Чужі стіни в Здолбунові зіграли за «Енергію», дві різні гри в Києві – рекордне побиття та фаворит в ауті, все безальтернативно в Івано-Франківську, герої та антигерої дербі, подвиги Бакінського, марний хет-трик Школьного, прецедент Ліфера: найцікавіше про другі та третій матчі 1/4 плей-офф

0
296

Хвиля у вигляді п’яти чвертьфінальних матчів плей-офф прокотилася по футзальній Екстра-лізі наприкінці минулого тижня, яка скоротила кількість претендентів на перемогу в чемпіонаті з восьми до чотирьох. Залишилися ті, хто своєю грою в регулярному чемпіонаті напрацював на те, щоб в першій стадії плей-офф мати прохідних суперників, а також команди, які вибороли свої півфінали в запеклій, жорсткій боротьбі за рахунок згуртованості, бажання, а також індивідуальної майстерності та наявності в своєму складі окремих гравців, які саме в цих іграх проявили свої найкращі якості.

Відкрили другу частину чвертьфінальної стадії «Сокіл» та «Енергія» за переваги в серії хмельничан. Вже перші 20 хвилин очевидно окреслили, що друга гра між ними буде грою до голу. Його першими забили «енергетики», що й дозволило їм надалі грати від переваги в один м’яч. Чекати ще однієї помилки «Сокола» підопічним Валерія Легчанова довго не довелося, і Олег Легендзевич вразив порожні ворота. Подальші зусилля дозволили «Соколу» відіграти з двох м’ячів один – 1:2, і рахунок в серії зрівнявся.

Різко контрастувала з матчем в Здолбунові гра, яка в п’ятницю була другою за часом. Гра в Івано-Франківську між «Ураганом» та «Кардиналом-Рівне» виявилася такою, що за якийсь тиждень про неї нічого буде пригадати, окрім фінального рахунку 5:0. «Кардинал-Рівне» напевне і хотів би щось протиставити «Урагану», але реалії такі, що протиставляти і нічого, і нікого.

В першій суботній грі від «Урагану» вирішили не відставати гравці київського «ХІТа», які приймали МСК «Харків». Супротиву підопічних Станіслава Гончаренка вистачило лише на один тайм, після якого вони поступалися всього 0:1. Але по перерві було те, що ми з МСК «Харків» бачили в регулярному чемпіонаті неодноразово – команда не тримає удар. Харків’яни один за одним пропустили кілька однакових м’ячів – простріл на штангу і замикання. В другій же половині другого тайму підопічні Олега Лук’яненка не виявили до суперника жодної поблажливості, і якби не фінальна сирена, то вони б забивали ще і ще. В підсумку ж, після 40-ка хвилини кияни обмежилися перемогою 9:1.

Ледь завершилася гра в Києві, як в Здолбунові на вирішальний бій вийшли «Сокіл» і «Енергія». Стартові хвилини показали, що хмельничани не налаштовані на повторення сценарію гри, яка була напередодні, але наші бажання далеко не завжди співпадає з нашими можливостями. Помилок, які були у «Сокола» в п’ятничній грі, команді вдалося уникнути, але вилізли інші – це два пропущених голи після стандартів. По перерві ж навіть повторення сценарію другої гри не було. «Свій» один гол «Сокіл» відіграв, але пропустив втретє м’яч, який з ніякої логіки гри не витікав, і який по-іншому, як жахом, не назвеш. 1:3 в грі, 1:2 в серії, і «Енергія» буде доводити, що вона недарма в півфіналі, в протистоянні з «Ураганом».

На десерт других матчів 1/4 фіналу була в гра в Києві між «Aurora Team» та «SkyUp Futsal». Перед «авіаторами» стояло складне завдання довести невипадковість своєї перемоги в першій грі, і підопічні Тараса Шпички відіграли в суботу так, що навпаки, просто змусили казати про закономірність свого виходу до півфіналу. Про цю гру буде окремо, бо вона того варта, а якщо коротко, то вирішального удару по всім амбіціям суперника «SkyUp Futsal» завдав в другому таймі, коли безжалісно карав команду Євгена Задорожного за будь-яку помилку. За рахунку 5:2 важливий м’яч забив Ілля Бакінський, і хоча за рахунку 7:4 його не можна вважати переможним, але саме після його парашуту у порожні протилежні ворота можна було впевнено казати про півфіналіста від цієї пари.

Парадоксальна вийшла річ з другими півфінальними матчами. Їх було п’ять, на відміну від чотирьох перших матчів 1/4 фіналу, але якщо два тижні тому в нашому дописі було аж 14 фішок, то цього разу при великому прагненні не вдалося назбирати навіть десять фішок, які або були в центрі уваги, або, навпаки, могли пройти повз увагу вболівальників, і в підсумку на виході їх всього сім. Втім, є цікавий бонус, який стосується вже майбутніх півфіналів. Якщо його прочитають та до нього дослухаються в команді, яка позиціонує себе як клуб європейського рівня, то в Екстра-лізі буде реалізований прецедент, гідний нагороди «fair play», якби вона, звісно, існувала в українському футзалі.

Гра тижня. «Aurora Team» – «SkyUp Futsal»

Як і два тижня тому, київське чвертьфінальне дербі не залишило іншого вибору, як визнати його «грою тижня». Воно на це заслуговує і за рівнем гри, і за його драматургією.

Дуже важливими були стартові хвилини, і вони вочевидь були за підопічними Тараса Шпички. «Авіатори» не дозволяли супернику вільно дихати на майданчику і досягли того, чого прагнули. Гол Миколи Кібиша не був з розряду швидких, але його можна вважати раннім, а ще таким, який позбавив впевненості суперника. Пройшло ще дві хвилини, і якби після них на табло палало 0:3, це було б по ділу, але Роман Бакум не встиг на чудову передачу Микити Тменова, а феноменальний дальній удар Бруно Сантоса прийняла на себе штанга.

«Aurora Team» зі стану гроггі почала виходити після екватору першого тайму, в цей час Ілля Бакінський показав, для чого його запрошували до «SkyUp Futsal», а єдиний пропущений м’яч це не його провина. Квінтесенцією гри стали чотири хвилини початку другого тайму, коли з інтервалом в дві хвилини відзначилися Микита Тменов, Роман Бакум та Бруно Сантос. Це однозначно деморалізувало підопічних Євгена Задорожного, а гра «Aurora Team» з п’ятим занадто пізно почала приносити якісь дивіденди. Коли Олександр Школьний забивав свій другий м’яч, на табло було 1:5, а щоб в нікого не було сумнівів, Ілля Бакінський з другої спроби таки вразив порожні ворота, змінивши рахунок на 2:6. «Aurora Team», як той смертельно поранений звір, ще намагалася кусати «авіаторів», навіть забила двічі, але «плюс три» на користь «SkyUp Futsal» були справедливішими по суботній грі, ніж «плюс два».

А тепер деякі спостереження по грі, на уважний перегляд якої в запису у автора цих рядків пішло три години, і їх не можна вважати марно витраченими. Про героїв цієї серії і антигероїв. Звісно, що перемагають і програють в футзалі команди, але результат визначають окремі особистості, без яких того самого результату не було б. В «SkyUp Futsal» відзначимо Іллю Бакінського та Микиту Тменова. Ілля напрацювався у воротах за дві гри стільки, скільки в деяких своїх колишніх командах не напрацьовувався і в десятках іграх. А в суботу ще й забив! Микита Тменов же був справжнім локомотивом команди безпосередньо на майданчику. Його гол в першому чвертьфіналі став переможним, а дубль в другій – хтозна вагою яких медалей може стати.

Щодо «Aurora Team», то і в ній є два гравця, які вагомо доклалися до поразки, особливо в другій грі – це воротар Микола Гуйван та Ростислав Семенченко. Нагадати, який статус їх поєднує? Це два гравці національної збірної України, і це привід зайвий раз спитати шановного Олександра Косенка: «Вам дійсно такі гравці потрібні в Узбекистані?». Те, що Гуйван дуже далекий від збірної, ми бачили в регулярному чемпіонаті, переконалися в цьому і на турнірі в Литві. Почався плей-офф, вирішальна гра, і ми бачимо гол в ближній кут Романа Бакума, після якого і рахунок став 1:3, та й тренерський штаб «Aurora Team» заміною Гуйвана на Лисюка висловив показову думку щодо гри свого голкіпера.

Окремо про MVP нещодавнього «Фіналу чотирьох» Кубку України. По-перше, хотілося б дуже знати, за що дають MVP, коли гравець є прямим чином причетним до двох голів з чотирьох, які пропускає його команда в програному матчі. І це, до речі, не про другу чвертьфінальну гру. А в ній Ростислав Семенченко теж «свою» норму виконав. В моменті, коли Микола Кібиш відкрив рахунок, Семенченко проспав гравця «SkyUp Futsal». В другому ж таймі Семенченко фактично став асистентом для Бруно Сантоса: обрізка, після якої рахунок став 1:4, це катастрофа, і 9 з десяти тренерів просто би прибрали такого гравця з майданчика до кінця гри.

Ще одне спостереження по «грі тижня», це про суддівство, точніше, про жовті картки в ній. Дивимося статистику: у «Aurora Team» одна жовта – Оресту Боргуну, у «SkyUp Futsal» – чотири (Микита Тменов, Володимир Удовиченко, Ігор Салтанов, Роман Бакум)! Той, хто не дивився гру, а тільки цю статистку, має підстави запитати, та що ж то за грубіяни зібрані в складі «авіаторів»?

Там, дійсно, хлопці не подарунок, але чи в «Aurora Team» ангели? В скількох епізодах жовта картка ганялася за Олександром Школьним, але арбітру Артему Духану ніби хтось наказав – цьому гравцеві жовту зась. На останній хвилині під арбітром зі статусом ФІФА Денисом Куцим Юрій Сагайдачний просто змітає з майданчика Владислава Корнєва. Жовта? Я вас прошу, це за тими спостереженнями, з якими Денис Куций повернувся з Єревану з «Фіналу чотирьох» Ліги чемпіонів, навіть не фол. Це Корнєв сам вирішив політати. А чому не фол, та тому що він для «Aurora Team» був би шостим, і зафіксувати його на останній хвилині за рахунку 4:6 це як вистрілити собі в ногу.

І нарешті про єдину жовту в складі «Aurora Team» Оресту Боргуну. Вона була такою, що навіть Артем Духан розумів, що без неї вже ніяк, бо колеги про суддівському цеху просто засміють, все розуміючи. Але те, що його порушення заслуговує попередження, проти цього був проти сам Боргун, і висловив це тим, що перед Артемом Духаном поплескав йому в долоні, та ще на рівні обличчя (ВІДЕО). Це щоб арбітр побачив. Що в такому випадку роблять арбітри, які не є арбітрами Асоціації футзалу України? Правильно, ще одна жовта, далі червона, і гравець може плескати в долоні вже в роздягальні, за межами спорткомплексу, а у випадку з Боргуном – він плескав би ще й в наступному сезоні, адже дискваліфікації не згорають і переносяться на новий сезон. Але Артем Духан ці образливі оплески на свою адресу просто проковтнув.

Розгроми тижня. Перемоги «Урагану» та «ХІТа»

На жаль, і за підсумком других чвертьфінальних ігор плей-офф тема розгромних перемог, яка є перманентною в наших дописах, лишилася актуальною. Більше того, ще й в двох екземплярах. «Кардинал-Рівне» та МСК «Харків» і раніше суттєво випереджали інші команди за кількістю матчів, програних з різницею в п’ять та більше м’ячів, а в суботу ще більше «покращили» свої досягнення.

Рівняни вдруге в плей-офф програли «Урагану» з різницею в п’ять м’ячів, і в підсумку сезон-23/24 завершили з шістьма розгромними поразками. Рекордсменом же по розгромним поразкам став МСК «Харків», який таким чином програвав вісім разів. І це при 20-ти поразках за весь сезон.

Щодо кривдників команд Євгена Ланка та Станіслава Гончаренка, то «Ураган» здобув 12-ту перемогу з великим рахунком, а «ХІТ» – сьому.

Загальна картина з розгромами така: в 144-ти іграх чемпіонату вони фіксувалися 29 разів, це в 20,18 відсотках ігор, фактично кожна п’ята гра. Дуже хотілося, щоб після півфінальних ігор ми до цієї теми вже не поверталися.

Камбек тижня. Півфінал «Енергії»

Коли в регулярному чемпіонаті вже йде завершальна фаза боротьби за місця в плей-офф, то постійно згадується тема того, що команди прагнуть посісти якомога вище місце, щоб «мати перевагу власного майданчика». Підсумок же чвертьфіналів наніс суттєвий удар по тих, хто погоджується з цією тезою, і виходить, що в плей-офф далеко не завжди перемагає той, хто в регулярному чемпіонату був вище.

Цього сезону сильнішими в 1/4 фіналу були тільки дві команди, які в регулярному чемпіонаті були на вищих місцях. І це більше через те, що зараз Екстра-ліга все ж таки не є однорідною за рівнем команд, а існує певна прірва. А от в двох парах ті команди, які в регулярці фінішували вище, змушені були зійти з дистанції. Звісно, що з цим прикро змиритися і «Aurora Team», і «Соколу». Особливо хмельничанам, які здобули перемогу в гостях в першій грі у Львові.

Переможеним розбиратися чому так сталося, а переможцям – готуватися далі до півфіналів. А лауреатом в номінації «камбек тижня» стала львівська «Енергія», яка після домашньої поразки 3:6 опинилася на межі прірви, але на чужому для себе майданчику в Здолбунові змогла двічі здолати «Сокіл» і уникнути дострокового завершення сезону.

Гол тижня. Михайло Грицина

33 м’ячі в п’яти іграх – гідний показник для Екстра-ліги, але він не дає порадіти цій результативності в повному обсязі. Майже дві третини голів були забиті в двох іграх в Києві, ще й на одному майданчику, де своїх суперників приймали «ХІТ» та «Aurora Team».

Одразу треба зазначити, що особливо немає бажання розглядати в якості кращих м’ячі, які добивають суперника, який навіть не на колінах, а вже в лежачому стані. Такі м’ячі мають невисоку вагу, і цікавіше визначати в якості кращих голи, які дійсно мали вагу і щось в грі визначали.

Під такі параметри підпав гол Михайла Грицини, який франківці забили на 25-й хвилині. На той момент рахунок був 2:0, і у «Кардиналу-Рівне» ще проглядалися якісь варіанти на порятунок, але після голу Михайла Грицина все стало очевидним.

А сам гол став результатом стрімкої контратаки, яку після передачі Артема Фаренюка ефектною підсічкою завершив Михайло Грицина – м’яч полетів над плечем Костянтина Рафальського і опустився в сітці за лінією воріт (ВІДЕО).

Хет-трик тижня. Олександр Школьний

Як і в перших чвертьфінальних іграх, в минулий вікенд не обійшлося без хет-трику. Здавалося б, три м’ячі це радість для гравця, але у випадку з трьома голами Олександра Школьного у ворота «SkyUp Futsal» можна цю подію визнати найнепотрібнішою. Досягнення Олександра стали останніми голами для «Aurora Team» в сезоні, його команда програла другу чвертьфінальну гру і вибула з подальшої боротьби на медалі.

Подібний хет-трик – другий в сезоні, це коли три м’ячі забиває гравець команди, яка програла. Вперше це було з трьома голами Ігоря Корсуна у програному матчі «Соколу» 3:5.

Хет-трик Олександра Школьного став ювілейним, 20-м в Екстра-лізі цього сезону, а сам гравець – 17-м, якому вдалося в грі забити тричі. Три гравці по три м’ячі забивали двічі – це Євгеній Жук, Роман Бакум та Ігор Корсун, і всі вони залишаються в грі після завершення чвертьфінальної стадії плей-офф.

Воротар-голеадор тижня. Ілля Бакінський

Другого березня голкіпер «in.IT» Віталій Явний ударом через весь майданчик вразив порожні ворота «ХІТа» і став шостим воротарем в Екстра-лізі, який відзначився забитим голом. З того часу воротарі забивали ще, але це були голкіпери виключно все з того ж «списку шести». І от пройшло два з половиною місяці, і кількість воротарів-голеадорів нарешті збільшилася до семи. На 34-й хвилині дербі між «Aurora Team» та «SkyUp Futsal» Ілля Бакінський спокійно спіймав м’яч після дальнього удару Максима Літвінова, оминув протидію Юрія Сагайдачного і ударом з меж штрафного майданчика спрямував м’яча до порожніх воріт суперника (ВІДЕО). Перевага «авіаторів» виросла до 6:2, яку відіграти команді Євгена Задорожного не судилося.

Гол Іллі став загалом 16-м в Екстра-лізі воротарським, і варто перерахувати всіх голкіперів, яким вдалося відзначитися забитим голом. Лідирує в цьому списку Олександр Сухов – 5 м’ячів, у Юрія Савенка та Андрія Острікова по три голи, у Сергія Шевченка два, у Ярослава Кожуховського, Віталія Явного та Іллі Бакінського – по одному.

З цього списку для Острікова, Шевченка, Кожуховського та Явного сезон вже добіг свого завершення. Сухов, Савенко та Бакінський ще зможуть збільшити свій доробок, ну і не забуваємо, що в складі півфіналістів є інші воротарі, тож в них є шанси вписати своє прізвище в протокол в якості автора забитого голу.

Трійнята тижня. Три голи «ХІТа»

Майже десяток голів відвантажили гравці «ХІТа» у ворота МСК «Харків». Вони були на всі смаки, але три з них є підстави назвати близнюками, або точніше – трійнятами, адже вони однакові за своєю природою.

Перший з таких трійнят стався на 21-й хвилині, коли після діагональної передачі Олександра Педяша Даниіл Абакшин з відстані метра від штанги переправив м’яч до сітки. За три хвилини Ігор Чернявський зліва прострілив уздовж воріт в напрямку дальньої штанги, там вже чергував Євгеній Жук, який з «точки Абакшина» вразив ворота. І, нарешті, на 30-й хвилині після позиційної атаки «ХІТа» Євген Сірий зліва від кутової позначки прострілив уздовж воріт, і Олександр Сметаненко, щоправда, грудьми, але все з тієї ж «точки Абакшина», додав забитий м’яч до свого загального доробку.

Чому при трьох м’ячах різних гравців місце, з якого забивалися голи, визначене як «точка Абакшина», та все через те, що Абакшин не менше половини своїх голів не тільки в «ХІТі», а і у всій кар’єрі точно забив або саме звідтіля, як в грі з МСК «Харків», або симетрично біля другої штанги.

Бонус. Олександр Ліфер проти «ХІТа». Що сильніше: правила ФІФА та УЄФА чи усні домовленості

На завершення цього допису бонус, який зачіпляє один цікавий момент, що стосується майбутніх півфінальних матчів. Тема – про орендованих гравців, яка дуже часто обговорюється в УПЛ в великому футболі, але майже не поширена в футзалі, тому що гравців, які належать одному клубу Екстра-ліги, а грають в іншому на правах оренди, одиниці. Наприклад, на початку сезону їх було всього два – це Микола Гуйван та Олександр Дичук, «власником» яких був «Ураган», але обидва грали в «Aurora Team». Згодом, десь на початку 2024 року Гуйван став повноцінним «аврорівцем», а Дичук так і залишився орендованим.

Втім, в січневий трансферний період відбулося кілька переходів. Зокрема, Роман Горпинич та Ілля Бакінський відправилися відповідно до «ХІТа» та «SkyUp Futsal», президент «Кардиналу-Рівне» Володимир Валявка дав обом «вільну» за усної домовленості, що вони в решті сезону не гратимуть проти рівненської команди, і так воно і було. В свою чергу, з «ХІТа» пішов до «SkyUp Futsal» Олександр Ліфер, і коли ці дві команди грали між собою, Олександр за грою спостерігав з трибуни.

І тепер ми підійшли до головного. В січні, напевне, в «ХІТі» ніхто не очікував, що в півфіналі доведеться грати проти «авіаторів», але в регулярці команда Олега Лук’яненка на всяк випадок підстрахувалася і не дала згоду на участь Ліфера в грі проти себе.

Зараз же маємо півфінал, в якому «ХІТ» та «SkyUp Futsal» проведуть, як мінімум, три гри, і виникає резонне питання: Олександр Ліфер також буде сидіти на трибуні? Повертаючись до футболу, в численних дискусіях з’ясувалося, що офіційної заборони грати орендованим гравцям проти «свого» клубу не існує. Клуб не може заборонити грати орендованому футболістові – це норма УЄФА та ФІФА! Від цього ще одне питання: чи є законною заборона на виступ орендованого гравця проти «свого» клубу? Найчастіше – ні. Принаймні в Україні, в змаганнях під егідою УЄФА та ФІФА. Проте норму про заборону грати орендованому футболісту проти «батьківського» клубу прописано в регламенті англійської Прем’єр-ліги, а от у кубкових змаганнях Англії – заборони немає.

Звернемося до однієї історії 10-тирічної давнини. 2014 року відбулася гучна спірна ситуація у Лізі чемпіонів, однозначну оцінку якої тоді дав УЄФА на користь незаконності будь-яких заборон на виступ орендованих футболістів проти клубу, який його здав в оренду. У Лізі чемпіонів зустрілися «Челсі» та «Атлетіко» (Мадрид). У складі «Атлетіко» виступав Тібо Куртуа, який на той момент був орендований у лондонського клубу. В орендній угоді було прописано, що «Атлетіко» за кожен очний матч воротаря проти «Челсі» має заплатити 2,5 мільйонів фунтів стерлінгів. Іспанський клуб не бажав платити, втім дуже хотів, щоб Куртуа грав, звернувся за роз’ясненням до УЄФА і отримав відповідь, що Куртуа може грати. Більше того, УЄФА заборонила «Челсі» брати будь-які гроші за те, що Куртуа буде грати проти лондонського клубу.

Повертаємося з небес на землю, точніше, з футбольної Ліги чемпіонів на футзальний паркет. Маємо: в січні «ХІТ» відправив в іншу в команду гравця, який йому був непотрібним з метою, щоб той грав. Очікуємо: в травні справжнього чоловічого жесту з боку «ХІТа» дозволити Олександру Ліферу грати проти своєї «батьківської» команди. Якщо «ХІТ» сильніший за «SkyUp Futsal», то він має бути сильнішим за нього хоч з Ліфером, хоч без Ліфера. Це було б і чесно, і благородно, і справедливо у всіх відношеннях. Але вже яким буде рішення «ХІТа» стосовно свого гравця, побачимо найближчими вихідними, коли стартують півфінали плей-офф.

Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ