майбутнє «Сокола» в новому сезоні. Чемпіонату України варто побажати «в добру путь», а всій Україні мужності і перемоги в праведній справі боротьби з окупантами.
Львів. Чемпіонат України. Екстра-ліга. Група «Захід»
1 тур. 2 вересня, п’ятниця
«Енергія» (Львів) – «СОКІЛ» (Хмельницький)
Арбітри: Євген Диннік (Одеса), Володимир Дзюра (Рівне), Володимир Болізюк (Львів)
Спостерігач арбітражу: Юрій Веремчук (Рівне)
Делегат матчу: Богдан Мельник (Львів)
Трансляція на офіційному сайті СК «СОКІЛ» та на You Tube-каналі Асоціації футзалу України.
В решті матчів 1-го туру зустрічаються:
Група «Захід»
«in.IT» (Львів) – «Ураган» (Івано-Франківськ)
Група «Центр»
«ХІТ» (Київ) – МСК «Харків» (Харків)
«Черкасиобленерго» (Черкаси) – «Рятувальник» (Ромни)
Прес-служба СК «СОКІЛ»