Битва виснажених «збірників» в Івано-Франківську, одного Жука «ХІТу» замало, дюжина голів за дві гри від МСК «Харків», зіпсований ювілей у Львові, різна природа червоних карток в Сумах та Києві, рекорд на всі часи Малиновського-наймолодшого та All Blacks в Рівному: найцікавіше про шостий тур та гру другого туру Екстра-ліги

0
402

Після двотижневої паузи, пов’язаної з іграми національної збірної, клуби Екстра-ліги в переважній своїй більшості з великим задоволенням поринули в звичне середовище перипетій чемпіонату України і минулими вихідними відіграли матчі шостого туру. Обмовлення про переважну більшість зроблене не випадково. По-перше, не у всіх команд була двотижнева перерва між іграми в Екстра-лізі, адже «Кардинал-Рівне» та МСК «Харків» 7 жовтня закрили тему з перенесеною грою з другого туру. По-друге, є підозра, що 10 гравців «Урагану» та «ХІТа», залучених до лав національної збірної, не були у великому захваті від того, що всього через чотири доби після виснажливого фізично і емоційно матчу з Сербією їм довелося битися один проти одного. Тут би суперників простіше, але в шостому турі була гра, яка, хтозна, може навесні мати суттєвий вплив на місця в турнірній таблиці за підсумком регулярного чемпіонату.

Гра між «Кардиналом-Рівне» та МСК «Харків» з другого туру згадувалася не випадково, вона поряд з п’ятьма іграми шостого туру вийшла такою, що про неї не можна не згадати, бо в ній також було повз що не можна пройти. Втретє поспіль в грі за участю МСК «Харків» був зафіксований розгром, але якщо в його матчах проти «Урагану» та «Aurora Team» громили харків’ян, то в Рівному вже вони самі катком проїхалися по «Кардиналу-Рівне». Скажіть відверто, хтось би поставив в якійсь конторі в цій грі на перемогу МСК «Харків» навіть не якісь осудні гроші, а такі, що випадково завалялися в кишені? Відповідь так і напрошується, що ні, а дарма, можна було б суттєво піднятися. Рахунок 6:0 дуже красномовний, він навіть не залишає місця думці про його випадковість.

Втім, якщо в когось вона і була, запрошуємо до Сум, де проходила одна з трьох суботніх ігор шостого туру. От тут-то не скажеш, що МСК «Харків» по комусь проїхався катком, але після 40 хвилин гри на табло всі побачили знову тенісний рахунок. Цього разу 6:2, хоча ще до 38-ї хвилини було всього 3:2.

Паралельно з Сумами в Рівному грали «Кардинал-Рівне» та «in.IT», і одним з головних питань цієї гри було, чи збираються підопічні Олександра Бондаря врешті решт забивати на власному майданчику, бо володарю Кубку України мати 0:10 після двох домашніх ігор якось не комільфо. Після першого тайму питання залишалося актуальним: рівняни хоча і атакували, але вочевидь перебували під тиском сакрального питання, яке розтягнулося аж на 100 хвилин ігрового часу. 101-ша хвилина стала щасливою, і доля зглянулася над «кардиналівцями». Після удару Євгена Ланка м’яч сам по собі навряд чи б залетів до сітки, але на щастя рівнян на його шляху опинилася нога Олега Мурина, і ось він – довгоочікуваний гол! Згодом «Кардиналу-Рівне» вдалося забити вже цілком робочий м’яч, що і принесло перемогу 2:0.

Такий же рахунок за годину був зафіксований в грі ще однієї львівської команди, але вже на її користь. «Енергії» знадобилося рівно пів тайму, що знайти слабке місце в захисті «SkyUp Futsal» і відкрити рахунок. Пройшло ще пів тайму, тайм-аут від Валерія Легчанова виявився продуктивним, його підопічні втілили на майданчику те, про що їм говорив головний тренер, і другого голу виявилося цілком достатньо, щоб перемогти.

В неділю шостий тур завершився двома іграми, в яких грали команди з лідируючого квартету. Вболівальники цілком можуть бути задоволені якістю футзалу, адже всі чотири команди продемонстрували, що вони недарма знаходяться вгорі. В Києві, граючи проти «Aurora Team», «Сокіл» вже не вперше в сезоні опинився в ситуації, коли після першого тайму програвав 0:1. Так було і в грі з «ХІТом», і якщо ми про неї згадали, то тоді гра була 50 на 50, але забити вдалося столичній команді. Так само сталося і в неділю: був би точнішим при виконанні свого удару Богдан Токар, або реалізуй свій вихід сам на сам Владислав Первєєв, гра була б зовсім іншою. Але в футболі не буває умовного способу, і свій момент реалізувала «Aurora Team». Далі ж для «Сокола» почалися розбіжності з грою з «ХІТом». Одразу відігратися не вдалося, і ставало очевидним, що той, хто зараз заб’є, той і буде зі щитом. «Сокіл» пропустив вдруге, втім, дуже холоднокровна гра в меншості, коли «Aurora Team» за дві хвилини взагалі нічого не створила, показала психологічну стійкість хмельничан. А далі було те, чого для «Сокола» цього сезону ще не було. Це раніше підопічні Романа Ковальчика ледь не в кожній грі грали «5 на 4», а от цього сезону в кожній грі грали «4 проти 5». Опинившись в незвичній для себе ситуації, командою була припущена помилка, яка голом у порожні ворота закрила долю гри, однак, якби «Сокіл» так нічого і не забив в Києві, це було б не по-чесному. Майже з сиреною так званий «гол престижу» відбувся, і «Aurora Team» перемогла 3:1.

Чотири голи були зафіксовані і в Івано-Франківську, але в рівних пропорціях між «Ураганом» та «ХІТом». У гостей невтомним, як і завжди, був Євгеній Жук, який після аж чотириматчевого затишшя відзначився дублем. Франківці на дії найкращого голеадора минулого чемпіонату зуміли знайти свої контраргументи, але не більше двох, тому і нічия 2:2, яку обидві сторони визнали закономірною, принаймні на словах.

Після обов’язкового прев’ю з нагадуванням про основні перипетії ігор, про які буде в дописі, самий час переходити до нашої традиційної десятки фішок, які або були в центрі уваги, або, навпаки, могли пройти повз увагу вболівальників. Перша – традиційна, і цього разу для всіх очевидна.

Гра туру. «Ураган» – «ХІТ»

Очевидність йде від афіши, і коли в турі стоїть очна гра віце-чемпіона проти чемпіона, у інших матчів туру майже нуль шансів, щоб стати «грою туру». Це якби при не дуже яскравому поєдинку в українському футболі «Шахтаря» та «Динамо» хтось почав доводити наскільки крутою була гра умовного «Минаю» та «Колоса». Щоправда, «Урагану» та «ХІТу» до того, щоб матчі між ними стали повноцінним «ель класіко», ще грати і грати, але на поточний момент це саме те, що привертає найбільшу увагу.

Стосовно недільної гри було одне побоювання, що після двобою з Сербією якісного футзалу можна не побачити головне через відсутність емоцій у гравців збірної України, адже бажаного максимального результату в цих двох іграх досягнуто не було. В цілому, ці побоювання виявилися марними, і чотирьох днів гравцям вистачило, щоб перемикнутися на внутрішні справи. Кожній з команд складно було по-своєму: це відірваність «збірників» при підготовці решти гравців до гри, у «ХІТа» наклалася відсутність Сергія Журби. На майданчик повернувся Євген Сірий, але він не грав майже два місяці. Максим Павленко, в свою чергу, компенсував потенційні проблеми зі складом грою в три четвірки, навіть юного Іллю Приходьку випускав.

Загалом, гра сприймалася на одному диханні. Суперники спрямовані були на протилежні ворота, і роботи Юрію Савенку з Олександром Суховим не бракувало. Не бракувало і гольових моментів, і до перерви кожній з команд вдалося витиснути по одному голу. У «ХІТа» виправдалася ставка на Євгенія Жука, у «Урагану» – на стандарти, а в другому таймі – і на підключення Юрія Савенка. Побачили ми і його традиційні рейди до протилежних воріт, один з них він навіть завершив неймовірним за силою ударом, але повз ворота.

Про неймовірне бажання вирвати перемогу свідчить жовта картка Петра Шотурми, який накинувся на арбітра за, на Петра думку, не в той бік призначений аут. До речі, Петро з цим і дійсно мав рацію. Підсумовуючи, перше в сезоні протистояння «Урагану» та «ХІТа» запам’ятається не тільки результатом, а й грою. Воно по ділу «гра туру». Друга дуель «ХІТа» і «Урагану» відбудеться 27 грудня, і чим же цікава ця дата, а тим, що це знову ж таки буде після вікна ФІФА для проведення матчів кваліфікації до чемпіонату світу, щоправда, через тиждень після того, як збірна України зіграє з Польщею.

Гол туру. Євгеній Жук

Загалом в п’яти іграх шостого туру було забито лише 20 м’ячів, і це найгірший показник серед усіх зіграних турів, навіть серед тих, які ще зіграні не в повному обсязі, і якщо почати рахувати показник в середньому за гру – він як раз рівно 4 голи. На ще одну номінацію залишаємося в Івано-Франківську, і лауреатом в ній стає перший з двох голів Євгенія Жука у ворота «Урагану».

Всі в курсі, як вміє діяти в безпосередній близькості до воріт Жук, але мало кому вдається йому протидіяти. От і Максим Павленко після гри визнав, що з Жуком його підопічні не впоралися. Партнери Євгенія по «ХІТу» на 6-й хвилині ретельно підготували момент для разючого випаду, а Жук – знайшов таку позицію, коли з ним не грав ніхто (ВІДЕО). Після передачі ж від Чернявського Жуком все було виконане майстерно: першим дотиком Євгеній так обробив м’яч, що той зручно відскочив йому на п’яту другої ноги, а далі удар п’ятою, якому протидіяти Юрій Савенко був не в силах.

Герой турів. Станіслав Гончаренко

Окрім цього голу-красеня, Євгеній Жук забив в Івано-Франківську ще один дуже якісний гол. І бути б гравцю «ХІТа» ще й героєм туру, якби його команда виграла. Але навіть сам Євгеній погодиться з тим, що «ну який я герой, коли команда не виграла». А от чия команда в двох іграх зірвала переможний джек-пот, так це головний тренер МСК «Харків» Станіслав Гончаренко.

Минулого сезону в наших дописах одного разу було, що героєм туру був визнаний не гравець, а один з головних тренерів. Це був Максим Павленко, який в грі з «CLUST-ом» на останній хвилині за нічийного рахунку зіграв з п’ятим польовим і вирвав перемогу. Аргументи на користь керманича МСК «Харків» будуть іншими.

Після чотирьох ігор харків’ян, коли їхні поразки з великим рахунком почали ставати звичною справою, подальші перспективи МСК «Харків» виглядали примарними, навіть враховуючи, що в кожній з ігор в одному з таймів підопічні Гончаренка видавали доволі гідну гру. Після першого тайму в Рівному, який завершився на користь МСК «Харків» 1:0, можна було б очікувати, що от після перерви харків’яни почнуть сипатися. Але час йшов, а нічого такого не було, більше того, до фінальної сирени вони забивали майже таке, що збірна України забивала у ворота бельгійців – що не рикошет, то й гол.

6:0 в Рівному велика спокуса була списати на розібраність «Кардиналу-Рівне», але і в Сумах проти «Рятувальника» команда Гончаренка показала, що вона здатна і має чим додавати в другому таймі. В підсумку до розгрому не дійшло, але і 6:2 достатньо переконливо, щоб переконати всіх в тому, що МСК «Харків» – гідний суперник. Про «всіх» це без конкретики, найближча ж гра МСК «Харків» проти «Сокола», вона непересічна для обох команд.

Гольові серії. Всім серіям – кінець!

Пізнавальною була ця номінація протягом п’яти турів, але прийшов час її закривати. Принаймні, тимчасово на невизначений період. А справа в тому, що вона втратила свою актуальність. Два тижня тому ми зупинилися на тому, що кілька гравців забивали кілька турів поспіль, і серед них найактивнішим був «ураганівець» Артем Фаренюк – п’ять ігор поспіль. Але Екстра-ліга відіграла шостий тур, і у всіх, про кого згадувалося в цій номінації, не знайшлося чого додати в свій актив. Це і Фаренюк, це і Школьний, а також Абакшин, Бабак, Журавель, Сагайдачний, Микола Грицина та Швед.

Тому з цією номінацією робимо паузу, але це не означає, що про неї забуваємо, і обов’язково до неї повернемося, коли хтось з гравців зможе забити, наприклад, чотири тури поспіль. Це, перш за все, на поточний момент стосується кількох гравців МСК «Харків», які забивали і у ворота «Кардиналу-Рівне», і у ворота «Рятувальника».

Червона картка туру-1. Олексій Нагорний

До шостого туру єдиним постраждалим від червоних карток двічі був Тарас Кузь, і от тепер до нього приєднався воротар «Рятувальника» Олексій Нагорний, який матчем проти МСК «Харків» дебютував в Екстра-лізі. І треба відмітити, що до 26-ї хвилини Олексій доволі впевнено захищав свої ворота. Але саме в цей момент і сталося те, що зіпсувало все зроблене до цього (ВІДЕО).

Передували вилученню помилки Олега Виставного та Олексія Прокопчука, які не змогли протидіяти виходу Едуарда Нагорного сам на сам з Олексієм Нагорним. Що ж було далі, не буде жодних оцінок, хіба що пропонуємо звернути увагу на місцезнаходження арбітрів. Другий арбітр Денис Чумак не міг бачити, де саме в м’яч зіграв воротар «Рятувальника», а першого арбітра, Дмитра Дудки, в момент порушення, якщо зробити стоп-кадр, в кадрі навіть не видно, із чого можна зробити висновок, що він затримався десь неподалік центральної лінії.

А ви знаєте, шановні читачі, що цього вилучення могло взагалі не бути? Для цього посилання на ще одне ВІДЕО, це відмотка подій на кілька секунд назад. Гості розіграли кутовий, після удару Сергія Топчія Олексій Нагорний відбив м’яч, і від його рук м’яч покотився за межі майданчика. І знову ж таки, другий арбітр Денис Чумак дуже намагався угледіти, чи залишився м’яч в межах майданчика, але з його позиції, з протилежного боку, напевне зробити це не було можливим: і ворота заважали, і сам воротар. Дмитро ж Дудка від лінії воріт був дуже далеко, і ніяких рішень вже прийняти не міг, хоча по відео помітно, що Нагорний, скоріш за все, вигрібав м’яч в майданчик після того, як він вже викотився за його межі.

Ці два епізоди дуже корисна ілюстрація до того, наскільки є важливим, щоб арбітри обирали позиції на бокових лініях так, щоб ігровий епізод мав безальтернативну трактовку. Інакше ми б не почули в післяматчевому коментарі головного тренера «Рятувальника» Олега Салівона таке: «Червона картка, на мою думку, спірна, і цей момент став ключовим». Говорити так у керманича «рятувальників» є підстави: в момент гри рукою Олексієм Нагорним тренер «Рятувальника» до того місця знаходився ближче від Дмитра Дудки метрів п’ять-сім це точно.

Червона картка туру-2. Олег Гуцуляк

Шостий тур буде стояти окремо від зіграних раніше тим, що в ньому арбітри двічі показували червоні картки, і разом з Олексій Нагорним другим її володарем став гравець «Сокола» Олексій Гуцуляк. Напевне, епізод з його червоною карткою бачили всі бажаючі, але все ж таки для порядку в цьому дописі робимо посилання на ВІДЕО і перед тим, як читати далі, пропонуємо його переглянути.

На перший погляд все просто: Олег Гуцуляк б’є ззаду Олександра Школьного і отримує за це червону картку. Саме таку оцінку моменту дав арбітр Денис Куций, і жодних заперечень щодо червоної картки Гуцуляку немає і бути не може. Користуючись нагодою, є можливість повідомити широкому загалу вболівальників, що Спортивний клуб «Сокіл» вже надіслав лист на адресу Асоціації футзалу України та Контрольно-дисциплінарного комітету Української Асоціації футболу, в якому визнається, що Олег Гуцуляк «отримав заслужену червону картку. Зі свого боку клуб наклав штрафні санкції на гравця».

Але в цьому ж листі СК «Сокіл» є уточнення, що Олег Гуцуляк отримав червону картку, «реагуючи на провокацію», а ще СК «Сокіл» просить «КДК та АФУ об’єктивно та неупереджено оцінити дії гравця команди «Aurora Team» Олександра Школьного з метою запобігання зростання брудних та провокативних дій в українському футзалі».

Ще раз про оцінку епізоду арбітром Денисом Куцим по факту. Гравець Олег Гуцуляк – порушник, гравець Олександр Школьний – жертва. Тобто, гравець Гуцуляк просто так, ні з того ні з чого, тому що йому просто прізвище на футболці не сподобалося, вдарив гравця Школьного, який за попередній час гри був просто взірцем поведінки на майданчику. Це, звичайно, сарказм, і пропонуємо ще раз передивитися ВІДЕО, а також його фрагментарний розбір.

1. Гравець Бабак вводить м’яч з ауту, м’яч летить в напрямку гравця Гуцуляка, який ривком з-за спини гравця Школьного відкрився під передачу.
2. Гравець Гуцуляк приймає м’яч, і в той момент, коли повертає м’яч Бабаку, отримує від Школьного поштовх в горло такої сили, що голова Гуцуляка відхиляється назад.
3. Далі гравець Гуцуляк на ривку намагається оббігти гравця Школьного по дузі повз нього. Гравець Школьний заважає це зробити, виставляючи ліву руку в горло гравцю Гуцуляку.
4. Гравець Гуцуляк призупиняється і в цей момент отримує від гравця Школьного короткий, але акцентований удар в горло.
5. Далі гравець Гуцуляк наносить удар ногою в ногу гравцю Школьному.

За підсумком цього розбору стає очевидним, що арбітр Денис Куций давав свою оцінку моменту виключно відштовхуючись від пункту 5, нібито трьох попередніх і не було. Тобто, ще раз – «гравець Гуцуляк просто так, ні з того ні з чого, тому що йому просто прізвище на футболці не сподобалося, вдарив гравця Школьного». Хоча пункти 2-4 конкретно свідчать про те, що з боку гравця Школьного були присутніми провокативні дії, які арбітр Денис Куций не оцінив ніяк. Від слова взагалі. Ну не було нічого – ані поштовху в горло, ані потім ще одного поштовху в горло, ані короткого, акцентованого удару в горло, що в сукупності для гравця Школьного склалося б в заслужену жовту карту.

Якби тільки було, що цей момент, і те, що стосується Олега Гуцуляка та Олександра Школьного, існувало в грі само по собі, але це ж далеко не так. Вашій увазі ще кілька посилань:

1. Школьний штовхає в спину Абзалова, який опиняється на паркеті. Свисток арбітра мовчить – ВІДЕО
2. Сагайдачний двома руками відверто (точно не у «чесний спосіб»!) виштовхує Гуцуляка за межі майданчика. Команда «Aurora Team» за рахунок цього отримує чисельну більшість і перспективний гольовий момент – ВІДЕО. Дуже красномовний повтор ВІДЕО. Свисток арбітра мовчить
3. Школьний, перешкоджаючи активним діям Гуцуляка, наносить ногою удар в коліно Гуцуляку – ВІДЕО. Арбітри фіксують фол.
4. Гуцуляк після довгої передачі з половини «Сокола» поблизу штрафного майданчика «Aurora Team» після поштовху в спину з боку Боргуна опиняється на паркеті. На думку арбітра Артема Духана, Гуцуляк впав зі власної ініціативи. ВІДЕО

Напевне, немає сенсу ще втомлювати читачів, щоб вони зрозуміли, що певні дії гравців, які виходять за межі, не бувають і не виникають з нізвідки, що, втім, ще раз наголошуємо, жодним чином не виправдовує порушника, в даному випадку Олега Гуцуляка.

Воротар-голеадор турів. Андрій Остріков

Воротар МСК «Харків» Андрій Остріков не тільки блискуче відіграв в перенесеній грі в Рівному, залишивши свої ворота недоторканими, а ще й в другому таймі видав феноменальний сольний прохід, який завершив невідпорним результативним ударом (ВІДЕО).

Таким от чином Андрій став третім воротарем, після Ярослава Кожуховського та Юрія Савенка, якому вдалося вразити ворота суперника. Але варто зазначити, якщо Кожуховський та Савенко забивали класичним ударом через весь майданчик у порожні ворота, то Острікову, щоб забити, довелося пробігтися з тридцять метрів.

Зміна туру. All Blacks «Кардинал-Рівне»

Коли в команді щось йде не так, то потрібно щось змінювати. Цей відомий постулат стосується напевне не тільки футболу та футзалу, та й повсякденного життя. Щодо футболу, то у цього постулату є і продовження – міняти або тренера, або гравців. Але ще є третій варіант, той, який в грі шостого туру проти «in.IT» втілили в життя в «Кардиналі-Рівне».

Абсолютна більшість вболівальників вже звикла до традиційних кольорів, в яких грає рівненська команда – це салатові футболки та чорні шорти. Таку комбінацію, впевнений, назве навіть далекий від «Кардиналу-Рівне» вболівальник з заплющеними очками. Яким же було здивування, коли на гру з «in.IT» гравці «Кардиналу-Рівне» вийшли в чорній формі! Міняти – так міняти, але ж у виконанні рівнян це спрацювало на всі 100: і перші «домашні» голи вони забили, і першу «домашню» перемогу здобули. All Blacks тепер є і в Рівному, а не тільки в Новій Зеландії, де так називають національну регбійну збірну.

Цікаво, в якому комплекті форми «Кардинал-Рівне» вийде на гру сьомого туру в Києві проти «ХІТа»? Прогноз автора цих рядків – в чорному.

Ювілей – сумне свято. Тарас Шпичка

50 років – знаменна подія в житті будь-якої людини. Але тренерська доля така, що далеко не завжди трапляється так, що тренери команд отримуються від своїх підопічних бажаний подарунок у вигляді перемоги. Частіше, як показує життя, навпаки, недарма в футболі вже класикою став анекдот, як гравці в день народження, який співпав з днем гри, подарували своєму тренеру краватку.

Навряд чи краватку від гравців «SkyUp Futsal» отримав головний тренер цієї команди Тарас Шпичка, але те, що в нього ювілей вийшов з сумним присмаком, сумніватися не доводиться. «Авіатори» 14 жовтня грали у Львові проти «Енергії» і не змогли потішити свого наставника навіть одним забитим м’ячем – поразка 0:2. Як тут не погодитися зі словами з однієї дуже відомої пісні про те, що день народження це сумне свято…

Юнак туру. Артем Малиновський (14 років 5 місяців та 20 днів)

7 жовтня, в день проведення пропущеної з другого туру гри «Кардинал-Рівне» – МСК «Харків» в українському футзалі сталася непересічна подія. Ближче до завершення гри, коли з її підсумком було вже все зрозумілим, головний тренер рівнян Олександр Бондар дав пограти кілька заключних хвилин 14-тирічному Артему Малиновському. Цього сезону нещодавно вже були в десятці наймолодших гравців чемпіонатів України певні зміни, але вони не стосувалися персони наймолодшого гравця, яким протягом більше трьох років, з 19 вересня 2020 року, був Юрій Яремчук з «Енергії».

До появи Артема Малиновського в грі з другого туру ще такого не було в українському футзалі, щоб на майданчик виходив 14-тирічний гравець, тому рівнянин в рейтингу наймолодших гравців за 30-тирічну історію чемпіонатів України вскочив одразу на першу позицію, і на момент дебюту йому було 14 років 5 місяців та 20 днів. Є відчуття, що якщо не станеться якихось непередбачуваних подій, то Артему Малиновському у своєму новому статусі доведеться перебувати ще дуже багато років, а можливо, що і десятиліть.

Ну, а десятка наймолодших гравців чемпіонатів України тепер стала виглядати таким чином:

1. Артем Малиновський («Кардинал-Рівне») – 14 років 5 місяців та 20 днів
2. Юрій Яремчук («Енергія») – 15 років та 14 днів
3. Роман Господенко (МСК «Харків») – 15 років 7 місяців та 4 дні
4. Ігор Тимців («Енергія») – 15 років 8 місяців та 3 дні
5. Ростислав Ростківський («Сокіл») – 15 років 8 місяців та 11 днів
6. Олександр Кондратюк (ФК «Харків») – 15 років 9 місяців та 7 днів
7. Ярослав Квасній («Енергія») – 15 років 9 місяців та 21 день
8. Ілля Приходько («Ураган») – 15 років 10 місяців та 10 днів
9. Максим Бернада («Сокіл») – 15 років 11 місяців та 23 дні
10. Юрій Карбовський («ЛТК») – 16 років 1 місяць та 2 дні

Бонус-1. Знову про Олександра Кульшу

Не дає про себе забути постійний коментатор домашніх матчів «Aurora Team» Олександр Кульша. Цього разу, на щастя, не має потреби робити текстову версію окремих його коментарів. В цьому дописі буде тільки посилання на ВІДЕО і пропозиція вслухатися і визначитися з тим емоційним словом, яке злетіло з вуст Олександра в той момент, коли Владислав Первєєв, перекидаючи м’яч через Миколу Гуйвана, ледь не вразив ворота. Те емоційне слово починається на літеру Б, чи у автора цих рядків щось з вухами? Так в житті склалося, що днями довелося звернутися до стоматолога, якщо ж в відео слово не на ту букву, то треба буде пошукати, де в Хмельницькому розташований найближчий заклад з отоларингологом, а ще почекати наступного домашнього матчу «Aurora Team», де коментатор сам скаже, яке ж слово вирвалося з його вуст.

Бонус-2. Пане Куций, а так можна розігрувати кутові?

На завершення два стоп-кадри з трансляції гри «Aurora Team» – «Сокіл».

По хронометражу очевидно, що це два різні кутові. Ну можна один раз не помітити, що гравець неправильно вводить м’яч з кутового, але два рази протягом кількох секунд? Питання в назві бонусу, звісно, з очевидною відповіддю, але просто сумно стає від того, коли після погляду на ці два фото задаєшся питаннями, куди в ці моменти дивився і про що (або про кого) думав арбітр Денис Куций? До речі, арбітр зі статусом ФІФА.

Анатолій ПОДВОЙСЬКИЙ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ