Богдан Токар: «Дуже хочу, щоб в команді все надалі було без травм»

0
521

20 листопада в грі з «Viva Cup» ще на початку гри в одному з ігрових моментів отримав пошкодження один з досвідчених кравців «Сокола» Богдан Токар. Потім з’ясувалося, що це пошкодження не таке вже й просте, і нашому гравцеві потрібне оперативне втручання. В якому стані зараз Богдан Токар, що відбулося в тому прикрому епізоді – про це в інтерв’ю Богдана прес-службі СК «СОКІЛ».

– Богдан, де ти зараз знаходишся, як себе відчуваєш, чим займаєшся?
– Зараз я у себе вдома в Самборі. По квартирі можу переміщатися тільки на милицях, а оскільки ще є больові відчуття, тому свої переміщення змушений звести до мінімуму, тільки до найнеобхіднішого.

–  Пропоную пригадати, що відбулося в тому епізоді, коли ти зазнав травми. Можливо, ти передивлявся той момент по відео?
– Так передивлявся, і не один раз. Я тягнувся за м’ячем, і опір дуже сильно пішов на праву ногу. Дуже важко сказати, як воно так сталося, по відео видно, а пояснити, чому так вийшло, не можу. Ані удару суперника, ані контакту з ним не було. Я просто грав на випередження, можливо, чи сильно виставив ногу вперед, чи надавив на неї так, що призвело до травми.

– Пригадай свої перші відчуття, коли ти опинився на паркеті. Іноді по реакції гравця видно, що сталося щось серйозне, в тебе нібито такого не було.
– Відчував неприємний біль і розумів, що побігти я вже не зможу. Наш лікар Назар подивився, щось підморозив, на лаві запасних я зробив кілька спроб розбігатися, бо сподівався, що там щось таке, що не є серйозним. Втім, другий тайм я вже дивився на тій трибуні, де зазвичай сидять вболівальники.

– Що показали подальші обстеження, яким виявився діагноз?
– В Хмельницькому робили МРТ, а в Красиліві УЗД, які показали розрив передньої хрестоподібної зв’язки. В повному діагнозі ще багато чогось написане, але то – головне.

– Як приймалося рішення про подальші кроки, коли став відомим твій діагноз?
– Після консультацій з кількома лікарями, які вели наш лікар Назар Данішевський та головний тренер Роман Миколайович, прийшли до висновку, що мені потрібна операція, і про її проведення домовилися, що вона буде в Києві, в Інституті травматології та ортопедії НАМН України. Згодом я поїхав на консультацію, і лікар призначив дату операції на 7 грудня. За добу до неї я приїхав до лікарні, треба було здати аналізи, і мене поклали на підготовку до операції.

– Як проходила сама операція?
– Вона була півтори години під місцевим наркозом. Почалася десь о 8.30. Спочатку я ще не спав, а потім все одно заснув, і прокинувся, вже коли мене повертали до палати. Після операції в лікарні я перебував ще три дні, і 10 грудня мене виписали.

– Загальна думка у нашого народу про лікарні, що коли люди взнають, що треба лягати на лікування, то виникають побоювання щодо умов. Як з цим в Інституті травматології та ортопедії?
– Мені особливо немає з чим порівнювати, але загалом умови в цій лікарні хороші. Поганого ні про що не можу сказати, мені там перебувати було комфортно. Наскільки це загалом можна казати про перебування в лікарні.

– З власного досвіду перебування в лікарні подібного профіля пам’ятаю фотографії відомих легкоатлетів, футболістів, які були в тій лікарні. Щось подібне помітив, де доволі багато відомих спортивних особистостей проходили лікування?
– Ні-ні, такого точно не було, я не бачив. Можливо, десь в іншому відділенні або місці щось і є, але я нічого такого не бачив.

– Ти вдома вже кілька днів. Що відомо про твої подальші кроки в напрямку відновлення після операції?
– Мені ще потрібно буде поїхати до того лікаря, який робив операцію, він має подивитися на ногу і вирішити, якими будуть подальші кроки. Поїхати треба буде до Нового року.

– Без тебе команда провела дві різні гри. Впевнений, що ти дивився їх – які враження?
– По-перше, дійсно погоджуся з тим, що самому набагато легше грати, ніж дивитися по відео, як без тебе грають твої партнери по команді. Те, що відбулося в Києві, зрозуміло, було для мене несподіваним. Думаю, такого взагалі ніхто не міг би передбачити, і мені дуже важко сказати, чому так склалася гра. З «Енергією» була вже зовсім інша гра. За рахунку 2:1 я думав, що ми доведемо цю гру до перемоги. За рахунку і 1:0, і 1:1 в нас були моменти, які потрібно було реалізовувати, щоб закривати гру і вигравати. Чому не перемогли? Можливо, не вистачило концентрації, десь зібраності в останні хвилини гри. Мабуть, певною мірою позначилося і те, що «Енергія» всю гру грала в три четвірки, а ми в дві. Зазначу, що їхні три четвірки ні в чому по грі нас не переважали, але в кінцівці, можливо, гравці суперника були трохи свіжішими.

– Богдан, від всіх гравців, від всієї команди бажаємо тобі поступового, крок за кроком, відновлення. Не форсувати, і все щоб йшло своєю чергою.
– Дякую. Зі свого боку дуже хочу, щоб в команді все надалі було без травм. Моє відновлення – це тривалий процес, і хотілося, щоб ті хлопці, які з відновленням вже на «підході», повністю відновилися, набрали потрібні кондиції. Це б дозволило команді вирішувати ті завдання, які перед нею ставляться.

Прес-служба СК «СОКІЛ»

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ